ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/418/17
адміністративне провадження № К/9901/35806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у складі судді Братичак У.В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Багрія В.М., Рибачука А.І., Старунського Д.М. у справі № 813/418/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДИНА" до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДИНА" (далі - позивач, ТОВ "Родина") до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Стрийська ОДПІ, контролюючий орган), в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000011400 від 16 січня 2017 року в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 776 703 грн разом із нарахованою сумою штрафних санкцій у розмірі 388 351 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "РОДИНА" вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з ТОВ "АДЕЛАКС", ТОВ "ЕКО-СЕРВІС", ТОВ "СМАРТФІЛД" мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Родина" задоволено.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. У період з 8 до 16 грудня 2016 року Стрийська ОДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "МАКСВЕЛ ТОРГ", ТОВ "ПРОГРАМ ІНВЕСТ", ТОВ "РЕАЛ ГАРАНТ", ТОВ "АДЕЛАКС", ТОВ "ФІЛМАР", ПП "ДОБРЯНКА 2007", ПП "ЛІСОПОВАЛ", ТОВ "ВЕНЗОР", ТОВ "КЕЙС МЕНЕДЖМЕНТ", ТОВ "ФАЛКОМ СЕРВІС", ТОВ "Ю СТРІМ", ТОВ "АЛЬТМЕН" та іншими контрагентами щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених законодавством податків та зборів, дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з найманими особами за період з 01.01.2014 до 31.12.2015.
4.2. За результатами перевірки складено акт № 2434/14-00/31206598 від 23.12.2016, відповідно до якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Родина" пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 779 134 грн.
4.3. Такий висновок контролюючого органу обґрунтовано тим, що позивачем не включено до бази оподаткування податком на додану вартість отримані від ТОВ "АДЕЛАКС", ТОВ "ЕКО-СЕРВІС", ТОВ "СМАРТФІЛД" кошти, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 776 703 грн, у тому числі у періодах: січень 2015 року - 306 113 грн, лютий 2015 року - 68 513 грн, березень 2015 року - 105 729 грн, травень 2015 року - 199 423 грн, червень 2015 року 96 925 грн.
4.4. На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000011400 від 16 січня 2017 року, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 779 134 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 389 567 грн.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ "РОДИНА" приписів податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведення господарських операцій із контрагентами: ТОВ "АДЕЛАКС", ТОВ "ЕКО-СЕРВІС", ТОВ "СМАРТФІЛД", а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем протиправно.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Не погодившись із судовими рішеннями, Стрийська ОДПІ звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
7. На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що господарські операції позивача з ТОВ "АДЕЛАКС", ТОВ "ЕКО-СЕРВІС", ТОВ "СМАРТФІЛД" відповідають ознакам нереальності господарської операції, а саме: у видаткових накладних не вказано посаду, прізвище та ініціали особи, яка отримувала товар, відсутні довіреності на отримання товару, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка отримувала товар; у представлених до перевірки документах відсутня будь-яка інформація про зберігання товарів контрагентами; відсутність інформації про транспортування товарів (наявність у контрагентів власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що є необхідними для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Також контролюючий орган зазначив, що ТОВ "АДЕЛАКС" входить до переліку фіктивних підприємств, які зазначені у вироку Печерського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року у справі № 757/36560/17.
8. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
9. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
10. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
11. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
12. Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
13. За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
14. Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
15. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
16. Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
17. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
18. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
19. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
20. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
21. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
22. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
23. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.