ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 817/1629/15
адміністративне провадження № К/9901/25212/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року (суддя Гломб Ю.О.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року (судді: Котік Т.С. (головуючий), Жизневська А.В., Моніч Б.С.) у справі №817/1629/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-Плюс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-Плюс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС України у Рівненській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.01.2015:
- № 0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 730 970,00 грн., в тому числі за основним платежем на 584 776,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 146 194,00 грн;
- № 0000112201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 448 905,00 грн, в тому числі за основним платежем на 359 124,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 89 781,00 грн;
- № 0000021702, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 848,70 грн, в тому числі за основним платежем на 766,95 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1081,75 грн;
- № 0000132201, яким до Товариства застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6 995,47 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо заниження Товариством доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, у зв`язку з не відображенням у складі доходу вартості скляної пляшки при реалізації пива, та відповідне заниження ПДВ. Зазначає, що вартість пляшки не включається до вартості продукції та при купівлі пива в пляшках, право власності на пляшку не переходить ні до Товариства, ні до кінцевого споживача, а пляшка повертається кінцевим споживачем позивачу, а той в свою чергу повертає її Постачальнику в тій же кількості, то має місце продаж товару з наступним поверненням кінцевим споживачем зворотної тари - пляшки, що не може бути підставою для збільшення розміру доходу від операційної діяльності в розумінні п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України. Зазначає, що реалізація пива в пляшках кінцевому споживачу здійснювалось в магазині Товариства через реєстратор розрахункових операцій (РРО) при обов`язковому поверненні покупцями порожньої пляшки відповідного виробника, у касових чеках зазначалось про продаж пива без врахування пляшки при цьому вартість пляшки не включалась до вартості продукції. Зі складу товар відвантажувався за накладними контрагентам, які самостійно повертають склопляшку Товариству за відповідними накладними, а склопляшка, повернута відповідно укладених господарських договорів на поставку товару, обліковується на позабалансовому рахунку Товариства.
Позивач не погоджується з висновками щодо безпідставного віднесення до витрат вартості по списанню паливно-мастильних матеріалів, маркетингових послуг та страхуванню, які на думку контролюючого органу не підтверджені документально, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які оформлені належним чином, а акт перевірки не містить жодних зауважень щодо оформлення первинних бухгалтерських документів на підставі яких сформовано витрати та податковий кредит.
Крім того, безпідставними є і висновком щодо порушення вимог п. 2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, оскільки, всі підтверджуючі документи про сплату коштів додані до звітних документів у повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000112201 в повному обсязі та від 16.01.2015 №0000102201 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем на 377 079,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 94 270,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення 16.01.2015 №0000112201 в повному обсязі та від 16.01.2015 №0000102201 в частині, суд першої виходив з того, що висновки контролюючого органу про перехід права власності на саму скляну пляшку у власність документально або іншим шляхом не підтверджуються, оскільки позивач ніяким чином не передає, а споживач не набуває права власності на скляну пляшку та кеги, товаром, який споживач оплатив та на який набув право власності споживач є тільки пиво. Під час знаходження скляної пляшки та кегів в розпорядженні споживача скляна пляшка та кеги залишаються власністю Постачальників, отже здійснення позивачем передачі товару в тарі (в скляній пляшці та кегах) споживачам, прийом зворотної тари (скляної пляшки та кегів) від споживачів та повернення зворотної тари (скляної пляшки та кегів) Постачальникам не викликає зміни в структурі активів та зобов`язань позивача, такі операції з тарою є допоміжною діяльністю позивача, яка забезпечує реалізацію товару.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем безпідставно включено до складу витрат витрати понесені за маркетингові послуги та послуги по страхуванню, а також по списанню паливо-мастильних матеріалів (ПММ), оскільки вказані витрати не підтверджено належними первинними документами (у подорожніх листах відсутня інформація, щодо фактичного використання ПММ, факту доставки до покупця, відміток про отримання товару покупцями іншої інформації обов`язкової для заповнення; акти приймання-передачі виконаних робіт (маркетингових послуг) не розкривають змісту та обсягу господарських операцій. Безпідставно позивачем віднесено на витрати і витрати по страхуванню, оскільки таке страхування стосувалось орендованого, а не власного майна.
