ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 904/2491/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Гогуся В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 (Коваль Л.А., Мороз В.Ф., Чередко А.Є.) та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 (Суховаров А.В., Первушин Ю.Ю., Мельниченко І.Ф.) про залишення позовної заяви без розгляду у справі №904/2491/18
за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської районної державної адміністрації та Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали", третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 1 092 322,74 грн
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області (далі - Прокурор) звернулася в інтересах держави в особі Верхньодніпровської районної державної адміністрації (далі - Позивач-1), Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Позивач-2) в Господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кольорові метали" (далі - Відповідач), третя особа Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Третя особа), про: 1) розірвання договору оренди землі від 21.04.2015; 2) зобов`язання Відповідача повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі у стані, у якому він її одержав в оренду; 3) стягнути з Відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1 092 332,74 грн, яка виникла в період з 01.10.2015 по 30.04.2018.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем систематично не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою, що є істотним порушенням умов договору оренди землі та є підставою для розірвання цього договору, а також повернення спірної земельної ділянки Позивачу-1.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали, постановленої судом першої інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
4. Ухвала суду мотивована тим, що при зверненні з даним позовом Прокурором не наведено підстав нездійснення Позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів Держави, а посилання Прокурора в позовній заяві та поясненнях на інформацію Позивача-1 не є таким, що належним чином обґрунтовує причини нездійснення органами державної виконавчої влади захисту інтересів Держави.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.09.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019 залишено без змін з тих же підстав.
6. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Позивачем-2 своїх функцій щодо захисту інтересів Держави, і Прокурор у даному випадку не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо Позивачем-2. Водночас, суд першої інстанції, встановивши після відкриття провадження у справі відсутність підстав для представництва Прокурором інтересів Держави, мав залишити позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Однак, залишаючи позов без розгляду, суд послався на пункт 1 частини 1 статті 226 ГПК України і помилково залишив поза увагою пункт 2 частини 1 статті 226 ГПК України, проте відсутність посилання у тексті оскаржуваної ухвали на зазначену норму не призвело до прийняття неправильного по суті судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Прокурора
7. Прокурор подав касаційну скаргу на постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
8. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли невірного висновку, що прокуратурою при зверненні з позовом не зазначено причин неможливості здійснення Позивачами захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надано доказів того, що Позивачі не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів Держави та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом до Відповідача.
9. Безпідставним є посилання апеляційного господарського суду лише на листи місцевої прокуратури до Позивачів від 07.06.2018 без урахування у сукупності інших листів Прокурора від 11.12.2017, 14.12.2017, 24.01.2018, 07.05.2018 та усних і письмових пояснень представників Позивачів, наданих у судах першої та апеляційної інстанцій.
10. Оскаржувані судові рішення не відповідають висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у справі №912/2385/18 щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів Держави в суді.
11. Суди не врахували, що до винесення ними оскаржуваних судових рішень, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2019 відкрито провадження у справі №904/5417/18 про банкрутство Відповідача, що має наслідком передачу даної справи до розгляду в межах справи про банкрутство Відповідача відповідно до частин 2, 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
12. Позивачі, Відповідач та Третя особа відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
Інші документи
13. Від представника Відповідача (адвокат Хорунженко В.С.) 02.02.2021 до Верховного Суду через електронну пошту надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що у Відповідача існує необхідність надання письмових пояснень/доказів, які, як вказує Відповідач, можуть суттєво вплинути на розгляд справи, але неможливість подання таких документів, як зазначає Відповідач, викликана впровадженням Кабінетом Міністрів України карантину від 08.01.2021, а також знаходженням керівника Відповідача на лікарняному.
13.1. Розглянувши клопотання Відповідача, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення, оскільки явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалася, а матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для такого розгляду і без участі представника Відповідача.
13.2. При цьому, ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 надано учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзивів на касаційну скаргу до 27.01.2021.
13.3. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 161 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Статтею 295 ГПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. При цьому, стаття 295 ГПК України не передбачає можливості подання учасниками справи письмових пояснень. Отже, зазначення представником Відповідача у своєму клопотанні про необхідність надання в суд касаційної інстанції письмових пояснень, слід розглядати як намір подати відзив на касаційну скаргу, проте, у встановлений ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 строк відзив Відповідачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).
