Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 490/9173/18-ц
провадження № 61-20701св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремко В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2019 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_4, батько ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилася спадщина у складі однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та 1/4 частки житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2, та іншого майна. Спадкоємцями померлого є позивач, яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка померлого - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_2 .
Позивач зазначала, що протягом шести років вона здійснювала догляд за психічно хворим чоловіком, ніхто з дітей ОСОБА_4 їх не відвідував і не допомагав. Померлий був особою з інвалідністю І групи із психічного захворювання, страждав на інші хвороби - ішемічну хворобу серця, кардіосклероз, серцеву недостатність, дисцикуляторну енцефалопатію, деменцію. Потребував постійного стороннього догляду. Перед смертю він знаходився на стаціонарному лікуванні із 21 червня 2018 року, відповідачі не відвідували його в лікарні, не надавали матеріальної допомоги на придбання дорогих ліків.
Оскільки ОСОБА_4 мав похилий вік та тяжку хворобу, у зв`язку з чим знаходився у безпорадному стані, а відповідачі ухилялися від надання йому допомоги, позивач просила усунути їх від права на спадкування за законом після смерті батька.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2019 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, у позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачкою не надано безспірних доказів того, що спадкодавець потребував допомоги з боку своїх повнолітніх дітей (відповідачів), звернення за допомогою до відповідачів та ухилення їх від її надання такої допомоги. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про недоведеність позивачкою винної поведінки відповідачів в ненаданні допомоги спадкодавцю. Суд дійшов висновку про недоведеність обставин, якими позивачка обґрунтовувала свої позовні вимоги.Позивач не довела належними та допустимими доказами що відповідачі ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання батька, а також не надала докази, які б підтверджували те, що ОСОБА_4 чи його опікун звертався до відповідачів за допомогою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 вересня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, в якій просила судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали справи.
У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки судів не відповідають встановленим у справі обставинам. Крім того, судові рішення не відповідають засадам суспільної моралі. Судові рішення ґрунтуються на припущеннях, що суперечить положенням статті 81 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 червня 2006 року та постійно проживали разом на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є дочкою та сином ОСОБА_4 від попереднього шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 28 липня 2018 року (повторно) Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру на АДРЕСА_1 та на 1/4 частки житлового будинку на АДРЕСА_2, які належали спадкодавцю на праві приватної власності.
31 липня 2018 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В. В. завів спадкову справу № 18/2018 щодо майна померлого ОСОБА_4, згідно з якою 31 липня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріуса звернулась дочка померлого - ОСОБА_3, як спадкоємиця першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України.
11 вересня 2018 року із заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернулась дружина померлого - ОСОБА_1
31 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про відмову від належної йому частки у спадщині на користь ОСОБА_3 .
Рішенням Центральногорайонного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_4 визнано недієздатним та встановлено опіку. ОСОБА_1 призначено опікуном. У рішенні зазначено, що згідно з актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 12 листопада 2013 року № 532 ОСОБА_4 виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розладу, внаслідок чого він не є спроможним розуміти значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Миколаївської спеціалізованої МСЕК від 09 квітня 2012 року ОСОБА_4 встановлена I група "Б" інвалідності безстроково, зазначено, що він потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
З 21 червня до 26 червня 2018 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні міської лікарні № 3 м. Миколаєва, з 26 червня до 06 липня 2018 року - у міській лікарні № 1 у зв`язку із пневмонією. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
На стаціонарне лікування ОСОБА_4 за червень-липень 2018 року ОСОБА_1 витратила близько 13 000,00 грн, на поховання -16 820,00 грн.
Згідно з довідкою Департаменту праці та соціального захисту населення Управління соціальних виплат і компенсацій Центрального району ОСОБА_1 перебувала на обліку у відділі соціальних виплат Управління та отримувала державну соціальну допомогу по догляду за особою з інвалідністю І групи внаслідок психічного розладу. Допомогу отримувала з 01 квітня 2014 року до 31 липня 2018 року.
ОСОБА_1 отримувала соціальну допомогу по догляду за ОСОБА_4 у встановленому законом розмірі (1 450,00 - 1 854,00 грн за 2017-2018 роки) та пенсію ОСОБА_4 у розмірі (1 854,00 - 2 181,00 грн за ті ж роки).
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2013 року ОСОБА_4 призначено опікуна ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).