4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства скасовано та позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.01.2015 № 0000021702, № 0000132201, №0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 207 697,00 грн за основним платежем та 51 921,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
5. Суд апеляційної інстанції фактично погодився з висновками суду першої інстанції, якими обґрунтовано протиправність збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ по правовідносинах, що пов`язані з не відображенням у складі доходу вартості скляної пляшки при реалізації пива.
Щодо задоволення позовних вимог №0000102201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 207 697,00 грн за основним платежем та 51 921,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено на витрати оплату маркетингових та страхових послуг, паливно - мастильних матеріалів, оскільки такі безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю позивача та підтверджені належними первинними документами.
Також суд дійшов висновку і про безпідставність висновків щодо порушення позивачем вимог п. 2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки, такі спростовані наданими позивачем належно оформленими первинними документами (чеки РРО, квитанції до прибуткових касових ордерів).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
7. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки №19/17-16-22-01/22562218 від 29.12.2014, оформленого за результатами проведеної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог, зокрема:
1) пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.135.1, п.135.2. ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1, ст.139, пп.140.1.6 п.140.6 ст.140, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 584 776 грн, в т.ч. за 2012 рік в розмірі 464 734 грн; за 2013 рік в розмірі 120 042 грн;
2) п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2012 рік на загальну суму 359 124 грн;
3) п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2809,57 грн; видачу коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів на загальну суму 16743,59 грн;
4) пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163, пп.164.2.11, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся в загальній сумі 766,95 грн, в т.ч. за 2012 рік - 300,18 грн, за 2013 рік - 466,77 грн.
Порушення, на думку контролюючого органу, полягали в наступному.
Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок не відображення вартості скляної пляшки при реалізації пива у складі доходу. У господарських договорах укладених позивачем з контрагентами-постачальниками (виробниками пива) не відображені умови переходу чи не переходу права власності на товар (продукцію), також не передбачено можливість реалізації позивачем пива своїм покупцям у тарі постачальника, яка після звільнення повинна бути повернута, і не може бути замінена на подібну. Так як, скляна пляшка є упаковкою, то така тара і товар становить єдине ціле. На думку контролюючого органу, позивач отримавши товар у зворотній тарі (пиво у скляних пляшках) та не отримавши на таку тару право власності, не має права продавати в ній товар своїм покупцям, адже скляна пляшка з-під пива є зворотною тарою. При здійсненні продажу пива у скляних пляшках до покупців позивача переходить право власності і на саму скляну пляшку, проте з наданих до перевірки видаткових накладних встановлено, що позивачем у дохід вартість тари не включалася. Протягом 2012 року позивачем реалізовано 3112964 пляшки пива, вартість якої не відображено у складі доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за 2012 рік у розмірі 1 795 618,00 грн, таким чином, Товариством занижено дохід, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування за 2012 рік у розмірі 1 795 618,00 грн, а також занижено зобов`язання з ПДВ по вказаним правовідносинам.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що Товариством завищено витрати за рахунок включення вартості по списанню паливно-мастильних матеріалів, маркетингових послуг та страхуванню, які не підтверджено документально. Позивачем надано до перевірки подорожні листи легкових та вантажних автомобілів, в яких не заповнено основних граф, а тому вони не відповідають вимога первинного документу. У зв`язку з чим неможливо підтвердити кілометраж, достовірність даних по списанню паливно-мастильних матеріалів в межах господарської діяльності позивача.
Щодо маркетингових послуг, то документи, які надані позивачем в підтвердження правомірності віднесення витрат на валові по придбанню таких послуг, на думку контролюючого органу не підтверджують факту надання вказаних послуг контрагентом ТОВ "Край-2" та не підтверджують зв`язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Позивачем не доведено зв`язок маркетингових послуг з господарською діяльністю, в актах приймання-передачі виконаних робіт не зазначено зміст та обсяг господарської операції, відсутня інформація про структуру і динаміку конкретного попиту, смаки та переваги споживачів, не надано документів в яких визначено місця надання послуг, невказано, на яку кількість продукції були надані послуги, тощо. Крім того, позивачем включено до валових витрат витати по страхуванню не власного, а орендованого транспорту, у зв`язку з чим Товариством завищено витрати в цій частині.
