ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 908/3129/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: не з`явились,
відповідача: Сокрут М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2020
у справі № 908/3129/19
за позовом Приватного підприємства "Амтек-А"
до Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року Приватне підприємство "Амтек-А" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", в якому просило суд: усунути Приватному підприємству "Амтек-А" перешкоди у користуванні майном, щодо якого встановлений сервітут - земельною ділянкою площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 у м. Запоріжжя - шляхом спонукання відповідача забезпечити безперешкодний доступ позивачу у виді проходу, проїзду по земельній ділянці щодо якої встановлено сервітут до земельної ділянки площею 0,3552 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2 кадастровий номер 2310100000:04:011:0023, необхідний для провадження господарської діяльності; усунути Приватному підприємству "Амтек-А" перешкоди у користуванні майном, щодо якого встановлений сервітут - земельною ділянкою площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 у м. Запоріжжя - шляхом заборони відповідачу встановлювати будь-які обмеження позивачу у проході і проїзді до земельної ділянки площею 0,3552 га, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2 кадастровий номер 2310100000:04:011:0023, необхідний для провадження господарської діяльності.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.2020 (суддя Горохов І.С.) у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2020 (колегія судів у складі: Антонік С.Г. - головуючий, Подобєд І.М., Іванов О.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Як встановлено судами обох інстанцій, позивач з 27.03.2013 є власником нерухомого майна - будівлі ділянки кольорового лиття загальною площею 1 888,7 м2, яке було придбано позивачем на відкритих торгах. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,3552га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гладкова, 2, щодо якої позивачем 15.01.2014 укладено договір оренди з Запорізькою міською радою строком до 30.10.2032.
Орендована земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 11,3128 га, користувачем якої на підставі Державного акта на право постійного користування І-ЗП №000564 від 29.06.1995 є ПрАТ "Запорізький кабельний завод". Єдиним варіантом доступу до орендованої позивачем земельної ділянки є прохід (проїзд) по земельній ділянці відповідача.
На підставі позовної заяви ПП "Амтек-А" рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.07.2016 у справі № 908/3270/14, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2017, йому встановлено право земельного сервітуту щодо земельної ділянки площею 0,2914 га по вул. Гладкова, 2 в м. Запоріжжя, користувачем якої є Приватне акціонерне товариство "Запорізький кабельний завод".
Визначено істотні умови сервітуту:
1. Об`єкт сервітутного права (площа, на яку поширюється земельний сервітут) - 0,2914га в межах відповідно до Додатку №1 до висновку експерта № 2192 від 22.03.2016 "І варіант встановлення сервітуту";
2. Вид сервітуту - право проходу співробітників ПП "Амтек-А", проїзду на будь-якому виду транспортного засобу, стоянка транспорту для завантаження/розвантаження;
3. Строк сервітуту - до 2032 року (на час дії договору оренди землі ПП "Амтек-А");
4. Плата за користування сервітутом, яка складається із суми компенсації податку на землю та суми амортизації ділянки дороги під сервітутом пропорційно розміру обтяженої земельної ділянки, складає 2524,78 грн. (без ПДВ) на місяць.
Встановлене рішенням суду право користування (сервітут) позивача з 04.08.2017 зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно під номером 21737098, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 93746152 від 04.08.2017.
Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди к користуванні земельною ділянкою щодо якої встановлено сервітут - перешкоджає проходу і проїзду працівникам позивача, а також особам, з якими позивачем укладені договори щодо проведення робіт на об`єкті позивача, у зв`язку з чим він позбавлений можливості ведення господарської діяльності на належному йому на праві власності об`єкті, останній звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних місцевий господарський суд виходив з того, що шляхом встановлення земельного сервітуту у судовому порядку відносно земельної ділянки площею 0,2914 га позивача вже реалізував своє право на усунення перешкод у користуванні майном, яке належить йому на праві власності. Повторне усунення перешкод в даному випадку вже є неможливим. При цьому при встановлені відповідного сервітуту сторони не позбавлені можливості в подальшому врегулювати певні розбіжності щодо окремих умов сервітуту, а саме узгодити порядок та умови експлуатації, несення витрат через прохід та проїзд земельною ділянкою та ін. Разом з тим, у даній справі не встановлено на підставі належних та допустимих доказів врегулювання певних деталізуючих умов сервітуту, як то процедуру проходу співробітників Приватного підприємства "Амтек-А" із зазначенням осіб, які працюють на підприємстві, проїзду на будь-якому виді транспортного засобу (надання інформації про транспортні засоби, які проїжджають або будуть проїжджати), стоянка транспорту для завантаження/розвантаження (надання інформації про відповідні транспортні засоби для зазначеної мети). Надання такої інформації, на думку суду, є необхідним, оскільки територія відповідача є режимним об`єктом з власною охороною і без додержання умов погодження проїзду або проходу через контрольно-пропускний пункт, навіть за умови встановленого сервітуту є неможливим. Крім цього, позивачем належними та допустимими доказами не доведено того факту, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди щодо здійснення ним права користування і розпорядження своїм майном.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні встановленому позивачу речовим правом - сервітутом, а також наявні обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем в подальшому будуть чинитися перешкоди. При цьому суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам в їх сукупності, у зв`язку з чим помилково прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог. Крім того, хоча сторони і не позбавлені права вирішити питання процедури проходу співробітників позивача, але це не може бути підставою для перешкоджання позивачу в користуванні земельною ділянкою щодо якої встановлено сервітут. Також господарський суд неправильно визначив предмет спору, вважаючи, що предметом спору у даній справі є спірні правовідносини - право позивача вимагати усунення перешкод у здійсненні ним правомочностей власника, а саме права користуватись відповідним майном на суміжній земельній ділянці та наявність у відповідача обов`язку не чинити такі перешкоди. В даному випадку предметом спору є не право позивача на користування своїм майном, а право на безперешкодне користування речовим правом - правом користування земельною ділянкою відповідача щодо якої встановлено сервітут. Неправильне визначення предмету спору призвело до неправильного застосування норм матеріального права та висновків суду.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неналежність поданих позивачем доказів протиправної поведінки посадових осіб відповідача, а також на помилковість висновків апеляційного суду про те, що позивачем доведено факт перешкоджання відповідачем у користуванні встановленому позивачу речовим правом.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст.ст. 386, 391, 396, 401 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (щодо усунення перешкод у користуванні майном, щодо якого встановлений земельний сервітут).