ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2021 року
Київ
справа №826/13900/16
адміністративне провадження №К/9901/40018/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/13900/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року (суддя - Вєкуа Н. Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (головуючий суддя - Сорочко Є. О., судді: Земляна Г. В., Мельничук В. П.), -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач, ПрАТ "СК "АХА Страхування") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення від 23 серпня 2016 року №0001991405.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, позов задоволено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
Центральним офісом з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "СК "АХА Страхування" з питань, що стали предметом оскарження при розгляді заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 19 квітня 2016 року №443/28-10-43-20/20474912 за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 5 серпня 2016 року №1161/28-10-43-20/20474912 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення ПрАТ "СК "АХА Страхування", зокрема, пунктів 2.6, 2.8 глави 2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зі змінами та доповненнями) (далі - Положення №637), а саме: не оприбутковано (не повно) у Книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) готівкову виручку на загальну суму 29683,54 грн на підставі фіскального звітного чеку від 8 квітня 2013 року №0257; встановлено перевищення залишку ліміту в касі на загальну суму 128186,16 грн.
На підставі зазначених висновків Акта перевірки, Офісом ВПП ДФС 23 серпня 2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001991405, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 404790,02 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та абзаців другого і третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ №436/95).
З`ясовуючи обставини оприбуткування позивачем готівки за 8 квітня 2013 року, суд першої інстанції, дослідивши КОРО, встановив, що позивач своєчасно роздрукував Z-звіти №0257 на суму 29683,54 грн та №0258 на суму 50073,07 грн від 8 квітня 2013 року. Обидва Z-звіти підклеєні до КОРО, а зазначені в них суми готівкової виручки були відображені у КОРО.
Разом з тим, суму готівкових коштів, що надійшли в касу 8 квітня 2013 року позивач вніс одним рядком - 79756,61 грн, додавши суми зазначені за Z-звітами №0257 на суму 29683,54 грн та №0258 на суму 50073,07 грн. Зазначене, за висновком суду першої інстанції, свідчить про недоліки заповнення КОРО, однак такі не можуть мати наслідком застосування до суб`єкта господарювання санкцій за неоприбуткування готівки, оскільки вони не призвели до приховування коштів чи невідображення їх в повному обсязі в обліку.
З`ясовуючи обставини перевищення залишку ліміту в касі на загальну суму 128186,16 грн, суд першої інстанції встановив, що згідно з листом Акціонерного банку "Південний" від 11 травня 2016 року №28-24215/КИ готівкова виручка за 7 травня 2013 року у сумі 45000 грн була інкасована банком, що підтверджується копією меморіального ордеру №87 від 8 травня 2013 року та платіжного доручення №87 від 8 травня 2013 року (т. 1 а. с. 149-151)
Тому суд дійшов висновку, що сума 44489,80 грн не є понадлімітною.
Також суд першої інстанції встановив, що Наказом №93-0 від 7 березня 2012 року підприємством встановлено ліміт каси для всіх регіональних дирекцій в сумі 1000,00 грн для кожної.
При складанні відповідачем Акта перевірки допущено помилки, а саме неправильно зазначено інформацію з КОРО та Z-звітів за 15 квітня 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому, встановлено, що в Акті не зазначено ані дати встановленого перевищення ліміту готівки в касі позивача, ані підстави його виникнення (невідповідність видаткових ордерів, фактична наявність готівки в касі тощо).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення і наявність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції повністю.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 250 Господарського кодексу України, а відтак, відповідачем порушено строк притягнення позивача до відповідальності.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс ВПП ДФС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що в розділі 2 КОРО одним рядком здійснено запис від 8 квітня 2013 року на суму 79500,00 грн. Тобто, ПрАТ "СК "АХА Страхування" здійснено запис в КОРО не на підставі кожного Z-звіту окремо, як це передбачено Положення №637 (окремим рядком по Z-звіту №0257 на суму 29683,54 грн та окремим рядком по Z-звіту №0258 на суму 50 073,07 грн), а внесено суму 79500,00 грн. При цьому, помилковими є висновки судів, що позивачем відображено 79756,61 грн. Посилаючись на практику Верховного Суду України (постанови від 4 листопада 2015 року у справі №825/554/15-а, від 1 квітня 2014 року у справі №21-54а14, від 4 листопада 2015 року №21-3680а15) зазначає, що такі дії позивача є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).
Також Офіс ВПП ДФС зазначає про необґрунтованість висновків судів, що в Акті перевірки не було визначено ні дати встановленого перевищення ліміту готівки в касі, ні підстави його виникнення, оскільки детальна інформація щодо порушень перевищення установленого ліміту каси наведена у Додатках до акта перевірки № 5.1; 5.2; 5.3, які є його невід`ємною частиною. Так, при перевірці КОРО №2665016175р/1, яка ведеться Дніпропетровським регіональними управлінням (м. Дніпропетровськ) підприємством в порушення п. 2.8, п. 5.9 Положення №637 перевищено встановлений ліміт каси на загальну суму 77338,82 грн. Окрім цього, аналогічні порушення встановлені при перевірці КОРО №2665016176р/2 (м. Донецьк) на загальну суму 50680,36 грн та №2665016177р/2 (м. Київ) на загальну суму 166,98 грн.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що меморіальний ордер №87 та платіжне доручення №87 від 8 травня 2013 року про проведення інкасації на суму 45000,00 грн свідчить про можливе проведення інкасації лише на суму 45000,00 грн (за 7 травня 2013 року по місту Дніпропетровську), а не на загальну суму 128186,16 грн. Крім того, під час проведення перевірки та під час розгляду заперечень підприємством не надана копія супровідної відомості та копія КОРО з записом за 7 травня 2013 року, інформація при перевірці якої і свідчить про відсутність інкасації 7 травня 2013 року. Стосовно перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі 15 липня 2014 року в сумі 166,98 грн Офіс ВПП ДФС зазначає, що відповідно до запису у касовій книзі підприємства (ведеться у офісі м. Києва) залишок готівки станом на 15 липня 2014 року склав 692,46 грн, а залишок готівки в грошовому ящику РРО за цей день становив 474,52 грн (готівка, яка отримана підприємством у попередній робочий день). Загальна сума залишку готівки склала 1166,98 грн (692,46 грн + 474,52 грн), що з урахуванням встановленого залишку в розмірі 1000,00 грн і складає перевищення залишку готівки в касі за 15 липня 2014 року
На переконання Офісу ВПП ДФС, помилковими є висновки судів про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 250 Господарського кодексу України.
Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що позивач здав до банку готівку за 7 травня 2013 року, а супровідна відомість до сумки з готівкою була втрачена у зв`язку з АТО, докази чого наявні в матеріалах справи. Крім того, перевищення ліміту готівки в касі по регіональному управлінню в м. Києві (КОРО №2б6501б177р/2] за 15 липня 2014 року у сумі 166,98 грн не мало місця. Відповідачем було допущено помилку (позивач не отримував готівку в сумі 692,46 грн) та неправильно зазначена інформація з КОРО, що підтверджується копією КОРО в матеріалах справи. Щодо іншої частини сум, по яких встановлено порушення, відповідачем пропущено строк давності для застосування штрафних санкцій.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній до 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.