Постанова
Іменем України
29 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/16456/19
провадження № 61-2705св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року у складі судді Лях М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області, держави України в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Позовна заява мотивована тим, що у зв`язку із визнанням неконституційним підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, він має право на відшкодування йому матеріальної шкоди на підставі статті 1175 ЦК України у зв`язку з безпідставним оподаткуванням пенсії військового прокурора.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2019 року провадження у справі закрито та роз`яснено позивачу право звернутися з позовною заявою в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що цей спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 січня 2020 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду, яка постановлена з додержанням вимог закону, немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що посилання судів попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 є необґрунтованими, оскільки у зазначеній постанові надано висновки про застосування норми права, яка не може бути застосована у цій справі; пенсійне забезпечення державних службовців не є питанням, які стосуються діяльності державного службовця на публічній службі, а тому спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що відповідно до абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку із визнанням неконституційним підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, він має право на відшкодування йому матеріальної шкоди на підставі статті 1175 ЦК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.