У Х В А Л А
5 лютого 2021 року
м. Київ
провадження № 13-11зво21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Григор`єва І. В. перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Чернігівської області від 8 серпня 2003 року та ухвали Верховного Суду України від 18 листопада 2003 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 8 серпня 2003 року, з урахуванням ухвали Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року (про приведення вироку у відповідність до нового кримінального закону), ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 9 ч. 2 ст. 115, п. 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі. Зазначений вирок Верховний Суд України своєю ухвалою від 18 листопада 2003 року залишив без зміни.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 грудня 2020 року в справі "Лопата та інші проти України" (заяви № 84210/17 та 23 інших, у тому числі ОСОБА_1 ) констатував порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд за виключними обставинами рішень національних судів. На думку заявника,констатоване порушення Конвенції є підставою для зміни оскаржених рішень та пом`якшення засудженому покарання до позбавлення волі на певний строк. Вважає, що призначення заходу примусу у виді довічного позбавлення волі є неправомірним через відсутність остаточного строку його закінчення.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 459 КПК установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, є виключною обставиною.