Постанова
Іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа №1/522/2110/11
провадження № 51-217 ск 21
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Ємець О.П., розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Любашівського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року щодо нього,
встановив:
Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобам на строк 3 роки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 387 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 КПК.
Згідно із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у касаційній скарзі, крім іншого, зазначається вказівка на те, в чому полягає незаконність судових рішень та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування оскаржуваних рішень касаційним судом є: істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав для скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370-372 КПК 1960 року.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засудженим не зазначено конкретних порушень, яких допустилися суди при розгляді справи та які були б обов`язковою умовою для скасування оскаржуваних судових рішень з підстав, передбачених ст. 398 КПК 1960 року. В той же час, не погоджуючись з оцінкою доказів, засуджений ОСОБА_1 заперечує правильність встановлення фактичних обставин справи та посилається на однобічність і неповноту судового слідства, що не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відповідно до вимог статей 367-369 КПК 1960 року вказані обставини є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції.