ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18359/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
за участю секретаря Низенко В. Р.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Сівакової В.В.
від 09.04.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л., Куксова В.В.
від 08.09.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
про визнання договору поруки № 4Т12029И/П від 25.10.2016 недійсним
за участю представників:
позивача: не з?явилися.
відповідача: Уколова О. Л.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поруки №4Т12029И/П від 25.10.2016 на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав визнання спірного правочину недійсним, оскільки останній був вчинений під впливом введення в оману.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк" 25.10.2016 був укладений кредитний договір № 4С16102Г, згідно з яким позивач отримав кредит в сумі 4 305 119 314,05 грн.
Відповідно до п. А.2 кредитного договору № 4С16102Г ціллю кредитування зазначено - фінансування поточної діяльності.
Згодом між сторонами в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоптторг" (боржник) було укладено оспорюваний договір поруки № 4Т12029И/П від 25.10.2016.
Відповідно до пункту 2 та пункту 3 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
Згідно з пунктами 4, 5 та 6 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору. У випадку невиконання боржником пункту 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання. Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.
У випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого пунктом 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору (пункт 7 договору поруки).
За умовами пункту 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
Відповідно до пункту 9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього Договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим Договором.
Згідно з пунктом 10 договору поруки, кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 11 договору поруки).
Цей Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 03.06.2016, укладеної сторонами (пункт 17 Договору).
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарського судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва рішенням від 09.04.2020, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, у задоволенні позову відмовив повністю.
Рішення судів мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність у даному випадку одночасно трьох складових: умислу в діях відповідача, істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявності самого факту обману (ведення в оману позивача). Позивач належними та допустимими доказами не довів наявності умов, які є обов`язковими для визнання договору недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що дії позивача щодо укладення кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів, а згодом укладення спірного договору поруки, за яким позивач поручився перед банком за виконання зобов`язань іншим суб`єктом господарювання, в межах наданих банком позивачу кредитних коштів, послідовні та такі, з яких вбачається волевиявлення позивача на укладення таких договорів та вчинення за ними дій, а отже пред`явлення позову у цій справі про визнання вказаного правочину недійсним суперечить його попередній поведінці (укладенню договору).
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 у справі № 910/18359/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду позивач зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та послався на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19 та постанові від 08.08.2019 у справі № 910/3570/18 щодо застосування статті 236, пункту 3 частини 4 статті 238 та пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо необґрунтованого залишення без належного процесуального реагування конкретного і доречного клопотання учасника справи про витребування доказу, який він з об`єктивних причин не міг одержати самостійно.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. Позиція Верховного Суду.
Спірним є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софа Лтд" та Публічним акціонерним товариства "Комерційний банк "Приватбанк" договору поруки № 4Т12029И/П від 25.10.2016 на підставі частини першої статті 230 Цивільного кодексу України.
Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.