ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/116/19
Провадження № 11-1245заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В.,Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
представника позивача - адвоката Кравця Р. Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє через адвоката Кравця Ростислава Юрійовича, на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (судді Берназюк Я. О., Бучик А. Ю., Гімон М. М., Желєзний І. В., Мороз Л. Л.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення від 01 лютого 2019 року № 151/вс-19 і
ВСТАНОВИЛА:
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання кандидата ОСОБА_1 на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати ВККС завершити кваліфікаційне оцінювання кандидата ОСОБА_1 на посаду судді у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду шляхом зобов`язання ВККС у пленарному складі розглянути питання щодо визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 01 лютого 2019 року № 151/вс-19 про визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Вимоги мотивував тим, що оскаржене рішення:
- не вмотивоване, оскільки не містить відомостей про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, отриманих суддею з оцінювання за усіма критеріями та оцінювання окремих показників кожного з критеріїв;
- не міститься кількості балів, які позивач отримав за критеріями особистої компетентності, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. Відповідач протиправно оцінив позивача в 0 балів за критеріями соціальної компетентності професійної етики та доброчесності.
Комісія протиправно оцінювала критерії професійної етики та доброчесності (які складаються з різних показників), позаяк факти недоброчесності судді вже були предметом спору, за наслідком розгляду якого ухвалено судове рішення у справі № 826/2268/18, що набрало законної сили та яким встановлено протиправність висновків Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), які є аналогічними тим, що зазначені в оскаржуваному рішенні. Ставлення за провину недотримання правил декларування не може визнаватись неетичним чи недоброчесним фактором, оскільки відповідач жодним чином не послався на відомості, що були отримані від Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) та Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) на підтвердження скоєння позивачем будь-якого порушення правил декларування, попри те, що фактично відомості цих органів є єдиним законним джерелом інформації відносно порушення правил декларування.
Члени сім`ї позивача не позбавляються права на особисте життя тільки тому, що позивач є публічною особою. Позивач не вправі змусити навіть свою дружину повідомляти йому всю інформацію про належне їй майно та доходи. Наголошує, що в оскаржуваному рішенні не міститься жодного доказу, який би вказав на те, що, по-перше, суддя умисно неправильно заповнив декларації, по-друге, що суддя умисно приховав майно чи доходи.
Перегляд висновків ГРД має відбуватися в кількості не менше 11 осіб, оскільки саме така кількість передбачена законом як процесуальна гарантія, на яку має право розраховувати кандидат з метою збереження безсторонності та неупередженості розгляду матеріалів кандидата при оцінці суб`єктивних критеріїв відповідності. Проте такі гарантії стосовно позивача були порушені, оскільки негативне для кандидата на посаду судді рішення ухвалила колегія з трьох осіб.
Отримання і використання ВККС необмежених дискреційних повноважень на виставлення будь-яких оцінок за критерієм професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування є проявом незаконного ігнорування принципу верховенства права, а відсутність механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист. Закон, який не дозволяє особі передбачити, які бали вона може отримати за той чи інший показник та яким чином формуються оцінки, не відповідає принципу законності, що є невід`ємною складовою будь-якого процесу.
2. ВККС подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з таких міркувань.
Покликання позивача на протиправність дій ВККС, що полягали в оцінюванні нею критеріїв кваліфікаційного оцінювання через певну кількість балів та висловлення незгоди з кількістю балів за критеріями кваліфікаційного оцінювання, які виставив відповідач, є негативною реакцією позивача на норми закону, що визначають повноваження ВККС із проведення кваліфікаційного оцінювання, встановлення відповідності суддів (кандидатів на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та ухвалення відповідних рішень, яка, своєю чергою, не може бути підставою для оскарження і скасування рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог статті 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Позивач стверджує, що відповідач допустив певні порушення щодо формування та ведення досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 . Проте такі твердження є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідач забезпечив ведення досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 відповідно до статей 85, 93 Закону № 1402-VIII та Порядку формування і ведення досьє кандидата на посаду судді, затвердженого рішенням ВККС від 15 листопада 2016 року №150/зп-16. Позивач ознайомився зі своїм досьє кандидата на посаду судді перед проведенням співбесіди, до ВККС із питаннями щодо внесення змін, доповнень або уточнень до інформації (документів, матеріалів), що міститься в його досьє, не звертався, тому посилання на те, що ВККС неналежним чином вела досьє кандидата на посаду судді ОСОБА_1 є недостовірними.
