Постанова
Іменем України
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 758/10761/13-ц
провадження № 61-19815сво19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Висоцької В. С.
суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
розглянув справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції
у Черкаській області Редьки Олександра Олександровича, заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач), боржник - ОСОБА_1, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Лівінського С. В., Суханової Є. М.,
учасники справи:
заявник-боржник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - начальник Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Редька Олександра Олександровича,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції
у Черкаській області Редька О. О. (далі - Монастирищенський РВДВС ГТУЮ у Черкаській області), заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Скарга мотивована тим, що у провадженні Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області на виконанні знаходиться виконавчий лист
№ 758/10761/13-ц про стягнення з нього на користь
ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з 19 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
У порядку спадкування за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4, він набув право власності на 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1 , інша 1/2 частка квартири належала йому відповідно
до свідоцтва про право власності на житло, виданого 11 серпня
2006 року Відділом приватизації житла Подільської районної державної адміністрації м. Києва, на підставі розпорядження (наказу) від 11 серпня 2006 року № 617.
07 вересня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком О. А., зареєстрованого у реєстрі за № 4949,
він відчужив належну йому квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 . Продаж вчинено
за 964 920 грн, що еквівалентно 34 000 доларів США.
За результатом розгляду заяви ОСОБА_2 про проведення перерахунку аліментів з урахуванням доходу, отриманого боржником від відчуження нерухомого майна, начальником Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редьком О. О. було включено до доходів, з яких утримуються аліменти, вартість продажу заявником вказаної вище квартири, що призвело до виникнення у нього заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 12 лютого 2019 року склала 241 230 грн (1/4 частина від 964 920 грн).
Посилаючись на те, що державний виконавець при визначенні розміру аліментів необґрунтовано включив до його доходів за лютий 2019 року грошові кошти, отримані від продажу квартири, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірними дії начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редька О. О. про стягнення аліментів у розмірі 241 230 грн; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редька О. О. про арешт майна боржника від 12 лютого 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірним включення до доходів ОСОБА_1
за лютий 2019 року грошових коштів, отриманих від продажу квартири
АДРЕСА_1 , для визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні
№ 41494533.
Скасовано постанову начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ
у Черкаській області Редька О. О. від 12 лютого 2019 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні
№ 41494533.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії начальника Монастирищенського РВДВС ГТУЮ у Черкаській області Редька О. О. щодо нарахування аліментів з вартості відчуженого боржником нерухомого майна є протиправними, оскільки вжите у Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного
з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (далі - Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів), формулювання "інші види заробітку" (підпункт 19 пункту 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів)
не є тотожним поняттю "доходу". За своєю економічною суттю дохід
від продажу нерухомого майна не є "заробітком", а є виручкою, тобто різницею між вартістю майна при його набутті та після його продажу. Кошти від продажу майна, у розумінні статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України), не є фактичним заробітком платника аліментів, а є майном, яке до продажу мало вираз квартири, а після продажу - її грошовий еквівалент, а тому за наслідками продажу зазначеного нерухомого майна платник аліментів не отримав заробітку/доходу.
Місцевий суд дійшов висновку, що заявнику безпідставно нарахована заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 241 230 грн, тому державний виконавець не мав передбачених статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 24 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 81, частини третьої статті
181 СК України, якими передбачено, що розмір аліментів визначається від частки доходу, а не заробітку платника. Системний аналіз положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів дає підстави дійти висновку, що поняття "заробітку" включаються і виплати, які не є заробітною платою, зокрема, доходи
від підприємницької діяльності, а тому має більш широке тлумачення, ніж виплати, що виплачуються у межах трудових відносин. Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток", у контексті положень зазначеного Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, може розумітися як визнання цих понять синонімами. Такого висновку апеляційний суд дійшов, посилаючись на висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18).
Апеляційний суд вказав, що нарахування аліментів з отриманих боржником доходів, у тому числі виручених від продажу нерухомого майна, відповідає нормам чинного законодавства України
та узгоджується з Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, який не містить вичерпного переліку доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на дітей. Правомірність такого висновку, на думку апеляційного суду, ґрунтується на положеннях пункту 14.1.54 Податкового кодексу України
(далі - ПК України), відповідно до якого доходом з джерелом походження з України - є будь-який дохід, отриманий резидентами
або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності
на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи
у вигляді, зокрема доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаюсь на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що від продажу квартири АДРЕСА_1 він отримав дохід. Зазначеного висновку суд дійшов без урахування підстав набуття ним права власності на нерухоме майно (приватизація та отримання в поряку спадкування),
а тому виручення ним грошових коштів від продажу квартири, в обмін
на передачу покупцю права власності на нерухоме майно, як правильно зазначив суд першої інстанції, не може вважатися отримання ним прибутку. Поза оцінкою апеляційного суду залишився і той факт,
що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків,
у період з 2 кварталу по 3 квартал 2018 року він не мав доходів.
