Постанова
Іменем України
02 лютого 2021 року
м. Київ
судова справа № 175/2118/13-к
провадження № 51-3872км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Піх Ю. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12012040440000020 від 21 листопада 2012 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іллірія Успенського району Луганської області, жителя
АДРЕСА_1 , несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 та його представника Кулакова О. В. на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 22 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області
від 27 січня 2019 року вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 закрито та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, останнього звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2020 року ухвалу районного суду залишено без зміни.
Згідно з обвинувальним актом від 21 листопада 2012 року ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 10 лютого 2011 року близько 17:20 поблизу зупинки громадського транспорту на вул. Центральній у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, у ході сварки з ОСОБА_2, після того як останній не менше 3-х разів ударив його, упавши на землю та перебуваючи на землі, дістав з сумки складний ніж, не маючи при цьому наміру на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, не роблячи при цьому ніяких активних дій, маючи можливість передбачити настання небезпечних наслідків своїх дій, легковажно розраховував на їх відведення. У цей момент ОСОБА_2, не втримавшись на ногах, впав з висоти власного росту (неповне падіння тіла) у напрямку зверху вниз і ззаду наперед на лежачого на землі ОСОБА_1, у якого у лівій руці знаходився складаний ніж, у результаті чого ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ці необережні дії ОСОБА_1, що виразилися у спричиненні необережного тяжкого тілесного ушкодження, органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 128 КК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі потерпілий та його представник просять скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону, а саме порушенням судом обов`язку доказування, унаслідок чого дії обвинуваченого були неправильно кваліфіковані.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 128 КК України, та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії він вчинив 10 лютого 2011 року.
Злочин, передбачений ст. 128 КК України, відповідно до ст. 12 вказаного Кодексу відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, за який було передбачено покарання у виді громадських чи виправних робіт, або обмеження волі, або позбавлення волі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня скоєння нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
На момент розгляду судом кримінального провадження щодо
ОСОБА_1 закінчилися передбачені законом строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.
Враховуючи це, захисник Воронко В. С. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, яке в судовому засіданні від 27 січня 2019 року обвинувачений підтримав та надав свою згоду на звільнення на підставах, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження. За правилами ч. 8 згаданої статті закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї ж статті, не допускається лише у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку.