ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2021 року
Київ
справа №818/1159/17
адміністративне провадження №К/9901/5570/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 818/1159/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Бондар С. О., судді: Кунець О. М., Соколов В. М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року (головуючий суддя - Ральченко І. М., судді: Катунов В. В., Бершов Г. Є.),
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-виробниче підприємство "Стандарт" (далі - позивач, ТОВ "ПВП "Стандарт") звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України) про визнання протиправними дій ДФС України щодо неврахування (неприйняття) таблиць даних платника податку, складених ТОВ "ПВП "Стандарт", від 1 серпня 2017 року № 1 (реєстраційний номер - 1786970497), від 1 серпня 2017 року № 2 (реєстраційний номер - 1786963293); зобов`язання ДФС України врахувати (прийняти) таблиці даних платника податку, складені ТОВ "ПВП "Стандарт" 1 серпня 2017 року № 1 та № 2; скасування рішення комісії ДФС України від 11 серпня 2017 року № 66119/38867768 про відмову у реєстрації податкової накладної, складеної ТОВ "ПВП "Стандарт" від 4 липня 2017 року № 27; зобов`язання ДФС України зареєструвати вказану податкову накладну та вважати її прийнятою і зареєстрованою датою направлення - 31 липня 2017 року.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 1 серпня 2017 року сформував і надіслав відповідачу через особистий кабінет електронного сервісу "Електронний кабінет платника" на реєстрацію таблиці даних платника податків встановленої форми з кодами УКТ ЗЕД придбання і постачання (вироблення) товарів. Проте відповіді (квитанції) від ДФС України про врахування чи неврахування інформації з надісланих таблиць товариству не надходило. 2 серпня 2017 року позивач направив до ДФС України повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій до зупиненої податкової накладної № 27 від 4 липня 2017 року (далі - ПН №27) направленої 31 липня 2017 року. Згідно з рішенням комісії ДФС України від 11 серпня 2017 року № 66119/38867768 товариству відмовлено у реєстрації зупиненої ПН №27 у зв`язку із наданням документів складених з порушення законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН. На думку позивача, на підтвердження господарської операції було надано достатню кількість підтверджуючих документів. Однак, відповідач про документи, які були складені із порушенням чи яких не було достатньо, у рішенні не зазначив. Позивач вважає, що рішення не вмотивоване, а саме лише посилання на "недостатність документів/порушення законодавства" не може бути достатньою підставою для відмови у реєстрації податкової накладної.
Сумський окружний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовив повністю.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
ТОВ "ПВП "Стандарт", згідно з положеннями статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), до ДФС України направило на реєстрацію податкову накладну № 27 від 4 липня 2017 року.
Відповідач, згідно з квитанцією № 1, повідомив позивача про зупинення реєстрації вказаної податкової накладної відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки направлена податкова накладна відповідала ступеням ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13 червня 2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1512. Відповідач запропонував надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН (а.с.15).
2 серпня 2017 року ТОВ "ПВП "Стандарт" надало ДФС України повідомлення № 27 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, згідно з яким позивач надав пояснення, документи на продаж товару (договір поставки №152/10 від 10 грудня 2014 року, Додаткова угода № 1/2014 від 10 грудня 2014 року до договору поставки №152/10 від 10 грудня 2014 року), документи на придбання сировини (договір поставки №56 від 3 квітня 2017 року), виписку по рахунку, Наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області від 23 травня 2017 року №937 про затвердження рішення щодо здійснення державної реєстрації потужності та присвоєний їй особистий реєстраційний номер.
Як зазначили суди, направлений в електронному вигляді "Документ довільного формату 1788164923 від 2 серпня 2017 року (ВН 1.рdf)" не містив будь якого документа в електронному вигляді.
Комісія ДФС України, розглядаючи повідомлення позивача щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК, визнала недостатніми подані документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 27 від 4 липня 2017 року, у зв`язку з чим прийняла рішення від 11 серпня 2017 року № 66119/38867768 про відмову у реєстрації вказаної податкової накладної (а.с.31).
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до договору поставки від 10 грудня 2014 року №152/10 позивач зобов`язується продати ТОВ "Сумська паляниця" олію соняшникову нерафіновану вищого ґатунку (п.п. 1.1. Договору). Зобов`язання у сторін по поставці товару виникає на підставі погодженого сторонами замовлення, в якому зазначається асортимент, кількість, ціна за одиницю товару, що поставляється та дата поставки товару (п.2.1 Договору). Ціна товару визначається в Специфікації (п. 4.1 Договору) (а.с. 17-19).