Також позивачем в деклараціях з податку на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 відображено витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, однак балансову вартість основних засобів зазначено без урахування суми накопиченої амортизації, що призвело до завищення ліміту суми витрат, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування.
ТОВ-фірмою "Гарант Плюс" не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 495,79 грн. за 2012 рік та за 2013 рік у випадках коли не оподатковано доходи, отримані платником податків від його працедавця у вигляді відшкодування витрат на підставі авансових звітів без підтверджених первинних розрахункових документів про фактичні витрати. В ході перевірки встановлено, що в порушення вимог податкового законодавства позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб у випадках, коли працівникам за рахунок коштів підприємства надавались додаткові блага у вигляді оплати послуг мобільного зв`язку. Наданих до перевірки документів, замовлення таких послуг не можна пов`язати з виробничою діяльністю (необхідністю) підприємства. На момент перевірки вартість таких послуг із заробітної плати працівників не утримувалася та в касу підприємства не вносилась. Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем подавались податкові розрахунки за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та з помилками.
Також контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 271,16 грн, у зв`язку з наданням працівникам за рахунок коштів Товариства додаткового блага у вигляді оплати послуг мобільного зв`язку.
Вибірковою перевіркою достовірності підтвердних документів (розрахункових документів), що додаються до авансових звітів про використання коштів на відрядження та інші потреби, встановлено, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера) який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2809,57грн. (відповідно до первинних бухгалтерських документів а саме: касових звітів, авансових звітів) по підзвітних особах. Перевіркою встановлено подальшу видачу готівкових коштів підзвітним особам, які не відзвітувались за попередньо отримані кошти на загальну суму 16743,59 грн.
Порушення ТОВ "Гарант Плюс" вимог п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, полягало у ненаданні первинних документів, що додаються до авансових звітів про використання коштів на відрядження та інші потреби (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого документа), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2809,57 грн, а також безпідставне проведення подальшої видачі готівкових коштів підзвітним особам, які не відзвітувалися за попередньо отримані кошти на загальну суму 16743,59 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки та зазначених висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. У доводах касаційної скарги контролюючий орган вказує на порушення, які на його думку, було допущено позивачем та висновки, які вказані в акті перевірки. Касаційна скарга не містить інших доводів та обґрунтувань ніж ті, які були наведені в запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права скаржником не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи.
10. Товариством відзиву (заперечення) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
11.1. Пункту 14.1 статті 14.
11.1.1. Підпункт 14.1.36.
Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
11.1.2. Підпункт 14.1.108.
Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
11.1.3. Підпункт 14.1.191.
Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
11.1.4. Підпункт 14.1.202.
Продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
11.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
11.3. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
11.4. Пункт 135.1 статті 135.
Доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
11.5. Пункт 135.2 статті 135.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
11.6. Пункт 137.1 статті 137.
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
11.7. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
11.8. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
11.9. Підпункт 140.1.6 пункту 140.1 статті 140.
При визначенні об`єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов`язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об`єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов`язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров`я або інших ризиків, пов`язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов`язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв`язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання;
11.10. Пункт 146.12 статті 146.
Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.
11.11. Підпункти 164.2.11, 164.2.17 пункту 164.2 статті 164.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу;
дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
11.12. Підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
11.13. Пункт 185.1 статті 185.
Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
11.14. Пункт 187.1 статті 187.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
11.15. Пункт 188.1 статті 188.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
12. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
12.1. Стаття 1.
12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
12.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
12.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320.
13.1. Пункт 2.11.
Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
13.2. Пункт 3.1.
Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
13.3. Пункт 7.39.
Під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на об`єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
16. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та ПДВ.
17. Доходи та витрати платника податку визначаються виключно на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, чи понесених ним витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
18. При визначенні об`єкта оподаткування враховуються, зокрема, і витрати подвійного призначення, зокрема такі як будь-які витрати із страхування цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування об`єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором.
Сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.