Твердження позивача про неправомірне використання ВККС інформації з досьє кандидата, зокрема довідки Національного антикорупційного бюро України стосовно позивача, та функцій НАЗК для встановлення факту зазначення недостовірних даних в деклараціях позивача, які останній подав як суб`єкт декларування відповідно до вимог антикорупційного законодавства, також не відповідають дійсним обставинам та свідчать про тлумачення позивачем норм чинного законодавства на власний розсуд. Згідно зі статтею 86 Закону № 1402-VIII для формування суддівського досьє і проведення кваліфікаційного оцінювання судді Комісія має право безоплатно отримувати інформацію та копії документів і матеріалів щодо судді (кандидата на посаду судді) та членів його сім`ї або близьких осіб від будь-яких осіб, які є власниками або розпорядниками інформації (документів, матеріалів), що запитуються.
У відповідь на слова позивача про ухвалення стосовно нього за результатами кваліфікаційного оцінювання рішення неповноважним складом ВККС, оскільки перегляд висновків ГРД має відбуватися за участю щонайменше 11 членів ВККС, а рішення стосовно позивача було ухвалене у складі колегії ВККС, яка складалась із трьох осіб, Комісія зазначила, що такі посилання у розумінні положень частини другої статті 88 Закону № 1402-VIII є безпідставними, оскільки вищезазначена норма Закону не застосовується до описаного випадку.
3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 04 листопада 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Рішення мотивував тим, що рішення Комісії від 01 лютого 2019 року № 151/вс-19, яким ОСОБА_1 визнаний таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, Комісія прийняла у пленарному складі за внутрішнім переконанням її членів, з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року N 143/зп-16 (далі - Положення). Рішення містить мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, інформації ГРД та пояснень її представника, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді.
4. Суддя ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції і через свого представника - адвоката Кравця Р. Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Прохання аргументує тим, що суд не дослідив рішення Комісії, не перевірив його вмотивованість відносно інформації про загальний набраний бал та отриманий бал за кожен критерій. Доводить, що оскаржене рішення взагалі не містить інформації про бали позивача, виставлені йому за результатами оцінювання його компетентності.
Відповідач не вказав чітко, якою кількістю балів оцінив професійну етику позивача. Нульове бальне оцінювання позивача за цим критерієм є протиправним, оскільки цей критерій складається з двох показників, кожен з яких оцінюється окремо, один - на підставі висновку тестування морально-психологічних якостей, другий - на основі матеріалів досьє. В оскарженому рішенні немає доказів спростування успішного тестування морально-психологічних якостей позивача.
Подібним чином відповідач не відобразив інформації про результати оцінювання позивача за критерієм доброчесності. Нульове бальне оцінювання позивача за цим критерієм теж є протиправним, бо цей критерій складається з двох показників, кожен з яких оцінюється окремо, один на підставі висновку тестування інтегративності, другий - на основі матеріалів досьє. Натомість в оскарженому рішенні бракує доказів спростування успішного тестування інтегративності позивача.
В оскаржуваному рішенні критерії професійної етики та доброчесності оцінювалися на підставі одних і тих же обставин, хоч їх показники встановлення є різними.
Факти недоброчесності судді вже були предметом спору, за наслідками якого винесено судове рішення у справі № 826/2268/18, яке набрало законної сили та яким встановлено протиправність висновків ГРД, які повністю продубльовано в оскаржуваному рішенні, тому так само мали бути визнані протиправними. Але суд цього не зробив, що фактично призвело до порушення принципу правової визначеності через незлагодженість прецедентної практики за ідентичних обставин.
Відповідач не навів жодних посилань на відомості чи документи, які би свідчили про недотримання позивачем правил декларування. У рішенні нема жодного посилання на відомості НАЗК та ДФС про порушення правил декларування, які допустив позивач, хоча саме посилання на відомості цих органів є єдиним законним джерелом походження інформації відносно порушення правил декларування.
В апеляційній скарзі вказано й інші мотиви незгоди з оскарженим рішенням, які за змістом та спрямованістю подібні до зазначених в позовній заяві, виклад яких наведений вище.
Додає, що суд не перевірив, чи відбувалося оцінювання критеріїв за показниками, визначеними Положенням; та не встановив, які межі дискреційних повноважень має Комісія при проведенні оцінювання та, чи не вийшла Комісія за ці межі.
5. ВККС подала відзив на апеляційну скаргу, у якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Прохання обґрунтувала обставинами, які збігаються з мотивами, викладеними в оскаржуваному рішенні суду, а також у її відзиві на позовну заяву.
6. У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, покликався на наведені в ній аргументи й просив їх задовольнити.
7. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи і дійшла висновку про таке.
8. Насамперед слід розпочати з фактичних обставин, які суд першої інстанції встановив у цій справі та які стисло можна викласти таким чином.
Комісія рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголосила конкурс на заняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
ОСОБА_1 звернувся до ВККС із заявою від 03 вересня 2018 року про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
08 жовтня 2018 року ВККС прийняла рішення № 90/вс-18, яким допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посади суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
18 жовтня 2018 року Комісія прийняла рішення № 231/зп-18, яким призначила кваліфікаційне оцінювання 157 кандидатів, зокрема й ОСОБА_1, в межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12 листопада 2018 року ОСОБА_1 склав анонімне тестування, за результатами якого набрав 66,75 бала, і згідно з рішенням ВККС від 13 листопада 2018 року № 257/зп-18 його допустили до виконання практичного завдання під час іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За результатами виконаного 14 листопада 2018 року практичного завдання кандидат набрав 73 бали та згідно з рішенням ВККС від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18 його допустили до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
24 січня 2019 року ГРД надала ВККС висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності. Цей висновок ГРД затвердила 21 січня 2019 року.
Комісія визначила, що висновок ГРД надійшов з порушенням строку, встановленого Регламентом ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (з наступними змінами; далі - Регламент), тому ВККС ухвалила рішення надати цьому висновку статус інформації та і в такому статусі його й розглядати.
01 лютого 2019 року ВККС у складі колегії провела співбесіду з кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 в межах другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Того самого дня за результатами кваліфікаційного оцінювання ВККС прийняла рішення №151/вс-19, яким ОСОБА_1 визнала таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
З мотивацій цього рішення випливає, що за результатами дослідження інформації ГРД та досьє кандидата ВККС встановила порушення обов`язків декларування, які допустив позивач, а саме щодо:
- доходу дружини за договором безвідсоткової позики у розмірі 300 000 доларів США (2012 рік), 290 000 доларів США (2013 рік) та джерел походження цих позик (2015-2017 роки);
- внесків дружини до статутного капіталу ТОВ "Центр "Сонячне ремесло" у розмірі 750 000 грн та ПП "АМБРА СІМХА" у розмірі 1 600 000 грн (2013 - 2014 роки);
- корпоративних прав дружини у ТОВ "Кананка" із внеском до статутного капіталу у розмірі 10 000 грн (2015 рік);
- доходу дружини у виді заробітної плати, нарахованої ПП "АМБРА СІМХА" у розмірі 7 720 грн (2013 рік) та 28 646 грн (2015 рік);
- чотирьох земельних ділянок кандидата у Канівському районі Черкаської області площею 684 кв. м, 8 360 кв. м, 1 460 кв. м та 4 839 кв. м (2012-2015 роки).
З огляду на ці відомості ВККС виснувала, що кандидат не вживав розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про свої майнові інтереси та майнові інтереси дружини, оскільки порушення кандидатом обов`язку декларування майна та майнових прав допущені в різні роки і мали системний характер. При цьому розміри незадекларованого доходу дружини за договором безвідсоткової позики, а також внесків до статутного капіталу ПП "АМБРА СІМХА" та ТОВ "Центр "Сонячне ремесло" були значними.
