Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 487/3839/17
провадження № 61-17377св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суд м. Миколаєва від 16 січня 2019 року під головуванням судді Павлової Ж. П. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Крамаренко Т. В., Кушнірової Т. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємця другої черги після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1999 року належало на праві спільної часткової власності кожному по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_2, помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину вищезазначеної квартири, яку ОСОБА_3 прийняла згідно сттаттею 1261 ЦК України. Проте за життя не здійснила реєстрацію права власності на спадкове майно. Інші особи не подавали заяв про прийняття спадщини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_1 та рідною бабою ОСОБА_2
Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3
14 липня 2017 року ОСОБА_1 подала державному нотаріусу Третьої миколаївської державної нотаріальної контори заяву про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , як спадкоємцю другої черги, але постановою від 14 липня 2017 року за № 1497/02-14 їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, оскільки в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 від 30 травня 2017 року про прийняття спадщини, а саме спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1266 ЦК України.
Позивач вважає, що такі дії нотаріуса ґрунтуються на помилковому тлумаченні вимог чинного законодавства та обставин справи. ОСОБА_2 дійсно має право на спадкування у порядку представлення частки спадщини, яка б належала її рідному батьку ОСОБА_4 від його рідної матері ОСОБА_3, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, оскільки якщо ОСОБА_4 був би живим на день смерті ОСОБА_3, то він би отримав у спадок лише те майно, яким володіла за життя ОСОБА_3 (1/2 частина квартири).
Інша частина належить ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом починаючи з 15 липня 2015 року після смерті її сина ОСОБА_4 і ця частка спадщини не може бути успадкована за правом представлення ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що підлягає спадкуванню за законом на загальних підставах в порядку черговості передбаченому статтями 1261-1265 ЦК України, за якими єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 є її рідна сестра ОСОБА_1 .
Також посилалася на те, що ОСОБА_2 втратила право на спадкування після смерті свого батька ОСОБА_4, оскільки не прийняла спадщину у встановленому порядку та строки.
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги за правом представлення після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 зазначала, що 30 травня 2017 року звернулася до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як онука ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4, тобто як спадкоємець першої черги за правом представлення.
Постановою від 20 липня 2017 року державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, тобто у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі того, що останньою не надані правовстановлюючі документи (оригінали), що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
Оскільки свої права в позасудовому порядку захистити не може, та з огляду на те, що ОСОБА_1 пред`явила до неї позов вона вимушена була пред`явити зустрічний позов.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги та за правом представлення, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У стягненні витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2019 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволенню не підлягає, оскільки позивач за первісним позовом є спадкоємицею другої черги, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за правом представлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербакова А. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Заводського районного суд м. Миколаєва від 16 січня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 серпня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємця другої черги після смерті ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на думку представника заявника судом першої інстанції було незаконно відмовлено у зупиненні провадження у справі, адже на її думку посилання місцевого суду на те, що справа про усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після померлих родичів не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі, адже єдиною позовною вимогою ОСОБА_2 за зустрічним позовом у цій справі є саме спадкування майна за законом після померлих родичів. Місцевий суд проігнорував вказану обставину та не надав належної оцінки наданим доказам, що на думку представника заявника, стало підставою для прийняття необґрунтованої та незаконної ухвали.
Доводом касаційної скарги є також те, що представник заявника вважає, що ОСОБА_2 має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 в порядку представлення лише на 1/2 частину квартири, яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1999 року, оскільки у разі, якщо б її батько ОСОБА_4 був живим на день смерті ОСОБА_3, то мав би право на спадкування тільки цієї частини, і не має права на спадкування в порядку представлення на 1/2 частину квартири, яка перейшла до ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті самого ОСОБА_4 . Зазначає, що ОСОБА_2 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 не прийняла, а тому право на цю частину майна у неї виникнути не могло.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Заводського районного суду м. Миколаєва.
26 листопада 2019 року цивільна справа № 487/3839/17 надійшла до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі: Кузнєцов В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Жданової В. С.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1999 року були власниками кожний по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину вищезазначеної квартири, яку ОСОБА_3 прийняла згідно частини третьої статті 1268 ЦК України.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка є рідною сестрою ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_2
Третьою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_3
30 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Третьої миколаївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як онука ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4, тобто як спадкоємець першої черги за правом представлення.
Постановою від 20 липня 2017 року державний нотаріус Третьої миколаївської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії, тобто у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі того, що останньою не надані правовстановлюючі документи (оригінали), що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
В свою чергу, 14 липня 2017 року ОСОБА_1 подала державному нотаріусу Третьої миколаївської державної нотаріальної контори заяву про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, як спадкоємець другої черги, проте, згідно постанови від 14 липня 2017 року за № 1497/02-14 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 їй було відмовлено, оскільки в матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 від 30 травня 2017 року про прийняття спадщини, а саме спадкоємця після смерті ОСОБА_3, передбаченого частиною першою статті 1266 ЦК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття, право на спадкування за законом, як зазначено у статті 1223 ЦК України, одержують спадкоємці з першої по п`яту чергу.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
Спадкування за правом представлення врегульовано статтею 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судами встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1999 року були власниками кожний по 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину вищезазначеної квартири. Цю спадщину прийняла його мати ОСОБА_3, яка на день смерті ОСОБА_4 проживала з ним. Крім того 11 серпня 2015 року, тобто у визначений статтею 1270 ЦК України 6-місячний строк з часу відкриття спадщини, вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Проте за життя вона не здійснила реєстрацію права власності на спадкове майно.
Інші спадкоємці після смерті ОСОБА_4, з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що до ОСОБА_3 перейшло право власності на 1/2 частку спірної квартири, яка належала ОСОБА_4 в порядку спадкування з часу його смерті, тобто з 15 липня 2015 року, адже в силу приписів частини п`ятої статті 1268 ЦК України відповідно до якої незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже ОСОБА_3 стала одноосібним власником спірної квартири.
Крім того судами було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На день її смерті згідно довідки від 29 травня 2017 року, що знаходиться в копії спадкової справи, в спірній квартирі ніхто крім неї зареєстрований не був. Спадковим майном на день її смерті була квартира АДРЕСА_1 в цілому.
ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою померлої, 19 січня 2017 року звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
30 травня 2017 року ОСОБА_2 також звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у відповідності до частини першої статті 1266 ЦК України, оскільки син спадкодавця та її батько ОСОБА_4 помер до відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суди правильно встановили, що ОСОБА_4 був сином спадкодавця ОСОБА_3, а тому був спадкоємцем першої черги за законом, а рідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги.
Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як одержання права на спадкування наступною чергою (частина друга статті 1258 ЦК України) та зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом. Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.