Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 643/4932/19
провадження № 51- 4342 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Голюк І. О.,
прокурора Піх Ю. Г.,
в режимі відеоконференції
захисника Борбунюка О. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Гусєвої Т. А., яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 9 червня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220470000732, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Харкові, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, тимчасово не працюючого, інваліда ІІІ групи, в силу ст. 89 КК не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Московського районного суду м. Харкова від 10 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК покладено обов`язки на ОСОБА_1 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_1 ухвалено відраховувати з дня ухвалення вироку.
Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 242 (сім тисяч двісті сорок дві) гривні 24 копійки на відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини цивільного позову про стягнення моральної шкоди -відмовлено.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 9 червня 2020 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині вирішення цивільного позову.
На підставі п.3 ч.1 ст.408 КПК України збільшено суму, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди останньому з 20 000 (двадцяти тисяч) грн., призначених судом першої інстанції, до 60 000 (шістдесяти тисяч) грн., що остаточно підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.
В решті вирок суду першої інстанції ухвалою апеляційного суду залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 12 лютого 2019 року, приблизно о 10:00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, під час побутової сварки зі своїм сусідом по гуртожитку ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, відчуваючи особисту неприязнь до останнього, не маючи злочинного умислу на вбивство, утримуючи ножиці в напрямку зверху вниз наніс один удар острієм ножиць у життєво важливий орган, а саме в ліву частину грудної клітини потерпілого ОСОБА_2, припускаючи настання наслідків у виді шкоди здоров`ю, проте не конкретизуючи у своїй свідомості, настання яких саме наслідків він бажав у результаті вчинення своїх дій, спричинивши колото-різане поранення грудної клітини зліва, проникаюче до грудної порожнини з розвитком гемо пневматорокса, яке виникло від однократної колото-ріжучої дії гострого предмету, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Гусєва Т. А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Вважає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновок судово-медичної експертизи від 14 березня 2019 року № 09/578-С/2019, не надано належну оцінку показам потерпілого ОСОБА_2 .
На думку прокурора, суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про можливість застосування закону України про кримінальну відповідальність у формі застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості.
На думку прокурора, в порушення вимог ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги прокурора та доповнень до неї належним чином не перевірив, не дав обґрунтованих відповідей на них та безпідставно вирок щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Борбунюк О. О. просив залишити без зміни ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор Піх Ю. Г. підтримала касаційну скаргу прокурора, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 та призначеного йому покарання.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі необхідно проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі доказами, та дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження дотримався.
Тому доводи прокурора про невідповідність вимогам ст. 419 КПК ухвали апеляційного суду, який, на її думку, не надав відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора, є безпідставними.
За встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин кримінального провадження, а також, виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним.