ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 812/111/18
адміністративне провадження № К/9901/60781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 (суддя Чиркін С.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 (головуючий суддя Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сухарьок М.Г.)
У С Т А Н О В И В :
У січні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) від 28.11.2017 №Ф-0030691314 у розмірі 80ʼ 886,62 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС від 28.11.2017 №0030671314 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску у розмірі 12ʼ 501,39 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС від 28.11.2017 №0030701314 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), у розмірі 170,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на те, що у ГУ ДПС не було підстав для перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати нею єдиного внеску, оскільки позапланова документальна перевірка була призначена згідно з ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 щодо дотримання нею вимог податкового законодавства. Водночас, єдиний внесок не входить в систему оподаткування. З огляду на це, недоїмка з єдиного внеску та штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску згідно із оскаржуваними нею вимогою та рішеннями визначені неправомірно. Додатково позивачка вказує, що у 2015- 2016 роках вона перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3-ї групи. Заяви про перехід на загальну систему не подавала. Позивачка зазначає, що ГУ ДФС протиправно в цілях визначення об`єкта нарахування єдиного внеску використало інші джерела інформації, а не первинні документи. ГУ ДФС визначило об`єкт нарахування єдиного внеску на підставі інформації про рух грошових коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ ʼʼКБ ʼʼПриватбанкʼʼ, а надані нею документи (ксерокопії документів на 44 аркушах) безпідставно не були враховані.
Заперечуючи проти позову, у відзиві ГУ ДФС вказувало, що для проведення позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків і зборів (в тому числі, єдиного внеску), за результатами якої складено акт від 19.10.2017 № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_2 та прийняті оскаржені позивачкою рішення, у контролюючого органу були законні підстави. Цій перевірці передувала документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання позивачкою вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 21.10.2016, що була призначена та проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК), ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у кримінальному провадженні від 10.05.2016 №42016101010000112, наказу від 26.05.2017 №322, а результати якої були оформлені актом від 13.06.2017 № 158/13-32-13-14-НОМЕР_2. Правомірність перевірки, призначеної згідно з наказом від 26.05.2017 №322, зокрема підстав для її проведення, підтверджено в постанові Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №812/821/17, яке набрало законної сили. У зв`язку поданням позивачкою заперечень до акта перевірки від 13.06.2017 №158/13-32-13-14-НОМЕР_2 та додаткових документів згідно з наказом від 25.07.2017 №427 було вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК.
ГУ ДФС доводило, що правомірно визначило об`єкт нарахування єдиного внеску на підставі інформації про суми грошових коштів, які поступили на розрахунковий рахунок, відкритий позивачці в банку, від інших суб`єктів підприємницької діяльності.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 23.05.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог вмотивований, зокрема, тим, що у контролюючого органу були правові підстави для перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску позивачкою. При цьому суд застосував норму частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та послався на обставини, встановлені в судових рішеннях, ухвалених в адміністративній справі №812/821/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки від 26.05.2017 №322, визнання протиправними дій з проведення перевірки. На підставі оцінки доказів, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС довело перевищення позивачкою у ІІ кварталі 2015 року річної суми доходу 20ʼ 000ʼ 000,00 грн (платіж від 10.04.2015 по розрахунковому рахунку, відкритому позивачці банком), у зв`язку з чим вона повинна була з 01.07.2015 перейти на загальну систему оподаткування, а відтак нарахувати та сплатити єдиний внесок у розмірі 34,7%, виходячи із суми отриманого чистого доходу та з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону №2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, а саме: за ІІІ-ІV квартали 2015 року - 44127,26 грн (максимальна величина бази нарахування -135ʼ 116,00 грн); за І-ІІІ квартали 2016 року - 36759,36 грн (максимальна величина бази нарахування -174ʼ 050,00 грн).
Такі висновки суди попередніх інстанцій зробили, застосувавши, зокрема норми пунктів 292.1, 292.4, 292.6 статті 292, підпункту 296.1.1 пункту 296.1, пунктів 296.3, 296.5 статті 296, пункту 298.2 статті 298 ПК.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вимога та рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті контролюючим органом неправомірно, оскільки податкова перевірка дотримання нею вимог Закону №2464-VI була проведена безпідставно (перевірка була призначена згідно з ухвалою слідчого судді у кримінальній справі про проведення перевірки дотримання законодавства щодо сплати податків та зборів, а не єдиного внеску). Крім того, згідно з відомостями з реєстру платників єдиного податку вона з 01.01.2015 по 21.10.2016 (період, за який проведена перевірка) була платником єдиного податку 3-ї групи, і цей податковий статус на момент прийняття оскаржуваних рішень не був анульований. У зв`язку з цим, відповідач не мав права застосовувати інші ставки для нарахування єдиного внеску, ніж ті, що передбачені для платника єдиного податку 3-ї групи. Позивачка зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки договору доручення від 23.02.2015 №2302-1, який вона уклала з ТОВ ʼʼХАЙ ВЕЙ ГРУПʼʼ, на предмет його дійсності та виконання, обмежившись лише посиланням на те, що оригінал договору не був наданий під час перевірки, а операції на його виконання не були відображені у звітних документах. Суди безпідставно прийняли за докази інформацію з електронних файлів, що не відповідають ознакам електронного документа та не є допустимими доказами, оскільки записані на носії інформації невідомого походження та з несанкціонованими змінами, що були зроблені невідомими особами у різний час. Наголошує, що відповідно до пункту 1 статті 292.1 ПК оподатковуваним доходом платника податків є саме дохід, а не ʼʼнадходження грошових коштів на рахунокʼʼ, тобто при визначенні оподатковуваного доходу, як бази нарахування єдиного внеску, протиправно обмежуватися лише інформацією про надходження коштів на банківський рахунок.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шипуліної Т.М., суддів Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. ухвалою від 12.09.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2018 у цій справі.