13.4. Щодо посилання представника Відповідача на необхідність подання до Верховного Суду доказів, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
13.5. Відносно доводів представника Відповідача про те, що неможливість подання зазначених у клопотанні пояснень (відзиву) пов`язана із знаходженням керівника Відповідача на лікарняному, суд зазначає, що відповідно до статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник і оскільки вказане клопотання подано адвокатом Відповідача гр.Хорунженко В.С. із наданням в підтвердження своїх повноважень відповідних документів, тому вказане свідчить, що адвокат наділений повноваженнями та не був позбавлений можливості надати або надіслати в суд засобами поштової кореспонденції чи засобами електронного зв`язку належним чином оформлені документи (зокрема, відзив тощо). При цьому, до клопотання не додано доказів знаходження керівника Відповідача на лікарняному.
13.6. Що стосується посилання Відповідача на те, що неможливість подання документів викликана впровадженням Кабінетом Міністрів України карантину від 08.01.2021, слід звернути увагу, що постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.09.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" передбачено додатковий період до обмежувальних протиепідемічних заходів, який тривав в період з 00 годин 00 хвилин 08.01.2021 до 00 годин 00 хвилин 25.01.2021 (пункт 3 постанови). Однак, як вже зазначалося вище, ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 встановлений строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.01.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанції
14. Як встановили суди попередніх інстанцій, між Позивачем-1 (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) 21.04.2005 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 90,045 га за рахунок земель ДП ВДГМК на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 4 договору, в редакції додаткової угоди №2, орендна плата встановлена в сумі 136 823,65 грн за рік в розмірі земельного податку, збільшеного тричі (3 862х2,623х5%х 3 х90,045). Кошти перераховуються на рахунок Боровківської сільської ради щомісячно рівними частинами за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
14.1. Звертаючись до суду з позовом, Прокурор зазначив, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов`язань за договором в частині сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою площею 90,045 га, за Відповідачем рахується заборгованість в сумі 1 092 332,74 грн за період з 01.10.2015 по 30.04.2018, а тому, з огляду на систематичні порушення Відповідачем взятих на себе за договором оренди земельної ділянки зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати, Прокурор вважає наявними підстави для розірвання договору і повернення земельної ділянки Позивачу-1.
14.2. Позивач-2 з моменту виникнення боргу за користування земельною ділянкою не ініціює питання розірвання договору оренди спірної земельної ділянки та її повернення Державі. Відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань. У даному випадку з позовом до суду звертається Прокурор у зв`язку з тим, що орган, уповноважений Державою на здійснення відповідних повноважень, належним чином їх не виконує.
15. Залишаючи позов без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні з даним позовом Прокурором не наведено підстав нездійснення Позивачами, які є самостійними юридичними особами з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів Держави, а посилання Прокурора в позовній заяві та поясненнях на інформацію Позивача-1 не є таким, що належним чином обґрунтовує причини нездійснення органами державної виконавчої влади захисту інтересів Держави.
Так, у вказаній інформації йдеться про те, що орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки, про делегування органам місцевого самоврядування повноважень по контролю за дотриманням зобов`язань по платежах до місцевого бюджету, в тому числі, по справлянню плати за землю, про те, що місцеві державні адміністрації не втручаються у господарську діяльність підприємств, а також про те, що здійснення контролю з питань оподаткування покладено на Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.
15.1. Суд першої інстанції, пославшись на статтю 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та частину 5 статті 122 ЗК України зазначив, що з метою раціонального та ефективного використання земельних ділянок з земель державної власності, додержання законодавчого порядку їх використання компетентні суб`єкти, які мають, у даному випадку, здійснювати захист відповідних інтересів Держави, не позбавлені можливості направлення запитів до Боровківської сільської ради та органів Державної фіскальної служби по отриманню інформації щодо стану розрахунків по орендній платі Відповідача за спірним договором, періодичності їх внесення, наявності заборгованості та застосування в подальшому відповідних правових наслідків.
16. Апеляційний господарський суд, погодився з висновками суду першої інстанції про залишення позову Прокурора без розгляду, оскільки прокуратурою при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення Позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку та не надано доказів того, що Позивачі не можуть чи не бажають здійснювати захист інтересів Держави та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом до Відповідача.
Сама по собі обставина незвернення Позивачів з позовом упродовж певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання ними функцій із захисту інтересів Держави.
Апеляційний господарський суд не встановив обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Позивачами своїх функцій щодо захисту інтересів Держави і Прокурор, у даному випадку, не довів неможливості реалізації такого захисту безпосередньо Позивачами.
16.1. Судом апеляційної інстанції вказано, що прокуратура із повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів Держави звернулася до Позивачів 07.06.2019, тоді як із позовом в Господарський суд звернулася 08.06.2019, не надавши можливості Позивачам відреагувати на звернення прокуратури та не обґрунтувавши необхідність невідкладної подачі позову до суду.