Постанова
Іменем України
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 452/3384/19
провадження № 61-16748св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Кріакі ЛТД",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Лукою Тарасом Миколайовичем,на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року у складі судді Сенечина В. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Шеремети Н. О.
у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Кріакі ЛТД", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства "Кріакі ЛТД" (далі - ПП "Кріакі ЛТД"), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 319,2 кв. м та наданої для його обслуговування земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер: 4624287200:02:001:0544, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Одночасно з пред`явленим позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що позов обґрунтовано фактом вибуття зазначених об`єктів нерухомого майна із спільної сумісної власності подружжя всупереч її волі. Обставини і докази, що викладені у позовній заяві і якими обґрунтовується позовна вимога свідчать, що вказана вище нерухомість вибула із спільної сумісної власності позивача шляхом вчинення відповідачем та третіми особами ряду скоординованих дій, спрямованих на уникнення встановленого законом обов`язку отримання її згоди на таке відчуження. Зазначала, що саме забезпечення позову дозволить максимально ефективно відновити її порушене право у випадку задоволення позову, уникнути подальшого відчуження спірних об`єктів на користь невизначеного кола осіб.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 319,2 кв. м та наданої для його обслуговування земельну ділянку, площею 0,0600 га, кадастровий номер: 4624287200:02:001:0544.
Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача та дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно.
Постановою Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції, який постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи заяву про забезпечення позову, правильно виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Суд першої інстанції в повній мірі дав оцінку доводам заявника щодо необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову, врахував вимоги розумності, обґрунтованості заявником необхідності забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_3 через адвоката Луку Т. М.подала касаційну скаргу на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 23 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що накладення арешту на майно, як захід забезпечення позову, може впливати на права третіх осіб, інтереси яких дане питання може зачіпати та не вжито заходів щодо застосування зустрічного забезпечення відшкодування збитків відповідачам, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Крім того, суд не звернув уваги на те, що позивач не проживає на території України, а мешкає на території США, що є безумовною підставою для застосування судом заходів зустрічного забезпечення.
Суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц відповідно до яких, враховуючи вимоги частини третьої статті 154 ЦПК України вжиття заходів зустрічного забезпечення є не диспозитивним правом суду, а його обов`язком незалежно від майнового стану відповідачів.
Також, ОСОБА_3 не повідомляли про розгляд заяви про забезпечення позову, нею не отримано копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у справі, оскільки вказана ухвала постановлена лише 09 липня 2020 року, а заходи забезпечення позову вжиті 23 жовтня 2019 року, що є порушенням норм процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано копії її матеріалів із Самбірського міськрайонного суду Львівської області.
22 грудня 2020 року справа № 452/3384/19 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП "Кріакі ЛТД", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1, загальною площею 319,2 кв. м та наданої для його обслуговування земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер: 4624287200:02:001:0544, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Одночасно з пред`явленим позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що позов обґрунтовано фактом вибуття зазначених об`єктів нерухомого майна із спільної сумісної власності подружжя всупереч її волі. Обставини і докази, що викладені у позовній заяві і якими обґрунтовується позовна вимога свідчать, що вказана вище нерухомість вибула із спільної сумісної власності позивача шляхом вчинення відповідачем та третіми особами ряду скоординованих дій, спрямованих на уникнення встановленого законом обов`язку отримання її згоди на таке відчуження. Позивач зазначала, що саме забезпечення позову дозволить максимально ефективно відновити її порушене право у випадку задоволення позову, уникнути подальшого відчуження спірних об`єктів на користь невизначеного кола осіб.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.