Зважаючи на те, що у контексті податкового законодавства (пункт 172.1 статті 172 ПК України) дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року квартири або її частини, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, що не розповсюджується на майно, отримане ним у спадок, не оподатковується, тобто продаж такої нерухомості не розглядається державою як отримання платником податку доходу, а тому державний виконавець не мав правових підстав для включення до розрахунку аліментів грошових коштів, виручених
від продажу квартири, 1/2 частку якої ним було набуто у власність
у порядку приватизації, а іншу 1/2 - у порядку спадкування.
Заявник також указував на безпідставні посилання апеляційного суду
на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі
№ 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100сво18), оскільки фактичні обставини справи №760/4569/18-ц є відмінними від справи,
що переглядається.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому вона просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанцій повно встановив фактичні обставини справи
та правильно застосував норми матеріального права.
У відповіді на відзив на касаційну скаргу, що надійшла до Верховного Суду у січні 2020 року, ОСОБА_1 зазначив, що підтримує подану ним касаційну скаргу та вказав на те, що належним чином виконує рішення суду про сплату аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, інша заборгованість перед стягувачем ОСОБА_2,
крім нарахованої державним виконавцем від продажу нерухомого майна, у нього відсутня.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року справу передано
на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року справу за скаргою
ОСОБА_1 на дії начальника Монастирищенського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Редьки О. О., заінтересована особа - ОСОБА_2, боржник - ОСОБА_1, прийнято
до розгляду.
Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що аналіз положень
СК України, зокрема положень статті 81, частини третьої статті 181,
статей 183, 195 СК України, свідчить про те, що законодавець ототожнює поняття "заробітку" та "доходу".
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 затверджено Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.
Зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів включає до поняття "заробітку" також і виплати,
які не є заробітною платою, зокрема доходи від підприємницької діяльності, кооперативів, тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття "заробіток", ніж виплати, які виплачуються
в межах трудових правовідносин. Крім того, у пункті 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів вказується, що утримання аліментів провадиться з суми заробітку (доходу),
що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків. Вживання терміну "дохід" у дужках після поняття "заробіток" може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів Переліку видів доходів,
які враховуються при визначенні розміру аліментів. Отже, Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів
не є вичерпним.
Зазначеного висновку Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 760/4569/18-ц (провадження № 61-45100 сво18).
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року у справі 234/15413/17 (провадження
№ 61-1685св20).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у наведеній постанові дійшла іншого висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що дохід від відчуження належного боржникові нерухомого майна, набутого ним до укладення шлюбу та народження дитини, відноситься до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, а тому на такий дохід може бути здійснено нарахування аліментів у межах виконавчого провадження.
Системний аналіз наведених вище положень СК України та Переліку видів доходів, які враховуються при визначені розміру аліментів, дає підстави для висновку, що вирішальне значення для визначення видів заробітку/доходу, які ураховуються при визначенні розміру аліментів, має відповідь на питання: чи відбулося отримання боржником доходу від використання належного йому на праві приватної власності нерухомого майна, наслідком чого стало отримання ним прибутку (доходу), на який у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України нараховуються аліменти (заборгованість), чи наслідком такого використання є отримання грошового еквіваленту вартості нерухомого майна, що існувало до його продажу.
Відповідно до пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів утримання аліментів провадиться з сум заробітку (доходу), що належить особі, яка сплачує аліменти, після утримання з цього заробітку (доходу) податків.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПК України.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається, зокрема, і дохід
від операцій з майном, розмір якого визначається відповідно до статті 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 172.1 статті 172 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного року протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або
їх частини, кімнати садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельні ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України залежно від
її призначення. Та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковуються. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане платником у спадщину.
Таким чином, положення пункту 172.1 статті 172 ПК України містить виключення із загального правила, визначеного підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення будь-якого доходу отриманого резидентами або нерезидентам від будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходу, отриманого
від продажу рухомого та нерухомого майна, який підлягає оподаткуванню.
Системний аналіз положень пункту 13 Переліку видів доходів,
які враховуються при визначенні розміру аліментів, а також наведених вище положень ПК України, дає підстави для висновку, що за відсутності заробітку (доходу) та нарахованих на нього податків, відсутні підстави для нарахування аліментів на отриманий платником аліментів грошовий еквівалент вартості реалізованого ним нерухомого майна (квартири).
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що отримані ОСОБА_1 кошти від продажу майна у розумінні положень статті 81, частини першої статті 195 СК України
та пункту 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, не є фактичним заробітком платника аліментів,
а є грошовим еквівалентом майна, що належало йому до продажу.
На думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначений висновок відповідає засадам справедливості, оскільки заявник, не маючи поточної заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, у разі нарахування аліментів на отримані ним кошти від продажу належної йому на праві власності квартири, не тільки не отримав дохід, а й буде позбавлений можливості придбати за вирученні від реалізації цього майна кошти інше рівноцінне житло.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА