ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № П/811/1298/16
провадження № К/9901/22143/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шлай А.В., судді: Чабаненко С.В., Прокопчук Т.С.)
у справі №811/1298/16
за позовом ОСОБА_1
до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання оформити і надати акт форми Н-1*.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Кіровоградській області щодо видачі акта Форми НТ* та зобов`язати відповідача оформити та надати акт Форми Н-1* про нещасний випадок, що трапився при виконанні нею службових обов`язків 21 жовтня 1998 року. В обґрунтування позову зазначала про те, що у травні 2016 року вона отримала інвалідність внаслідок травмування, що сталося при виконанні службових обов`язків. З метою отримання одноразової грошової допомоги вона звернулась до Міністерства внутрішніх справ України, проте її заява була повернута у зв`язку з відсутністю акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). За її заявою УМВС України в Кіровоградській області було проведено розслідування нещасного випадку, за результатами якого складений акт за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, висновок якого не відповідає висновку службового розслідування, яке проводилось у листопаді 1998 року і, відповідно до якого, травмування було отримано в період проходження служби при виконанні службових обов`язків не пов`язаних з охороною громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю.
2. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 позов задоволено.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.12.1984 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідними записами послужного списку, копія якого наявна в матеріалах справи.
6. 21 жовтня 1998 року ОСОБА_1 стала учасником дорожньо-транспортної пригоди за наступних обставин: близько 7 год. 45 хв. водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ 2410, державний номер НОМЕР_1 по проспекту Правди у м. Кіровоград, не витримав дистанцію і допустив зіткнення з автомобілем "Субару", державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_1, яка рухалася на роботу в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми шийного хребця, відрив задньої дужки.
7. За висновками службової перевірки по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_1, затвердженого начальником Ленінського РВ УМВС 10.11.1998 ОСОБА_3 слідчий слідчого відділення відділу ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, не пов`язаних з охороною громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю.
8. Згідно виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0427894 від 10.05.2016 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 04.05.2016, причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
9. 13.05.2016 позивач звернулася до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України із заявою від 12.05.2016 р. про виплату їй одноразової грошової допомоги.
10. Листом Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 13.06.2016 №15/2-2195 заява ОСОБА_1 повернута у зв`язку із неподанням нею акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції за формою затвердженою наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.
11. 22.06.2016 ОСОБА_1 звернулася до ГУНП в Кіровоградській області із заявою про надання акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення працівника міліції у зв`язку із отриманням нею 21.10.1998 тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в період проходження служби у Ленінському РВ УМВС України в Кіровоградській області при виконанні службових обов`язків.
12. Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 19.07.2016 №18 "Про організацію розслідування нещасного випадку" створено комісію з розслідування нещасного випадку, що стався 21.10.1998 з старшим слідчим, слідчого відділу Ленінського РВ УМВС України в Кіровоградській області капітаном міліції ОСОБА_1 .
13. За результатами розслідування нещасного випадку комісією складено акти за формами Н-5* та НТ*. Відповідно до висновку акта розслідування нещасного випадку, що стався 21 жовтня 1998 року о 07 год. 45 хв. від 20.07.2016 (Форма Н-5*), ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження в період проходження служби в органах внутрішніх справ, травма не пов`язана з виконанням службових обов`язків.
14. Вважаючи незаконним зазначені дії відповідача, стверджуючи, що вона отримала тілесні ушкодження саме під час виконання службових обов`язків, позивач звернулась до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у 1998 році ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження при виконанні службових обов`язків (стала учасником дорожньо-транспортної пригоди, керуючи власним транспортним засобом, яким користувалась, у тому числі, в службових цілях).
16. Допитаний в судовому засіданні в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_3, який у жовтні 1998 році займав посаду начальника Ленінського РВ та затвердив 10.11.1998 висновок службової перевірки по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_1, зазначив, що у той час, коли позивач потрапила у ДТП, вона використовувала власний автомобіль у службових цілях, оскільки тоді не було коштів на фінансування службового транспорту, а робота слідчого вимагала постійного пересування по місту (виїзд на місце події, до експерта, в прокуратуру, тощо).
17. Факт наявності дозволу на використання позивачем власного транспорту в службових цілях посвідчив в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4, який у жовтні 1998 року займав посаду заступника начальника Ленінського РВ по РСС та складав висновок службової перевірки по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_1 . Також свідок ОСОБА_4 пояснив, що висновок про отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконанні службових обов`язків зроблено на підставі діючих на той час нормативних документів.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за результатами розслідування зазначеного нещасного випадку керівництвом Ленінського РВ КМ УМВС України в Кіровоградській області акт за формою Н-1 не був складений, незважаючи на те, що Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 623 (далі - Положення №623) дозволяло це зробити за наявності встановлення обставини використання позивачем власного транспорту в інтересах відділу з дозволу або за дорученням власника (у даному випадку - керівника райвідділу). Відсутність зазначених документів виключає можливість визначення нещасного випадку, який стався з позивачем під час проїзду на роботу, як такого, що стався в робочий час, про що прямо зазначено у пункті 8 розділу І "Розслідування та облік нещасних випадків" зазначеного Положення.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на висновках, покладених судом першої інстанції в основу свого рішення і зазначених в п. 15 цього судового рішення. Окремо наголошує, що затверджена законодавчо форма надання дозволу керівником органу внутрішніх справ на використання працівниками власного автомобільного транспорту була введена в дію лише у 2002 році, тобто після ДТП, а якому позивач отримала тілесні ушкодження.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.