ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/2457/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Данилова М.В.)
від 24.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Шаптала Є.Ю.; судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л.)
від 18.11.2020
у справі № 910/2457/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 13 658 181, 03 грн
за участю представників учасників справи:
позивача - Шох С.М.,
відповідача - Смітюх І.І., Гавкалюк В.В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрдонінвестТрейдінг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості на суму 13 658 181, 03 грн за договором поставки вугілля №111/18 від 09.04.2019.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором поставки вугілля № 111/18 від 09.04.2019, зокрема, відповідач в порушення умов згаданого договору не сплатив в повному обсязі позивачу вартість поставленого вугілля та не відшкодував вартість його доставки в установлений строк, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, позов задоволено повністю. Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" грошові кошти у розмірі 13 658 181, 03 грн, з яких: 11 531 205, 12 грн сума основного боргу; 1 020 416, 04 грн вартість доставки вугілля; 789 423, 42 грн сума пені; 153 965, 38 грн 3 % річних; 163 171, 07 грн інфляційних втрат.
2.2. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано належні та допустимі докази здійснення ним поставки вугілля, а відповідачем вказане вугілля прийнято.
2.3. При цьому суд першої інстанції відхилив посилання відповідача про порушення щодо нього справи про банкрутство, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем виникли 09.04.2019, а дія мораторію в рамках справи про банкрутство закінчилась 19.08.2019, справу про банкрутство закрито.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строків поставки вугілля, місцевий господарський суд зазначив, що вказане не є предметом розгляду цієї справи, а відповідач не позбавлений права звернутись з самостійним позовом до позивача.
2.4. Суд апеляційної інстанції, крім того, відхилив доводи відповідача про поставку товару неналежної якості, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ним вчинялись відповідні дії, передбачені договором, щодо встановлення якості вугілля, зокрема, що проводився хіманаліз арбітражних зразків спірної партії вугілля. Натомість представниками сторін було підписано акти звіряння по кількості і якості, якими сторони підтвердили, що позивач поставив, а відповідач отримав вугільну продукцію. При цьому в актах вказано, що такі акти є підставою для проведення взаєморозрахунків без звернення до Держарбітражу.
Також суд апеляційної інстанції врахував, що за умовами договору, зокрема п.п. 7.3, 7.4 визначено, якщо фактичні якісні показники вугілля відрізняються від встановлених в п. 6.1 договору базових показників, ціна 1 тонни вугілля визначається з врахуванням знижок за кожен відсоток відхилення від базових показників; ціна 1 тонни вугілля в партії складає 10% від вказаної в п. 7.1 договору, якщо по відношенню до цієї партії вугілля виникне хоча б одна з наступних умов: вміст золи перевищить 30%, вміст вологи перевищить 16%.
При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами при прийманні продукції перевірялись питання її якості та в зв`язку з виявленими недоліками було враховано відповідну знижку.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження Публічне акціонерне товариство "Центренерго" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17, від 09.09.2020 у справі №910/10458/19, а саме: щодо вирішення питання про призначення судом відповідної експертизи у справі для визначення якості поставленого товару. Також підставою для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про призначення судової експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; а суд першої інстанції не розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що позбавило товариство можливості подати клопотання про призначення експертизи.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрдонінвестТрейдінг" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому товариство вказує на те, що у цій справі відповідач не заявляв клопотань про призначення експертизи.
3.4. Від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на адресу суду 14.01.2021 надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначає про те, що під час засідання у Північному апеляційному господарському суді 18.11.2020 представником товариства було заявлено клопотання про призначення експертизи, яке суд апеляційної інстанції повернув відповідачеві без розгляду. Також 28.01.2021 на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення від Публічного акціонерного товариства "Центренерго".
3.5. Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрдонінвестТрейдінг" через канцелярію суду 28.01.2021 подало заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. На думку позивача, виключна правова проблема полягає в тому, що скаржник, визначивши підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 3 статті 310 господарського процесуального кодексу України, разом з тим, не зазначив які саме його клопотання (заяви) щодо встановлення обставин справи були відхилені судом. При цьому товариство вказує на те, що намір відповідача подати клопотання про проведення судових експертиз не може слугувати підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.
3.6. Від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на адресу суду 02.02.2021 надійшли письмові заперечення на заяву про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3.7. Колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрдонінвестТрейдінг" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.
Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
За змістом наведеної норми права для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто, правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання позивача не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрдонінвестТрейдінг" та Публічне акціонерне товариство "Центренерго" уклали договір поставки вугілля № 111/18 від 09.04.2019, а також додаткову угоду №1 від 27.05.2019 до договору поставки вугілля № 111/18 від 09.04.2019 та додаткову угоду №2 від 26.06.2019 до договору поставки вугілля № 111/18 від 09.04.2019.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених в договорі умовах.
Згідно з п. 1.2. вказаного договору, кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля погоджуються сторонами залежно від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми договору і терміну його дії, та разом з назвами виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів, залізничних станцій відправлення, залізничних станцій вантажоотримувачів і їх реквізитами вказуються в специфікаціях до договору, які є невід`ємною частиною договору.
У п. 2.1. договору сторони погодили, що поставка вугілля здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з "Інкотермс 2010. Правила ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі", з урахуванням передбачених договором особливостей.
Перевезення вугілля здійснюється AT "Укрзалізниця" у відкритих вагонах, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах, якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник або постачальник (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.3. договору, узгоджений сторонами у відповідній специфікації, обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об`єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення про якість вугілля в партії.
Згідно з пунктом 2.6. договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля відповідно до пункту 4.6. договору.
У пункті 4.6. договору передбачено, що результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в актах звіряння кількості і якості та актах приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п.3.1. договору постачальник зобов`язаний поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, вказаних в специфікаціях.
Згідно з п.п. 3.3.1 п. 3.3. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору.
Покупець зобов`язаний прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (п.п. 3.3.2 п. 3.3. договору).
Відповідно до п. 7.6. договору плату за перевезення оплачує постачальник. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних плату за перевезення виключно по території України.
Пунктом 7.7. договору визначено строк оплати поставленого вугілля та відшкодування плати за його перевезення, який становить 40 календарних днів з дати підписання актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення.
На виконання умов договору позивачем у строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, погодженими сторонами, була поставлена (відвантажена) вугільна продукція за договором у розмірі 103 628 тон на загальну суму 303 530 091, 20 грн, у тому числі вартість вугілля 280 836 646, 52 грн та вартість доставки 22 693 444, 68 грн.
Факт поставки вугільної продукції на користь відповідача підтверджується актами приймання-передачі партії вугільної продукції, актами звіряння кількості і якості та актами відшкодування вартості доставки до акту приймання-передачі вугілля.
Згадані акти були погоджені, прийняті та підписані сторонами, проте, позивач стверджує, що свої зобов`язання, відповідно до п.п. 3.3.1, п. 3.3. договору, відповідач не виконав, оплату за поставлене вугілля не здійснив, чим порушив умови договору.
Понесені позивачем витрати з доставки вугілля до залізничної станції призначення підтверджуються актами відшкодування вартості доставки до кожного акта приймання-передачі вугілля, та підлягають відшкодуванню відповідачем відповідно до п. 7.6 договору.
Так, згідно з актами відшкодування вартості доставки, заборгованість відповідача за доставку до пункту відвантаження вугільної продукції за відповідними актами становить 1 020 416, 04 грн.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Предметом спору в цій справі є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" заборгованості на суму 13 658 181, 03 грн за договором поставки вугілля №111/18 від 09.04.2019.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (частина 1 статті 673 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (частина 5). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (частина 7).