Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 755/11208/17
провадження № 61-12644св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович, Реєстраційна служба Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу удаваним
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року у складі судді Гончарука В. П. та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати удаваним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 14 січня 2016 року, укладений між нею і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р. О. та зареєстрований за № 124; скасувати реєстраційний запис від 14 січня 2016 року № 12928491 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на вказану квартиру; зобов`язати реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування реєстраційного запису від 14 січня 2016 року № 12928491.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що одночасно з оспорюваним договором купівлі-продажу між ОСОБА_2, яка діяла від її імені, і ОСОБА_3 14 січня 2016 року укладено попередній договір, умови якого вона виконала, сплативши 6 460,00 дол. США. Предметом попереднього договору є зворотнє відчуження ОСОБА_3 спірної квартири на користь ОСОБА_1 .
Позивач зазначала, що вона мала намір отримати 167 960,00 грн, що становило еквівалент 6 460,00 дол. США, як позику, проте відповідачі приховали відносини позики під договором купівлі-продажу спірної квартири і попереднім договором її купівлі-продажу, що не відповідало внутрішній волі позивача, та не було відомо їй.
Оспорений правочин вважала удаваним, оскільки він не був спрямований на досягнення правових наслідків, що ним обумовлені; його положення не відповідають волі сторін, що його уклали; він фактично приховує договір позики під заставу нерухомого майна, оскільки між сторонами відсутні будь-які розрахунки за ним; існує суттєва розбіжність ціни договорів - 663 000,00 грн визначено договором купівлі-продажу та 167 960,00 грн визначено попереднім договором; однією датою укладено два правочини, спрямовані на досягнення протилежних юридичних результатів.
Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дніпровський районний суд м. Києва рішенням від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених позивачем вимог. Позивач отримала грошові кошти за оспорюваним правочином, а укладання оспорюваного договору купівлі-продажу квартири та попереднього договору в один день і між тими самими сторонами не суперечить вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 28 липня 2020 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, установивши, що оскаржуваний договір купівлі-продажу укладено в письмовій формі і нотаріально посвідчено та на його підставі ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, а позивач не довела намір (волю) сторін укласти інший договір (договір позики), ніж той, який вони фактично уклали (договір купівлі-продажу), дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним цього договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 21 серпня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначила неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права; застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 910/19473/17; необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 334/4026/17 та застосованого апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди порушили норми процесуального права в частині оцінки доказів (статті 76, 77, 81, 89 ЦПК України), не надали мотивованої оцінки кожному аргументу учасників справи і не зазначили мотивів відхилення доказів, наданих позивачем (частина четверта статті 265 ЦПК України), чим порушили засади змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не застосували статтю 235 ЦК України щодо удаваності правочинів, не зважаючи на доведення цього факту належними і допустимими доказами; не врахували практику ЄСПЛ щодо належного викладення мотивів прийнятих рішень і належного вивчення судом позицій учасників справи (справа "Бендерський проти України" № 22750/02, справа "Дюлоранс проти Франції" № 34553/97, справа "Донадзе проти Грузії" № 74644/01; не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 910/19473/17 та висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026цс16, щодо підстав для визнання договору удаваним.
15 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що твердження позивача про те, що під договором купівлі-продажу приховуються відносини позики під іпотеку нерухомості, не відповідає дійсності, адже жодних договорів позики та/або розписок на підтвердження отримання коштів у позику між сторонами не укладено, це твердження спростовується самим договором купівлі-продажу, зміст якого становлять умови, погоджені сторонами (предмет, ціна тощо), що є обов`язковими при укладенні договору.
Позивач не виконала умов попереднього договору до 14 липня 2016 року, не сплатила на його виконання грошові кошти в сумі 169 960,00 грн (6 460,00 дол. США), тому між сторонами основний договір не укладено і припинено зобов`язання сторін за попереднім договором.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспореного правочину удаваним, оскільки позивач не довела, що договір купівлі-продажу квартири, укладений сторонами спору 14 січня 2016 року, оформлено з метою приховати договір позики.
Суди надали оцінку змісту оспореного договору, який посвідчено нотаріально, проведенню оплати на виконання покупцем своїх зобов`язань за цим договором (перераховано продавцю узгоджену сторонами правочину вартість квартири -663 000,00 грн).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
07 жовтня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 січня 2016 року між ОСОБА_1, в інтересах якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 06 січня 2016 року діяла ОСОБА_2, і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
За домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 663 000,00 грн. Розрахунок між сторонами здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з рахунка покупця, відкритого в ПАТ "КСГ Банк" м. Києва, на рахунок продавця, що відкритий в ПАТ "КСГ Банк" м. Києва. Підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у продавця до покупця будь-яких претензій фінансового характеру (пункти 11, 12 договору).
Пунктом 7 договору передбачено, що продавець сплатив всі комунальні та інші послуги. У квартирі ніхто не зареєстрований (не прописаний). Продавець зобов`язується передати ключі від квартири і звільнити квартиру до 14 липня 2016 року включно.
14 січня 2016 року у ПАТ "КСГ Банк" на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок, на який переведено грошові кошти в сумі 663 000,00 грн як плата за спірну квартиру відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 14 січня 2016 року, з яких частину грошових коштів отримала ОСОБА_1, а інша частина переведена третім особам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Рахунок закрито 15 січня 2016 року (довідка ПАТ "КСГ Банк", заява про відкриття поточного рахунка на ім`я ОСОБА_1, інтереси якої представляла ОСОБА_2, від 14 січня 2016 року; анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ "КСГ Банк" на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 14 січня 2016 року; заява про переказ готівки від 14 січня 2016 року; платіжні доручення; заява про закриття поточного рахунка від 14 січня 2016 року).
Всі банківські документи були підписані ОСОБА_2 .
Також 14 січня 2016 року нотаріально посвідчено попередній договір про наміри укласти договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в інтересах якої діяла ОСОБА_2, зі складанням графіка платежів, за умовами якого основний договір має бути укладений - 16 липня 2016 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: