Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 288/1256/17
провадження № 61-6961св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Кабінет Міністрів України, Міністерство охорони здоров`я України, Попільнянське районне відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року у складі судді Рудник М. І., постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Войтка Ю. Б., Матківської М. В., додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року у складі судді Рудник М. І., постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України, Попільнянського районного відділення Державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" про новий день звільнення (таким вважати день видачі трудової книжки), про визнання раніше внесеного запису про день звільнення 29 липня 1997 року недійсним, про внесення нового дня звільнення 30 липня 1997 року до трудової книжки, про заяву від 08 липня 1997 року подану від лікаря (але не заввідділом) щодо звільнення з роботи і розрахунку, про виплату середнього заробітку за час затримки трудової книжки і розрахунку, про суперечність актів законодавства щодо реорганізації і правонаступництва,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив: вважати новим днем звільнення день видачі трудової книжки 30 липня 1997 року; визнати правильним звільнення за наказом від 30 липня 1997 року № 23 з роботи (з посади) лікаря епідеміолога, оскільки було прохання звільнити з роботи лікаря, але не з посади завідуючого епідеміологічним відділом; визнати недійсним раніше внесений запис про день звільнення 29 липня 1997 року; внести до трудової книжки новий день звільнення 30 липня 1997 року; визнати, що фактично остаточна ліквідація посади завідувача епідеміологічним відділом сталася 22 червня 1997 року за сукупністю наказів по Попільнянській районній санітарно-епідеміологічній станції (далі - Попільнянській районній СЕС) за номерами 10, 11, 16 у 1997 році у зв`язку із зміненим штатним розписом, де посаду завідуючого епідеміологічним відділом змінено на посаду лікар-епідеміолог, а посаду лікар з гігієни дітей і підлітків змінено на посаду завідуючого сан-гігієнічним відділом; вважати посаду завідувача відділом єдиною у штатному розписі районного СЕС, на яку (посаду заввідділом) призначено з 23 червня 1997 року ОСОБА_2 відповідно до змін у штатному розписі; вважати заяву від 08 липня 1997 року щодо залишення роботи і щодо розрахунку - поданою від лікаря (але не від заввідділом); визнати невиконаними зобов`язання, які прописано у статті 47 КЗпП України станом на 08 липня 1997 року, стосовно видачі належно оформленої трудової книжки і проведення розрахунку; сплатити середній заробіток за час затримки трудової книжки і розрахунку з 09 липня по 30 липня 1997 року (тобто 15 робочих днів при 5-денному робочому тижні), відповідно до сучасної зарплати лікаря епідеміолога першої кваліфікаційної категорії з медичним стажем більше 25 років; визнати пріоритет Указу Президента України від 09 грудня 2010 року № 1085 "Про оптимізацію системи органів виконавчої влади" перед постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров`я України щодо реорганізації районної СЕС.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що доводи позивача про виконання ним обов`язків лікаря-епідеміолога на день звільнення не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження видачі наказу і відповідно скорочення посади завідуючого епідеміологічного відділу з 22 червня 1997 року, яку обіймав ОСОБА_1 та переведення його на посаду лікаря-епідеміолога, а тому зміни істотних умов праці не відбулося. Крім того, рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року, яке залишено без змін ухвалою Житомирського обласного суду від 28 жовтня 1998 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Попільнянської районної СЕС про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання відізваними заяв про звільнення за власним бажанням відмовлено за безпідставністю вимог. Разом з тим, встановивши невідповідність наказу про звільнення ОСОБА_1 вимогам КЗпП України, суд зобов`язав Попільнянську районну СЕС внести зміни до наказу від 30 липня 1997 року № 13 і вважав правильним звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади завідуючого епідеміологічним відділом Попільнянської районної СЕС, з внесенням відповідних змін до трудової книжки, тобто привів наказ про звільнення до вимог чинного законодавства. Дане рішення набрало законної сили та є чинним.
Стосовно суперечності актів законодавства по реорганізації і правонаступництва, суд зазначив, що Попільнянська районна СЕС ліквідована, а Попільнянське районне відділення Андрушівського міжрайонного відділу лабораторних досліджень державної установи "Житомирський обласний лабораторний центр Державної санітарно-епідеміологічної служби України" не є її правонаступником, взагалі не має статусу юридичної особи, а тому не може бути відповідачем у заявленому позові. Дані обставини були предметом судового розгляду, факт відсутності правонаступництва після ліквідації Попільнянської районної СЕС встановлений рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 22 вересня 2016 року, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 16 листопада 2016 року, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 квітня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
12 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі в якій він вказує, що при ухваленні рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року не було вирішено питання щодо певних позовних вимог, а саме: визнати правильним звільнення за наказом від 30 липня 1997 року № 23 з роботи (з посади) лікаря епідеміолога, оскільки було прохання звільнити з посади лікаря, але не було прохання звільнити з посади завідувача епідеміологічним відділом; визнати, що фактично остаточна ліквідація посади завідувача епідеміологічним відділом сталась 22 червня 1997 року за сукупністю наказів по Попільнянській районній СЕС за номерами 10, 11, 16 у 1997 році, в зв`язку із зміненим штатним розписом, де посаду завідувача епідеміологічним відділом змінено на посаду лікар - епідеміолог, а посаду лікар з гігієни дітей і підлітків змінено на посаду завідуючого сан-гігієнічним відділом; вважати посаду завідувача відділом єдиною у штатному розписі районного СЕС, на яку (посаду заввідділом) призначено з 23 червня 1997 року ОСОБА_2, відповідно до змін у штатному розписі; визнати невиконаними зобов`язання, які прописано у статті 47 КЗпП України станом на 08 липня 1997 року, стосовно видачі належно оформлено трудової книжки і проведення розрахунку; визнати пріоритет Указів Президента України перед постановами Кабінету Міністрів України та наказами Міністерства охорони здоров`я України і суперечність їх змісту.
Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року прийнято додаткове рішення у даній цивільній справі.
Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 стосовно вимог: про визнання, що фактично остаточна ліквідація посади завідувача епідеміологічним відділом сталася 22 червня 1997 року за сукупністю наказів по Попільнянській районній СЕС за номерами 10, 11, 16 у 1997 році у зв`язку із зміненим штатним розписом, де посаду завідувача епідеміологічним відділом змінено на посаду лікар-епідеміолог, а посаду лікар з гігієни дітей і підлітків змінено на посаду завідуючого сан-гігієнічним відділом; вважати посаду завідувача відділом єдиною у штатному розписі районного СЕС, на яку (посаду заввідділом) призначено з 23 червня 1997 року ОСОБА_2 відповідно до змін у штатному розписі; вважати заяву від 08 липня 1997 року щодо залишення роботи і щодо розрахунку - поданою від лікаря (але не від заввідділом); визнати невиконаними зобов`язання, які прописано у статті 47 КЗпП України станом на 08 липня 1997 року, стосовно видачі належно оформленої трудової книжки і проведення розрахунку; сплатити середній заробіток за час затримки трудової книжки і розрахунку з 09 липня по 30 липня 1997 року (тобто, 15 робочих днів при 5-денному робочому тижні), відповідно до сучасної зарплати лікаря епідеміолога першої кваліфікаційної категорії з медичним стажем більше 25 років.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю або ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційні скарги ОСОБА_1 мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини, встановлені рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 16 вересня 1998 року у справі № 2-11/98; не встановив предмет спору у цій справі; не надав оцінки штатному розпису, тарифікаційному списку, табелю обліку роботи, наказу про призначення на посаду, які доводять зміну істотних умов праці та його відмову від продовження роботи; не звернув увагу на порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок; не дослідив матеріали справи № 2-11/98, яка була розглянута за його відсутності. Крім того, судом апеляційної інстанції порушено статті 24, 31, 32 ЦПК України, у зв`язку з чим судом недотримано правила підсудності.
Суди не взяли до уваги посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України та не застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 233 КЗпП України.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій порушили норми статей 82, 229 ЦПК України, статей 24, 36, 47, 114, 240-1 КЗпП України, а також не врахували висновку викладеного у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У травні 2019 року Міністерство охорони здоров`я України подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, є обґрунтованими, ухваленими на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і відповідають вимогам закону. Посилання позивача про те, що судом апеляційної інстанції не дотримано правил підсудності є безпідставними, оскільки дана справа була передана на розгляд до Вінницького апеляційного суду відповідно до розпорядження в.о. голови Житомирського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року № 1.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року у цій справі та витребувано її матеріали із Попільнянського районного суду Житомирської області.
03 липня 2019 року справа № 288/1256/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 29 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 червня 2019 року.
Відповідно до підпункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2020 року "Про обрання судді до Великої Палати Верховного Суду" № 4, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Фаловської І. М.
Відповідно до підпунктів 2.3.25 та 2.3.49 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, розділу 4.2 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 та рішень зборів суддів Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2020 року № 10 "Про внесення змін до рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 20 травня 2019 року № 3", у справі призначено повторний автоматизований розподіл судових справ в частині зміни суддів, які не входять до складу постійної колегії суддів.
Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 1982 року ОСОБА_1 працював у Попільнянській районній СЕС на посаді санлікаря, а з серпня 1996 року на посаді завідуючого епідеміологічним відділом.
Наказом по Попільнянській районній СЕС від 22 квітня 1997 року № 10 "Про ліквідацію посади завідувача епідеміологічним відділом" у зв`язку із змінами у штатному розписі, затвердженому обласною СЕС 01 лютого 1997 року, посада завідувача епідеміологічним відділом ліквідується з 22 квітня 1997 року.
ОСОБА_1 за 2 місяці попереджений письмово, при свідках про ліквідацію посади з 22 квітня 1997 року. В наказі зазначено, що йому запропонована ставка лікаря-епідеміолога з 22 червня 1997 року, в наказі міститься примітка позивача про те, що він розцінює дане переведення як незаконне, оскільки в установі можуть бути збережені вимоги законів та попередні істотні умови праці.
Відповідно до наказу від 22 квітня 1997 року № 11 по Попільнянській районній СЕС "Доповнення до наказу № 10 від 22 квітня 1997 року" з 22 квітня 1997 року по 22 червня 1997 року ОСОБА_1 продовжено роботу на займаній посаді з виплатою заробітної плати завідувача епідеміологічним відділом.
Відповідно до наказу від 23 червня 1997 року № 16 по Попільнянській районній СЕС "Про відновлення посади завідувача епідеміологічним відділом" відновлено посаду завідувача епідеміологічним відділом з 23 червня 1997 року згідно штатного розпису, призначено завідуючою санітарно-гігієнічним відділом лікаря по гігієні дітей і підлітків ОСОБА_2 з 23 червня1997 року.
Відповідно до наказу від 30 липня 1997 року № 23 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 29 липня 1997 року за власним бажанням по статті 38 КЗпП України і підставами його звільнення із займаної ним посади є його заяви від 28 та 29 липня 1997 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 26 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 березня 2019 року