Постанова
Іменем України
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 587/381/15-ц
провадження № 61-3826св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Універбур",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Висєканцева Тетяна Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в складі колегії суддів: Орлова І. В., Собини О. І., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Універбур" (далі - ТОВ "Універбур") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в якому, з урахуванням уточнень від 07 серпня 2019 року, просило суд стягнути з відповідачів, які є спадкоємцями прав і обов`язків померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина ОСОБА_5, борг за невиконаним останнім договором купівлі - продажу від 07 грудня 2009 року № 7/12/09 у розмірі 604 250, 41 грн.
Також, посилаючись на те, що відповідачі зволікають з виконанням передбаченого статтею 1297 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК України) обов`язку звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, та на вимоги статті 625 ЦК України, позивач просив стягнути на його користь за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2019 року інфляційні втрати у розмірі 691 927,14 грн, три відсотки річних за порушення виконання зобов`язання у розмірі 82 861,54 грн, а всього - 1 379 039,09 грн. Окрім того, ТОВ "Універбур" просив покласти на відповідачів понесені ним судові витрати з оплати судового збору.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "Універбур" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що спадкодавець ОСОБА_5 не мав невиконаного боргового зобов`язання за договором від 07 грудня 2009 року, оскільки 04 березня 2014 року він повернув директору ТОВ "Універбур" ОСОБА_6 гроші у розмірі 640 000,00 грн. Погашення боргу підтверджено розпискою, яку 04 березня 2014 року видав і підписав директор ТОВ "Універбур" ОСОБА_6
Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначена розписка, з урахуванням висновку експертного дослідження від 20 березня 2018 року № 19/119/6-6/2д та висновку експерта від 26 квітня 2019 року № 19/119/6-6/29е, є допустимим і достатнім доказом відсутності боргу спадкодавця ОСОБА_5 .
Постановою Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Універбур" задоволено частково, рішення Сумського районного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ТОВ "Універбур" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "Універбур" заборгованість спадкодавця ОСОБА_5 за договором від 07 грудня 2009 року № 7/12/09 в загальному розмірі 604 250,41 грн, у рівних частках по 201 416,80 грн з кожного з відповідачів. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2019 року - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ "Універбур" судові витрати в загальному розмірі 20 373, 70 грн, по 6 791,20 грн з кожного з відповідачів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що визнавши встановленими обставини повернення 04 березня 2014 року боргу спадкодавця ОСОБА_5, місцевий суд не звернув увагу на те, що за договором від 07 грудня 2009 року оплату за товар покупець мав провести у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Універбур" до 01 грудня 2015 року (пункт 3.1 договору).
Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що надану відповідачами 02 серпня 2018 року, тобто після трьох з половиною років після відкриття провадження у справі, розписку ОСОБА_6 від 04 березня 2014 року, суд першої інстанції помилково розцінив у якості беззаперечного доказу, яким підтверджено здійснення спадкодавцем ОСОБА_5 повної оплати за договором від 07 грудня 2009 року. Перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Універбур", як це визначено умовами договору від 07 грудня 2009 року (пункт 3.1), вищевказана розписка не засвідчує, зазначена у її тексті сума не співпадає із сумою заборгованості за договором. Суд першої інстанції не врахував, що директор ТОВ "Універбур" ОСОБА_6 категорично заперечував факт видачі такої розписки, яка за своєю формою не відповідає звичаям ділового обороту. Експериментальні зразки свого підпису ОСОБА_6 експертам не надавав. Висновок експерта від 26 квітня 2019 року № 19/119/6-6/29е, на який спирався суд першої інстанції, категоричного твердження про належність виконаного у розписці підпису ОСОБА_6 не містить, а лише констатує виконання цього підпису ОСОБА_6 згідно зразків, наданих на дослідження (вільних та умовно-вільних). Висновок експертного дослідження від 20 березня 2018 року № 19/119/6-6/2д має такі ж недоліки щодо повноти проведеного дослідження. Отже, надану відповідачами розписку не можна вважати достовірним доказом у розумінні статті 79 ЦПК України. Повернення ОСОБА_5 боргу за розпискою від 14 березня 2019 року у справі не доведено.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачі тривалий час оспорювали існування боргу спадкодавця ОСОБА_5 у судовому порядку, про зволікання ними з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України з метою ухилення від погашення цього боргу, стверджувати не можна. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Універбур" про стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2019 року, задоволенню не підлягають.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. До касаційної скарги заявники також додали клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- апеляційний суд безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції; не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: частину першу статті 545, частину першу статті 598, статтю 599 ЦК України;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Універбур", тому Верховним Судом в цій частині не перевіряється.
У квітні 2020 року ТОВ "Універбур" із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому зазначив про безпідставність її доводів та правильність висновків апеляційного суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
28 лютого 2020 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Кузнєцову В. О.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за вищезазначеною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 587/381/15-ц із Сумського районного суду Сумської області, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Сумського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2020 року матеріали справи № 587/381/15-ц надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року № 73/0/226-21 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та матеріали справи № 587/381/15-ц передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який за життя працював заступником директора ТОВ "Універбур".
07 грудня 2009 року між ТОВ "Універбур" в особі директора - ОСОБА_6, як продавцем і ОСОБА_5, як покупцем, укладений договір № 7/12/09. Згідно з умовами цього договору ОСОБА_5 за 617 450,40 грн придбав у продавця виставковий екземпляр будинку щитового. Передача товару покупцю підтверджена накладною від 07 грудня 2009 року № 447, рахунком від 07 грудня 2009 року № 465, податковою накладною від 07 грудня 2009 року № 469 і актом приймання-передачі.
30 грудня 2010 року між ТОВ "Універбур" і ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до договору від 07 грудня 2009 року № 7/12/09. Пункт 3.1 основного договору викладено в новій редакції, відповідно до якої покупець зобов`язується провести оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця протягом трьох років з моменту передачі товару продавцем покупцю. Крім того, вказаною додатковою угодою викладено в новій редакції пункт 8.1 договору, яким визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2012 року.
03 грудня 2012 року сторони уклали ще одну додаткову угоду до договору від 07 грудня 2009 року № 7/12/09 у якій зазначили, що станом на 01 грудня 2012 року ОСОБА_5 здійснив розрахунок за отриманий товар в сумі 8 399,99 грн. Оплату здійснено шляхом утримання боргу із заробітної плати. Заборгованість станом на 01 грудня 2012 року сторони визначили в сумі 609 050,41 грн, а також домовились про наступне:
- пункт 3.1 викласти в наступній редакції: "Борг покупця перед продавцем станом на 01 грудня 2012 року становить 609 050,41 грн. Покупець зобов`язаний провести оплату за товар в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця до 01 грудня 2015 року. В рахунок часткової оплати продавець також проводить щомісячні утримання з заробітної плати покупця в розмірі 300,00 грн";
- пункт 8.1 договору викласти в наступній редакції: "Даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та діє до 31 грудня 2015 року";
- дана додаткова угода набирає чинності з 03 грудня 2012 року і є невід`ємною частиною договору від 07 грудня 2009 року № 7/12/09.
Протягом 2009 - 2014 років стягнуто із заробітної плати ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу 13 199,99 грн. Залишок боргу за договором складає 604 250,41 грн (617 450,00 грн - 13199,99).
Після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, із заявами про прийняття якої у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріуса звернулися: дружина померлого - ОСОБА_1, а також сини: ОСОБА_2 і ОСОБА_3