ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 280/2513/19
адміністративне провадження № К/9901/11669/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу №280/2513/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №280/2513/19 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.),
УСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.02.2019 №Ф-4365-49 про сплату 17950,19грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2019 та прийнято нову постанову про задоволення позову.
10.02.2020 ОСОБА_1 звернулась з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання про розподіл судових витрат у справі і стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4663,00грн.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у задоволенні заяви було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №280/2513/19, апеляційний суд виходив з того, що на момент ухвалення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 ОСОБА_1 не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та не заявлено до стягнення суми, оплачені нею адвокату за надання правничої допомоги, що передбачені частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, далі - "КАС України"). Відтак, суд апеляційної інстанції під час прийняття постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 не досліджував понесені ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020, у якій скаржник, не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі. Додає, що відповідно до приписів частини сьомої статті 139 КАС України подала заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, крім того зазначає, що в апеляційній скарзі вказано про те, що судові витрати покласти на відповідача. Тому скаржник вважає, що вказана заява подана відповідно до строків і вимог КАС України. Просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове судове рішення про розподіл судових витрат.
Ухвалою Верховного Суду від 18.05.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, але не менше ніж на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду 01.02.2021 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до статті 252 КАС, у редакції чинній на час прийняття апеляційним судом оскаржуваного рішення, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Водночас, відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.