ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 11-395сап20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
скаржниці ОСОБА_1,
представників:
скаржниці - адвокатів Кравця Р. Ю., Мартиненко А. Ю., Нікішиної А. М.,
Вищої ради правосуддя - Русакової І. Г.,
розглянула у судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2020 року № 2931/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 21 вересня 2020 року № 2671/2дп/15-20, і
ВСТАНОВИЛА:
1. 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 оскаржила до Великої Палати Верховного Суду рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) від 21 вересня 2020 року № 2671/2дп/15-20 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 вересня 2020 року № 2671/2дп/15-20про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - Спірне рішення).
Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що поведінка судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 свідчить про наявність у її діях складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 106, частини дев`ятої статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) (умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, що спричинило істотні негативні наслідки).
2. Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП та її Другої Дисциплінарної палати протиправними, необґрунтованими і такими, що не містять посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, якими відповідач обґрунтував викладені в оскаржуваному рішенні висновки. Просить скасувати Спірне рішення.
Прохання мотивує доводами, аналогічними тим, що висловлені в скарзі до ВРП, за наслідками розгляду якої прийняте Спірне рішення.
Зосереджує увагу на тому, що оскаржуваний акт ВРП не містить власної оцінки вмотивованості та обґрунтованості притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Натомість кожного разу згадує про правильність прийняття рішення її дисциплінарним органом, що порушує право скаржниці на ефективний захист у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
На думку скаржниці, Друга Дисциплінарна палата ВРП під час розгляду справи не надала значення низці важливих обставин, що мають суттєве значення для правової оцінки дій позивачки, які їй поставлені за провину. Друга Дисциплінарна палата ВРП проігнорувала положення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) про порядок припинення строку дії арешту майна.
Наголошує, що рішення дисциплінарного органу обмежується тільки цитуванням положень статей згаданого Кодексу без їх аналізу і застосовності в конкретній справі поняття тривалості заходу забезпечення кримінального провадження. Поставлення у провину судді ОСОБА_1 вчинення нею дій, які стосуються строку дії накладеного арешту на майно чи фактичного поновлення дії такої заборони на відчуження, розпорядження чи користування майном, ґрунтується виключно на тлумаченнях ВРП положень кримінального процесуального закону.
Натомість вказівка в ухвалі судді про накладення арешту про строк її (ухвали) дії та подальше вилучення такої обставини не впливає на накладені обмеження та обтяження. Настання будь-яких істотних негативних наслідків, пов`язаних із відновленням дії арешту пакета акцій у справі, що розглядала суддя ОСОБА_1, не відбулося. Власне тому нею й було обрано такий спосіб виправлення механічної помилки, допущеної в судовому рішенні, який не порушував жодних прав чи інтересів учасників кримінального провадження.
При цьому ВРП залишила без ретельного дослідження та аналізу предмети, підстави та обґрунтування позовних заяв, розглянутих у порядку господарського судочинства, але при цьому безпідставно стверджувала про обмеження постановленим скаржницею судовим рішенням права на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, залишилося поза увагою ВРП те, що у справі № 910/3233/18 позов подано до винесення первісної ухвали судді ОСОБА_1 про виправлення описки від 29 березня 2018 року; судові рішення у справі № 910/11310/18 щодо визнання недійсним біржових торгів та біржового контракту не містять жодної згадки про накладення арешту на пакет акцій; у справі № 910/3242/18 фактичні обстави справи стосувалися дійсності висновку про вартість пакета акцій, визначення ціни однієї акції, виконання зобов`язання за біржовим контрактом тощо. З наведеного презюмується, що судове рішення у кримінальному провадженні щодо строку накладення заборони на відчуження майна не мало преюдиційного значення для справ, які були предметом розгляду господарськими судами.
На користь відсутності умислу стосовно допущеного порушення як обов`язкової ознаки складу дисциплінарного проступку свідчить формулювання, наведені суддею ОСОБА_1 в мотивувальній частині ухвалі, а саме вказівка про те, що механічна помилка в судовому рішенні сталася через випадкове копіювання частини резолютивної частини з іншого судового рішення. Обраний суддею ОСОБА_1 спосіб виправлення помилки відповідає порядку її усунення, передбаченому статтею 379 КПК України.
Виокремлює, що дисциплінарний орган не має повноважень перевіряти законність судового рішення, а лише дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.
До того ж постановлення рішення про застосування такого заходу збереження майна та внесення виправлення у нього було здійснено як захід кримінального провадження на час досудового розслідування злочину, який передбачає конфіскацію майна, й не стосувалося майнових прав сторін, у яких виник спір щодо такого майна.
Дисциплінарний орган не врахував характеру дисциплінарного проступку, відсутності негативних наслідків для учасників кримінального провадження, позитивної характеристики, не надав об`єктивної оцінки обставинам, що впливають на можливість притягнення судді до відповідальності. Обрання найбільш суворого заходу дисциплінарного стягнення порушує принцип рівності та однакового ставлення до суддів.
3. У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ), за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості, а зазначені в скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому є безпідставними.
4. Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга. Відповідаючи на порушені в скарзі питання, Велика Палата Верховного Суду виходить з фактичної та юридичної правової природи дисциплінарного порушення, яке поставлено за провину судді, меж касаційного перегляду та принципів адміністративного судочинства, наявності в дисциплінарному діянні ознак складу порушення, дотримання процедурних повноважень дисциплінарного органу, на підставі яких було прийнято рішення про вчинення суддею дисциплінарного порушення, в аспекті стверджуваного порушення прав скаржниці.
5. Факти та обставини, на підставі яких Друга Дисциплінарна палата ВРП виснувала, що суддя ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, з якими погодилася ВРП, можна викласти таким чином.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 21 травня 2007 року № 434/2007 призначена на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 травня 2012 року № 4735-VIобрана на посаду судді цього ж суду безстроково.
04 та 19 вересня 2018 року до ВРП надійшли скарги Приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "ФФ "Дарниця"), подані через адвоката Гончаренка Є. С., у яких зазначалося, що суддя ОСОБА_1 допустила порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя у кримінальному провадженні № 759/8801/14-к.
Автор скарги зазначав, що суддя ОСОБА_1 під час розгляду заяви генерального директора Публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" (далі - ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ") про виправлення описки в ухвалі суду від 26 травня 2014 року про накладення арешту порушила право юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Такі дії судді, з погляду представника цієї юридичної особи, містять ознаки вчинення дисциплінарного порушення.
За цією скаргою Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 січня 2019 року № 167/2дп/15-19 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1, а рішенням від 21 вересня 2020 року № 2671/2дп/15-20 притягнула її до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
6. Було встановлено, що 26 травня 2014 року слідчий суддя ОСОБА_1 ухвалою задовольнила клопотання старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Святошинського РВ ГУ МВС України в місті Києві про накладення арешту. За цим рішенням суддя ухвалила накласти арешт на цінні папери, а саме на пакет акцій ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" (код за ЄДРПОУ 23518596) у кількості 3100 штук, що становлять 29,95 % статутного капіталу цього товариства і належать територіальній громаді Києва, та заборонила власнику вказаних корпоративних прав розпоряджатися такими і будь-яким чином використовувати їх. Строк дії ухвали суддя встановила один місяць з дня її постановлення.
28 березня 2018 року ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" в особі генерального директора Здаревської Ю. М. звернулося до суду із заявою про виправлення описки в резолютивній частині ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2014 року. Описка, на думку заявника, полягала в тому, що слідчий суддя помилково визначила часові межі позбавлення можливості відчужувати названі в ухвалі цінні папери, тому вона має бути виключена з резолютивної частини.
29 березня 2018 року слідчий суддя ОСОБА_1 ухвалою задовольнила заяву ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" та виправила описку в ухвалі цього суду від 26 травня 2014 року шляхом виключення з її резолютивної частини речень: "Строк дії ухвали - один місяць з дня постановлення ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає" та дописала до резолютивної частини речення: "Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення".
Адвокат Зубрицький О. В., який діє в інтересах ПрАТ "ФФ "Дарниця", подав апеляційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 29 березня 2018 року. Апеляційний суд міста Києва своєю ухвалою від 13 червня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та постановив нову ухвалу, якою призначив новий розгляд у суді першої інстанції заяви генерального директора ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" Здаревської Ю. М. про виправлення описки в судовому рішенні. Підставою прийняття такого рішення стало істотне порушення вимог КПК України, яке полягало у відсутності в матеріалах судового провадження журналу судового засідання та наявності протоколу судового засідання від 29 березня 2018 року, складеного секретарем Забелою А. В., тоді як в ухвалі суду вказано участь секретаря ОСОБА_2 . Також суд апеляційної інстанції визнав переконливими доводи апеляційної скарги про те, що скасування строку дії ухвали слідчого судді не є виправленням описки.
Під час нового розгляду слідчий суддя ОСОБА_1 дійшла висновку, що при виготовленні ухвали суду від 26 травня 2014 року помилково застосовано строк дії ухвали суду згідно зі статтею 164 КПК України, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення такого судового рішення. Виправлення механічної помилки зможе забезпечити завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
Ухвалою від 22 серпня 2018 року суддя ОСОБА_1 виправила допущену механічну помилку в резолютивній частині ухвали від 26 травня 2014 року № 759/8801/14-к, де абзаци третій та п`ятий виключила та абзац третій виклала у новій редакції: "Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з часу проголошення".
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 10 вересня 2018 року скасував ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 22 серпня 2018 року та постановив нове рішення. Відмовив у задоволенні заяви генерального директора ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" Здаревської Ю. М. про виправлення описки в судовому рішенні, а саме в резолютивній частині ухвали слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 травня 2014 року № 759/8801/14-к.
7. За результатами розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП встановила таке.
Після отримання заяви про виправлення описки (28 березня 2018 року) суддя ОСОБА_1 призначила її до розгляду на наступний день (29 березня 2018 року) без повідомлення учасників провадження № 759/8801/17-к про судовий розгляд.
Згідно із частинами першою, другою статті 379 КПК України суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд вирішує в судовому засіданні. Учасники судового провадження повідомляються про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Задовольняючи заяву генерального директора ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ", суддя не звернула уваги, що це товариство не є учасником кримінального провадження чи іншою заінтересованою особою, оскільки не є власником пакета акцій, щодо якого накладено арешт. Також не є особою, яка належним чином обґрунтувала порушення свого суб`єктивного інтересу внаслідок закінчення строку дії ухвали про арешт майна майже через чотири роки з часу її постановлення.
Як убачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, під головуванням судді ОСОБА_1 протягом 2014-2018 років в інших справах неодноразово постановлялись ухвали про арешт майна із зазначенням строку їх дії - один місяць (у справах № 759/7766/14-к, 759/5474/14-к, 759/18883/14-к; 759/7390/15-к; 759/15619/15-к; 759/3301/17, 759/3054/17; 759/3475/17, 759/7251/17, 759/7263/17; 759/8881/17, 759/1671/18; 759/4608/18, 759/5694/18; 759/5640/18; 759/5846/18).
До того ж суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу судді ОСОБА_1 від 29 березня 2018 року, звернув увагу на неприпустимості виправлення описки шляхом зміни строку дії ухвали.
Відповідно до частини третьої статті 415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.
Під час нового судового розгляду суддя ОСОБА_1 не зазначила обставин, з яких виходила в контексті наведених вимог процесуального закону. У підсумку постановила ухвалу від 22 серпня 2018 року, якою фактично відновила арешт на пакет акцій, власником якого є ПрАТ "ФФ "Дарниця" на підставі біржового контракту № 185321, укладеного Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, що діяв від імені територіальної громади міста Києва.
Крім того, дисциплінарний орган зазначив, що суддя ОСОБА_1 питання про внесення виправлень у судовому рішення вирішувала через чотири роки з дня його постановлення, не здійснила жодних дій щодо з`ясування статусу кримінального провадження № 4201410008000091, у якому було постановлено ухвалу про арешт акцій.
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
8. Як було встановлено, 27 червня 2015 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві виніс постанову про закриття кримінального провадження № 4201410008000091. Таким чином, суддя ОСОБА_1 постановленням ухвали від 29 березня 2018 року неправомірно відновила арешт майна у кримінальному провадженні, чим обмежила право власності ПрАТ "ФФ "Дарниця" на вказані акції, що є неприпустимим.
Правомірність набуття права власності на вказані цінні папери ПрАТ "ФФ "Дарниця" та відсутність заборон на проведення будь-яких дій щодо цього майна підприємство доводило в судовому порядку, підтвердженням чого є наявність в провадженні Господарського суду міста Києва таких справ:
- № 910/3233/18 за позовом ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" до ПрАТ "ФФ "Дарниця", Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради про визнання недійсними біржових торгів з продажу акцій на аукціоні у процесі приватизації та біржового контракту № 185321 на купівлю-продаж акцій від 20 березня 2015 року та за зустрічним позовом ПрАТ "ФФ "Дарниця" до ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ" про визнання права власності на акції;
- № 910/3242/18 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПрАТ "ФФ "Дарниця", Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Київська міська рада, ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ", про визнання недійсними біржових торгів та біржового контракту;
- № 910/11310/18 за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ПрАТ "ФФ "Дарниця", Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ПАТ "НВЦ "Борщагівський ХФЗ", про визнання недійсними результатів біржових торгів та біржового контракту.
На час постановлення ухвали від 22 серпня 2018 року судді ОСОБА_1 було достовірно відомо про власника пакета акцій - ПрАТ "ФФ "Дарниця", а тому вона не могла не розуміти, що своїми діями порушує права цього підприємства у зв`язку із поновленням арешту.
9. Опираючись на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що внесення виправлення в ухвалу суду, яка набрала законної сили (та вичерпала свою дію), суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 вчинила без законних на те підстав, чим порушила принцип правової визначеності та принцип res judicata -остаточності рішень суду, згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення.
Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в Спірному рішенні, що така поведінка судді ОСОБА_1 з огляду на її досвід роботи та розуміння наслідків виключення з резолютивної частини судового рішення часових проміжків дії арешту майна у кримінальному провадженні містить ознаки складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ (умисне порушення прав людини і основоположних свобод, що спричинило істотні негативні наслідки).
Неправомірні дії судді ОСОБА_1 під час здійснення правосуддя призвели до порушення статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та пункту 6 статті 6 Конвенції, що є окремою підставою для встановлення факту вчинення суддею ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, передбаченого частиною дев`ятою статті 109 Закону № 1402-VІІІ.
Водночас Друга Дисциплінарна палата ВРП не встановила обставин, які б свідчили про незазначення суддею ОСОБА_1 в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони щодо суті спору (підпункт "б" пункт 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ).
10. ВРП за наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_1, поданої через адвоката Кравця Р. Ю. на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 21 вересня 2020 року № 2671/2дп/15-20 "Про притягнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності", залишила це рішення без змін.
11. Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.