ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2021 року
Київ
справа №813/1451/16
адміністративне провадження №К/9901/61820/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №813/1451/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист-Пром" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року (головуючий суддя - Улицький В.З., судді: Гулид Р.М., Запотічний І.І.),-
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Захист-Пром" (далі за текстом - позивач, ТОВ "Захист-Пром") звернулося до суду з позовом до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі за текстом- відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказував, що реальність господарських операцій з ТОВ "Агросмарт-70" та ПП "Проект-Інвест" підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вироки Сихівського районного суду м. Львова щодо засновників та директорів ТОВ "Джанго-будсервіс", ТОВ "Інтеграллогістик", ТОВ "Стеко Інвест-79", ТОВ "Октавія ЛТД", що згадуються в акті перевірки, жодним чином не впливають на правомірність формування податкового кредиту позивачем, оскільки із вказаними підприємствами ТОВ "Захист-Пром" ніколи не мало господарських відносин Досудове розслідування, що здійснюється щодо посадових осіб ПП "Проект-Інвест", не може бути свідченням вини позивача у неправильності здійснення розрахунку податкового кредиту.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2018 року, адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 134925 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 33732 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суди встановили, що посадовими особами ДПІ на підставі ухвали слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 6 листопада 2015 року у справі №464/8958/15-к згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Захист Пром" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП "Проект-інвест", ТОВ "ККМ-Схід", ТОВ "Проект-інвест2", ТОВ "Натура Ексім", ПП "Ромо", ПП "Ігор та Фабіо", ТОВ "Інтеграл менеджмент", ТОВ "Агрологістик", ТОВ "Сантехніка та механізація", ТОВ "Агросмарт-70", ТОВ "Стеко Інвест-79", ТОВ "Октавія-ЛТД", ТОВ "Неаполітана-16", ТОВ "Немо Етієне", ПП "Джанго Будсервіс", ПП "Львівавторем", ТОВ "БК Інстал Плюс", ТзОВ "Відпочинок в Карпатах", ТОВ "Асфалті Тре Б.Н.", ТОВ "Будівельне управління Карпатспецбуд", ПП "Метінвест-80", ТОВ "Каскад Карпати-44" за період з 1 січня 2014 року по 31 жовтня 2015 року, за наслідками якої складено акт від 23 грудня 2015 року №424/22-04/13795892.
Перевіркою встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 224590 грн.
Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на наступне.
У ході перевірки встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини лише з ПП "Проект-Інвест" та ТОВ "Агросмарт-70". Стосовно посадових осіб зазначених контрагентів порушені кримінальні провадження за статтями 205, 212 КК України. На підтвердження господарських операцій з ПП "Пром-Інвест" позивач не надав до перевірки документального підтвердження транспортування (перевезення) придбаних матеріалів, кошторисів на проведення будівельно-ремонтних робіт в загальноосвітніх школах, документального підтвердження ведення складського обліку. Податкові накладні на продаж товарів позивачу ПП "Проект-Інвест" у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані не були. Надаючи оцінку наданим до перевірки документам за наслідками господарських операцій з ТОВ "Агросмарт-70", контролюючий орган зауважив на ненаданні кошторисних розрахунків примірних витрат на проведення капітального ремонту. Згідно з податковою інформацією, наявною в ДПІ, ТОВ "Агросмарт-70" відсутнє за місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби та трудові ресурси для виконання задекларованого обсягу робіт та поставки товарів.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2016 року №0000001/22-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 280738 грн, в тому числі за основним платежем 224590 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 56148 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції врахував, що відповідно до вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29 червня 2016 року у справі № 464/4809/16-к засновника та директора ТОВ "Агросмарт-70" ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 КК України. Оскільки злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб`єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання ТОВ "Агросмарт-70" виключно з метою здійснення злочинної діяльності. Відтак, позивач безпідставно сформував податковий кредит на суму 89664 грн за наслідками господарських операцій з указаним контрагентом.
Водночас, вирок Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року у справі 464/2014/16-к, яким керівника ПП "Проект-Інвест" ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205 КК України, суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки згадана у вироку особа здійснила реєстрацію зазначеного підприємства у грудні 2014 року, тоді як господарські операції між позивачем та ПП "Проект-Інвест" мали місце до указаного часу. Суд не взяв до уваги викладену в акті перевірки інформацію щодо діяльності вказаного контрагента позивача з огляду на те, що остання містить лише загальну оцінку господарської діяльності останнього. Складення сертифікатів якості, пакувальних ярликів, специфікацій тощо не є обов`язковим, тому їх ненадання до перевірки не впливає на реальність досліджуваних господарських операцій.
Апеляційний суд в повній мірі погодився з наведеними висновками суду першої інстанції.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що у наданих до перевірки первинних документах, складених за наслідками господарських операцій з ПП "Проект-Інвест" (видаткових накладних, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, актах приймання робіт) відсутні прізвище та ініціали осіб, які їх підписали. Скаржник акцентує увагу на існуванні вироку Сихівського районного суду м. Львова від 25 березня 2016 року у справі 464/2014/16-к щодо керівника ПП "Проект-Інвест" ОСОБА_2, яку визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною першою статті 205 КК України. Крім того, відповідач наголошує, що за наслідками досудового розслідування в межах кримінального провадження №32015140000000115 від 29 травня 2015 року встановлено, що впродовж 2014 року по березень 2015 року групою невстановлених осіб здійснювалась незаконна діяльність, що полягала у реєстрації, використанні та придбанні на підставних осіб суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, серед яких вказано і ПП "Проект Інвест", через яких співвиконавцями знімались готівкові кошти з банківських рахунків фізичних осіб, в тому числі і ОСОБА_3 .
Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Іствуд Груп" скаржник наголошує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що за поясненнями ОСОБА_4, наданими в якості свідка в судовому засіданні по справі №826/15382/17, остання як директор указаного підприємства ніяких документів не підписувала. Такі ж покази про непричетність до діяльності ТОВ "Іствуд Груп" ОСОБА_4 надала і під час допиту в судовому засіданні по справі №826/17998/17. На переконання відповідача, наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту дійсного придбання товару.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Враховуючи вимоги частини першої статті 341 КАС України, колегія суддів переглядає судові рішення в межах вимог касаційної скарги, тобто в частині задоволених позовних вимог з огляду на висновок судів про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ПП "Проект-Інвест".
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законодавчо встановлений мінімум обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
У постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року (справа № 826/15568/16), від 10 квітня 2020 року (справа № 808/954/17), від 6 березня 2020 року (справа №803/13/16) тощо викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).