ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1431/16
адміністративне провадження № К/9901/26183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді - Пліш Н.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Трускавецькурорт" (далі - Товариство) до Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 № 0002862201, № 0002872201, № 0002882201.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ПП "Бекас-Буд" згідно договору № 077-08 від 27.07.2012 щодо виконання робіт з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії Товариства - Санаторію "Кристал" підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість; ПП "Бекас-Буд" мало усі необхідні можливості (трудові, організаційно-технічні, виробничі тощо) для виконання робіт за вказаним договором, що підтверджується ліцензією на здійснення діяльності у будівництві, з урахуванням того, що положеннями пункту 3.1 договору передбачено можливість ПП "Бекас-Буд" залучати до виконання окремих робіт сторонніх організацій на умовах укладених з такими організаціями договорів, при цьому відповідаючи перед Товариством за результати їх роботи; інформація щодо необхідності проведення ремонтних робіт була визначена у дефектному акті, а посилання Інспекції на те, що такий акт не відповідає формі первинного документа є безпідставними, оскільки такий акт не є первинним документом у розумінні положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на підставі якого формуються показними бухгалтерського та податкового обліку; викладена Інспекцією в акті перевірки інформацію не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях, оскільки викладені в акті перевірки висновки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків, з урахуванням того, що викладені в акті ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 обставини не стосуються правовідносин між ПП "Бекас-Буд" та Товариством, а ТОВ "А-Знак" та ТОВ "ТАК ГРУП" взагалі не є контрагентами Товариства.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 13.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2015, позов задовольнив повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015 № 0002862201, № 0002872201, № 0002882201.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: фактичне виконання господарських операцій між Товариством та ПП "Бекас-Буд" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; необхідність проведення робіт з ремонту магістралі трубопроводів гарячого водопостачання санаторію "Кристал" та їх обсяг підтверджується поданими до суду першої інстанції письмовими поясненнями, наданими головним інженером Товариства від 06.06.2016, та службовою запискою Головного лікаря-директора Круглія Ю.З. від 13.06.2012 за вих. №105; сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце; висновки актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 не можуть бути належними доказами у даній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, оскільки не містять жодних даних щодо обставин, досліджуваних судом господарських операцій у даній справі.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: згідно актів ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 у контрагентів-постачальників ПП "Бекас-Буд", а саме - ТОВ "А-Знак" та ТОВ "ТАК ГРУП" була відсутня можливість виконання робіт на користь ПП "Бекас-Буд", відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; до перевірки не представлено документів, які б свідчили про необхідність здійснення ремонтних робіт. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України та змісту акту перевірки.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження і призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 26.01.2021.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ПП "Бекас-Буд" за серпень 2012 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, результати якої були оформлені актом від 29.09.2015 № 660/22-01/30322940, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижена сума, що підлягає сплаті до бюджету, по податку на додану вартість на 46552 грн. (у тому числі: за вересень 2012 року - 46004,00 грн., за грудень 2012 року - 518,00 грн.); пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1599,00 грн. (у тому числі: за 2012 рік - 346,00 грн., за 2013 рік - 1253,00 грн.) та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 6596,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно включило до складу витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, вартість товарів (робіт, послуг), придбаних у ПП "Бекас-Буд" згідно договору № 077-08 від 27.07.2012 щодо виконання робіт з ремонту магістральних трубопроводів гарячого водопостачання у філії Товариства - Санаторію "Кристал", а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: актами ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 09.12.2014 № 3479/13-03-22-01-13/35621135 та ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22.08.2013 № 877/26-55-22-07/37193050 не підтверджено факт придбання ПП "Бекас-Буд" робіт (послуг) у контрагентів-постачальників (а саме: ТОВ "А-Знак" та ТОВ "ТАК ГРУП") та, відповідно, подальша їх реалізація на адресу Товариства за відповідні періоди не здійснювалась; до перевірки не представлено документів, які б свідчили про необхідність здійснення ремонтних робіт; до перевірки надано локальні кошториси на ремонтні роботи, в яких не ідентифіковано осіб, які їх складали та перевіряли), а у зведених кошторисних розрахунках вартості об`єкта будівництва не ідентифіковано особу, яка їх склала, та не відображено дати, коли вони затверджені.
На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 27.11.2015: № 0002872201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 1599,00 грн. - за основним платежем та на 800,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002882201, яким зменшила Товариству суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на 6596,00 грн.; № 0002862201, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 46522,00 грн. - за основним платежем та на 23261,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Положеннями підпунктів "а", "б" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.