Постанова
іменем України
2 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 361/7311/19
провадження № 51-3380 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Харіна М. Б.,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників Харіна М. Б. та Колокольнікова В. А. на вирок Київського апеляційного суду від 14 липня 2020 рокуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000626, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Києві, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 серпня 2019 року приблизно о 00:05, керуючи у стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем марки "VOLKSWAGEN JETTA", державний номерний знак НОМЕР_1, проїжджаючи поблизу будинку № 205 по вул. Б. Хмельницького в с. Богданівка Броварського району Київської області, порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), проявив неуважність до дорожньої обстановки, яка склалася, не стежив за нею та відповідно не реагував на її зміну, створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров`ю громадян, під час руху на заокругленні дороги вліво по напрямку руху транспортного засобу не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого, втративши контроль над керуванням автомобіля, здійснив виїзд на праве узбіччя, де допустив зіткнення з деревом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "VOLKSWAGEN JETTA", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.
14 липня 2020 року Київський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Харін М. Б., посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання, звільнивши останнього від його відбування з випробуванням. Зазначає, що з огляду на всі обставини, які пом`якшують покарання, даних про особу винного, а також позицію потерпілих, які просили не позбавляти волі засудженого, у суду є достатньо підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
У касаційній скарзі захисник Колокольніков В. А., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, відшкодував заподіяну злочином шкоду. З урахуванням даних про особу винного та пом`якшуючих покарання обставин, виправлення ОСОБА_1 вважає можливим без відбування покарання у виді позбавленням волі із застосуванням положень ст. 75 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Харін М. Б. підтримав свою касаційну скаргу та обґрунтовування касаційної скарги захисника Колокольнікова В. А., просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційні скарги своїх захисників.
Потерпіла ОСОБА_2 просила змінити вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційних скарг. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК, а також вид і розмір призначеного засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки у касаційних скаргах не оспорюються.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційних скарг захисників щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування положень ст. 75 КК, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість.
Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.