Згідно з випискою по рахунку позивачу були перераховані грошові кошти у сумі 75900,00 грн. Призначення платежу, мовою оригіналу: "За олія соняшникова нераф. згідно рахунка № 365 від 30.06.2017р. ПДВ 20 % = 12ʼ 650,00 грн".
Проте рахунок № 365 від 30 червня 2017 року до повідомлення не було додано. Не надано товариством і документів на відвантаження товару на адресу ТОВ "Сумська Паляниця" (видаткові накладні, акти прийому передачі, довіреності тощо), первинні документи щодо транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Крім того, згідно з договором ТОВ "ПВП "Стандарт" повинно було поставити олію соняшникову нерафіновану вищого ґатунку, а згідно з випискою по рахунку № 365 від 30 червня 2017 року здійснено оплату за олію соняшникову нерафіновану.
Тобто, за висновками судів, надані документи містять або неконкретизовану номенклатуру товару, або різну номенклатуру товару.
Стосовно документів на придбання товару, то до повідомлення товариством було надано Договір поставки №56 від 3 квітня 2017 року, за умовами якого позивач придбаває соняшник у ТОВ "Агрокомплекс "Білопільський" (п.1.1 договору). Обсяг кожної партії та ціна однієї тони визначається у рахунках та/або видаткових накладних (п. 2.1, 2.2 Договору). ТОВ "Агрокомплекс "Білопільський" зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну та товаротранспортну накладну (п.п.4.4 Договору).
Проте ТОВ "ПВП "Стандарт" не було надано жодного документа, який би підтверджував виконання вказаного договору.
Наказ Головного управління Держпродсоживслужби в Сумській області від 23 травня 2017 року № 937 про затвердження рішення щодо здійснення державної реєстрації потужності та присвоєний їй особистий реєстраційний номер суди визнали таким, що не стосується операцій, зазначених у податковій накладній № 27 від 4 липня 2017 року, реєстрацію якої зупинено.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ДФС України, розглянувши пояснення ТОВ "ПВП "Стандарт" та надані ним документи, дійшла обґрунтованого висновку, що надані документи є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.
Також суди дійшли висновку про безпідставність вимог про визнання протиправними дій щодо неврахування таблиць №1 та № 2 від 1 серпня 2017 року та зобов`язання їх врахувати, оскільки відповідно до пункту 3 Наказу № 567 та пункту 9.9 Регламента комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС України від 26 червня 2017 року №450, Комісія розглядаючи надані позивачем документи для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної також приймає рішення щодо врахування або неврахування інформації, зазначеної у таблиці даних платника податків на підставі наданих позивачем документів.
Враховуючи ненадання позивачем в повному обсязі документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної та підтвердження здійснення на постійній основі постачання (виготовлення) та/або придбання платником податку товарів, Комісією ДФС України правомірно прийнято рішення про неврахування інформації зазначеної в таблицях даних платника податків.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "ПВП "Стандарт" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що контролюючий орган порушив вимоги підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних чітко не вказано, на підставі якого саме критерію оцінки ступеня ризиків було здійснено зупинення реєстрації податкових накладних, та не зазначено, які саме копії документів (за вичерпним переліком) пропонується надати позивачу, які були б достатніми для прийняття контролюючим органом рішень про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. На переконання ТОВ "ПВП "Стандарт", можливість надання ним вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання ПН/РК прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків у квитанції. Проте у спірному рішенні ДФС України не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.
Позивач зазначає, що в Таблиці даних платника податку Товариство зазначило коди товарів УКТЗЕД, притаманні його основній діяльності, а тому врахування ДФС інформації, яка містилася у поданих Таблицях сприяло б уникненню блокування реєстрації податкових накладних у майбутньому, оскільки СМКОР розпізнавала б, що Товариство є виробником олії соняшникової, для виробництва якої використовує насіння соняшника, а похідними продуктами її виробництва є шрот. Тому відмова у неврахуванні інформації у вказаних Таблицях є необгрунтованою та безпідставною.
ДФС України подала відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Зазначає, що Податковий кодекс України не містить обов`язку контролюючого органу здійснювати прийняття, обробку та використання Таблиць даних платника податків, що ним були подані.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.16. статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної /розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок; тут і далі - у редакції, чинній на момент подання позивачем податкової накладної), який визначав механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.
За змістом пункту 12 цього Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.