На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 №2246/0/78-20 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №812/111/18 між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.
Для розгляду справи №812/111/18 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, обґрунтування заперечень відповідача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 у кримінальному провадженні від 10.05.2016 №42016101010000112 про призначення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі, фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків, та у зв`язку із перенесенням строку призначеної на виконання вищевказаної ухвали слідчого судді перевірки (через втрату позивачкою документів та спливу строку (90 днів), встановленого для відновлення втрачених документів) ГУ ДФС видано наказ ʼʼПро проведення позапланової документальної невиїзної перевіркиʼʼ. від 26.05.2017 №322 стосовно позивачки.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі №812/821/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС про скасування наказу від 26.05.2017 №322 відмовлено.
За результатами перевірки, проведеної на підставі наказу від 26.05.2017 №322, ГУ ДФС складено акт від 13.06.2017 №159/12-32-13-14/ НОМЕР_2 .
У зв`язку із поданням позивачкою заперечень до цього акта та додаткових документів 25.07.2017 ГУ ДФС видало наказ №427 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 21.10.2016. Правовою підставою проведення позапланової перевірки в наказі зазначено, зокрема підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК та пункт 2 статті 13 Закону №2464-VI.
За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС, які проводили перевірку на підставі наказу від 25.07.2017 №427, складено акт перевірки від 19.10.2017 №302/12-32-13-14/ НОМЕР_2 . У акті зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачкою, зокрема норм частин другої, третьої пункту 1 статті 7 розділу III Закону №2464-VI та заниження нею (несплата) суми єдиного внеску на 80ʼ 886,62 грн, в тому числі за 2015 рік на 44ʼ 127,26 грн, за 2016 рік на 36ʼ 759,36 грн (при цьому в акті встановлено, що розмір доходу позивачки, яка сплачувала податки як платник єдиного податку 3-ї групи, у II кварталі 2015 року перевищив 20 млн. грн, тобто граничний розмір обсягу доходу, встановленого для платників єдиного податку цієї групи). Також в акті перевірки зроблено висновок, що позивачка порушила частину другу статті 6 Закону №2464-VI, пункт 44.3 статті 44, пункт 85.2 статті 85 ПК, оскільки не подавала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016 рік та не забезпечила зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання, не надала до перевірки оригіналів документів за період, що перевірявся.
На підставі зазначеного актa ГУ ДФС прийняло рішення від 28.11.2017 №0030671314, №0030701314 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 28.11.2017 №Ф-0030691314, які є предметом оскарження у цій справі.
Встановлене нормами статей 75-86 ПК правове регулювання визначає обов`язкові умови, за наявності яких перевірка може вважатися правомірною.
Застосування норм цих статей у системному зв`язку дозволяє зробити висновок, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи: визначення підстав для проведення перевірки; прийняття рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи); допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки у разі, якщо проводиться виїзна документальна перевірка або фактична перевірка; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.
Правомірні дії контролюючого органу на всіх етапах проведення перевірки породжують юридичний факт перевірки, внаслідок якого у контролюючого органу виникає повноваження зробити висновок щодо виконання платником податків податкового обов`язку або вчинення податкового правопорушення з прийняттям відповідного рішення.
Вичерпний перелік випадків, у яких контролюючий орган має право проводити документальну позапланову (в тому числі, невиїзну) перевірку, встановлений пунктом 78.1 статті 78 ПК.
Згідно з підпунктом 78.1.5 цього пункту документальна позапланова перевірка здійснюється у разі подання платником податків в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Позивачка не оспорює, що у ГУ ДФС були передбачені підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК підстави для проведення згідно з наказом від 25.07.2017 №427 документальної позапланової невиїзної перевірки, так само, як не оспорює, що при цьому перевірка контролюючим органом декларування нею оподатковуваного доходу за 2015 та 2016 роки не виходила за межі заперечень до акта перевірки від 13.06.2017 №159/12-32-13-14/ НОМЕР_2 .
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач, видавши наказ від 25.07.2017 №427 про проведення перевірки стосовно позивачки та провівши перевірку, діяв на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.
Довід позивачки, що перевірка щодо сплати нею єдиного внеску була проведена незаконно, зважаючи на те, що згідно з ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 призначалася перевірка з питань дотримання законодавства щодо сплати податків та зборів, а не єдиного внеску, який не входить в систему оподаткування, колегією суддів відхиляється як такий, що не відповідає обставинам у справі. Як вже зазначено, підставою для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки згідно з наказом від 25.07.2017 №427 було подання позивачкою заперечень на акт попередньої перевірки. В цьому наказі правовою підставою проведеної перевірки зазначено, в тому числі пункт 2 статті 13 Закону №2464-VI. Оскільки база визначення зобов`язань з єдиного внеску співпадає з базою визначення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (отриманий дохід), перевірка правильності сплати позивачкою єдиного внеску не була поза межами питань, що були предметом оскарження при поданні позивачкою заперечень до акта перевірки від 13.06.2017 №159/12-32-13-14/ НОМЕР_2 .