ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 810/1506/17
адміністративне провадження № К/9901/4489/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу №810/1506/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Тетерів" до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державного казначейства України в Київській області про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Тетерів" (далі також ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також ОДПІ, відповідач), Головного управління Державного казначейства України в Київській області (далі також Орган казначейства) про стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 1ʼ 209ʼ 255,68грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, однак, сума бюджетного відшкодування на рахунок позивача не надійшла.
У свою чергу, згідно положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь пеню у розмірі 1ʼ 209ʼ 255, 68грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 21.11.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2017 касаційну скаргу ОДПІ залишено без руху.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/1506/17 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29.06.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №810/1506/17.
Ухвалою суду від 01.02.2021 справу призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 02.02.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ОДПІ посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права. Відповідач вважає, що судові рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України, а також судами недотримано пункт 102, статті 102 Податкового кодексу України, не з`ясовано всебічно обставини справи. Як вказує відповідач, позивачем пропущено строк звернення до суду про відшкодування пені, оскільки минуло 1095 дні з дати виникнення права на бюджетне відшкодування за декларацією за лютий 2009 року. Зокрема, у випадку подання відповідачем Висновку до Органу казначейства про відшкодування з бюджету коштів, зазначена сума мала бути зарахована на банківський рахунок платника до 14.03.2013. Вказаних дій вчинено не було, відтак, позивач міг дізнатися про порушення податковим органом законних інтересів з 14.03.2013, тобто, саме з цього моменту розпочався відлік строку звернення Товариством до суду з позовом. Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.04.2017 по справі №810/1957/16 (К/800/25679/16). Таким чином, позивач звернувшись з адміністративним позовом через 4 роки з дати виникнення права на таке звернення, пропустив встановлений податковим законодавством строк.
Позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, де підприємство зазначає, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою та посилається на невиконання відповідачем вимог Податкового кодексу України, наголошує, що підтверджена сума до відшкодування не була вчасно перерахована Товариству. Оскільки відповідачем не було виконано обов`язок щодо подання Висновку Органу казначейства, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості. При цьому, податковий орган провів повторну позапланову документальну перевірку, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення, що також Товариством оскаржено у судовому порядку. Таким чином, з моменту набрання судовим рішенням про стягнення бюджетної заборгованості законної сили, у позивача сформувалась сума заборгованості, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, несвоєчасне перерахування якої зумовило виникнення пені. Також, позивач не погоджується з доводами податкового органу, в частині застосування до цієї справи висновку Вищого адміністративного суду України по справі №810/1957/16 та завертає увагу, що у справі №810/1957/16 Підприємство у червні 2016 року звернулося до суду про зобов`язання подати Висновок про відшкодування бюджетної заборгованості по декларації за березень 2012 року, і стягнення пені за період з червня 2012 року по червень 2016 року. Суди відзначили, що Підприємство звернулося до суду з позовом про стягнення бюджетної заборгованості (зобов`язання подати Висновок) поза межами визначеного строку, передбаченого Податковим кодексом України. У свою чергу, у цій справі, своєчасність та стоки звернення про стягнення бюджетної заборгованості не порушені, бюджетне відшкодування позивачем отримано, відтак, стягненню підлягає пеня, нарахована за прострочення терміну такого відшкодування.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем 20.03.2009 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2009 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 2ʼ 305ʼ 676грн. разом з Додатком №3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" та Додатком №4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".
Податковим органом проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року.
За результатами перевірки порушень вимог чинного законодавства в частині визначення та декларування суми бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за лютий 2009 року у розмірі 2ʼ 305ʼ 676грн. не встановлено, про що складено довідку від 18.05.2009 №601/23/32783473.
Як слідує з позовної заяви, із задекларованої суми бюджетного відшкодування (наявної переплати) у розмірі 2ʼ 305ʼ 676грн. за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2009 позивач скористався сумою 271987грн. шляхом зменшення суми переплати на суму нарахованого податку до сплати за податковою декларацією за грудень 2010 року.
Таким чином, бюджетна заборгованість становила 2ʼ 033ʼ 689грн., що не заперечується податковим органом.
При цьому, відповідачем не було подано до Органу казначейства відповідного висновку для повернення бюджетного відшкодування.
Не погоджуючись бездіяльністю податкового органу, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (справа №2а-2308/12/1070).
Під час судового оскарження податковий орган у період з 15.06.2012 по 19.06.2012 повторно провів позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок суми податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2009 по 28.02.2009.
За результатами повторної перевірки складено акт від 19.06.2012 №294/22/32783473 та винесено податкове повідомлення рішення від 19.06.2012 №00002422300, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 2ʼ 305ʼ 676,00грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2012 зупинено провадження у справі (№2а-2308/12/1070) про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 2ʼ 033ʼ 689грн. до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №2а-3558/12/1070 про скасування податкового повідомлення рішення від 19.06.2012 №0000242300.
Постановою Київського окружного суду від 01.11.2012 у справі №2а-3558/12/1070, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 19.06.2012 №0000242300. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.06.2015, рішення судів залишено без змін.
Судом 03.04.2013 поновлено провадження у справі №2а-2308/12/1070 про стягнення бюджетної заборгованості.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 03.07.2013, позов задоволено, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Тетерів" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2ʼ033ʼ 689грн.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 22.04.2015 здійснив процесуальне правонаступництво ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Тетерів" на ТОВ "Виробниче об`єднання "Тетерів" та залишив без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2013.
Згідно платіжного доручення від 25.05.2016 на розрахунковий рахунок позивача 25.05.2016 надійшло відшкодування ПДВ за декларацією за лютий 2009 року у розмірі 2ʼ 033ʼ 689грн.
Як вважав позивач, оскільки суму податку на додану вартість за лютий 2009 року не відшкодовано Товариству у визначені Податковим кодексом України строки, на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України у позивача виникло право на нарахування пені з наступного дня, коли відповідач зобов`язаний був завершити вчинення відповідних дій та виплатити позивачу бюджетне відшкодування, тобто з 14.03.2013 по день, що передує фактичному зарахуванню відповідних коштів на рахунок позивача 25.05.2016.
Загальна сума пені за порушення строків перерахування суми бюджетного відшкодування, яку позивач просив стягнути за вказаний період, складає 1ʼ 209ʼ 373грн. 69коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що право на отримання позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість підтверджено; вказана сума позивачу відшкодована з простроченням. Відтак, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного статтею 200 Податкового кодексу України строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. Суди констатували, що на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення, яка підлягає стягненню на користь позивача з бюджету.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Положеннями пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України визначено, що орган державної податкової служби зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.