Такі обставини не підтверджують відповідності поведінки кандидата високим стандартам, дотримання яких слід очікувати від кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності.
За змістом пунктів 5.2.2, 5.3.2 глави 6 розділу II Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам до доброчесності.
Беручи до уваги зазначене, мету кваліфікаційного оцінювання та вимоги щодо відповідності кандидата найвищим стандартам етики та доброчесності, ВККС оцінила ОСОБА_1 за критеріями професійної етики та доброчесності у 0 балів.
Комісія констатувала, що оцінка у 0 балів за критеріями професійної етики та доброчесності є пресічною безумовною підставою для ухвалення Комісією рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Відтак на підставі нульової бальної оцінки за критеріями професійної етики та доброчесності визнала ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
Суд першої інстанції також встановив, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 06 лютого 2019 року у справі № 800/311/17 (провадження П/9901/78/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2019 року (провадження № 11-206заі19), відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання незаконним та скасування рішення Комісії від 03 липня 2017 року про визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, та зобов`язання ВККС у пленарному складі розглянути питання щодо визнання його таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у зазначеному суді.
9. Відповідаючи на порушені в апеляційній скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).
Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
Згідно із частинами першою та другою статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.
За змістом пунктів 2, 3 частини п`ятої статті 81 Закону № 1402-VIII у межах цієї спеціальної процедури ВККС, окрім іншого, проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду, який успішно пройшов спеціальну перевірку.
Відповідно до частини першої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання за частиною другою статті 83 Закону № 1402-VIII є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п`ятої цієї статті порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
Згідно із частиною першою статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Пунктом 16 розділу ІІІ Положення про порядок встановлено, що дослідження досьє полягає у систематизації, аналізі, зборі, уточненні даних досьє судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення попередніх показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Положення про порядок під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.
Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.
У частині третій цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
10. Суд першої інстанції, коли ухвалював оспорене рішення, встановив фактичні обставини справи, зіставив їх з положеннями нормативних законодавчих актів, які регулюють процедуру конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Касаційного адміністративного суду у Складі Верховного Суду через проходження стадій кваліфікаційного оцінювання, визначив, чи з порушенням або дотриманням встановленого порядку відбувався вибір позивача на вакантну посаду зазначеного суду, й навів відповідні мотиви на користь ухваленого ним рішення, а також аргументи незгоди з доводами повивача.
Наприклад, суд зазначив, що відповідач, коли приймав рішення про визнання кандидата ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, виходив з того, що за критеріями професійної етики та доброчесності кандидат набрав 0 балів, що, своєю чергою, потягло висновок і рішення, який є предметом цього спору.
Підставами для цього рішення стали обставини порушення позивачем обов`язку декларування майна (доходи дружини кандидата у вигляді заробітної плати та у вигляді позики, корпоративні права). Зміст цих підстав, зовнішній прояв та форма вираження відображені в оскарженому рішенні ВККС. Інакше кажучи, з погляду суду, оскаржуване рішення відповідача від 01 лютого 2019 року № 151/вс-19 містить посилання на визначені законом підстави та мотиви його ухвалення. Із цього суд висновує, що твердження позивача про невмотивованість рішення Комісії про його нездатність здійснювати правосуддя у касаційному адміністративному суді є безпідставними.
Далі суд зазначив, що ОСОБА_1 набрав 66,75 бала за результатами анонімного письмового тестування та 73 бали за виконання практичного завдання. Ці рішення Комісія ухвалила відповідним складом за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України, а також Положення. Рішення містить мотиви його прийняття, його висновки базуються на результатах дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, інформації ГРД та пояснень її представника, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді.
Суд першої інстанції надав значення тому, що відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності ВККС оцінює за показниками, визначеними у розділі ІІ Положення, прийнятого на виконання вимог частини п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ.
Пунктом 4 глави 6 розділу ІІ цього Положення встановлено, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту та оцінювання критеріїв особистої і соціальної компетентності, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критерію професійної етики чи критерію доброчесності.
За змістом пунктів 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення критерії професійної етики та доброчесності оцінюються у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики та/або вимогам доброчесності відповідно.