ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 160/5393/19
адміністративне провадження № К/9901/19139/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №160/5393/19
за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, постановлене суддею Єфановою О.В.
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів Божко Л.А., Лукманової О.М.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУНП Дніпропетровській області), третя особа - ліквідаційна комісія Головного управління МВС в Дніпропетровській області (далі також - ліквідаційна комісія ГУ МВС в Дніпропетровській області), у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати бездіяльність ГУНП в Дніпропетровській області щодо проведення перерахунків та виплати при звільненні ОСОБА_1 невикористаної щорічної і додаткової відпустки за період з 2012 по 2018 рік, включно, протиправною;
1.2. зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до наказу ГУ НП в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с щодо визначення виплати компенсації ОСОБА_1 за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки за період з 2012 по 2018 роки, включно;
1.3. зобов`язати ГУ НП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період:
- 2012 рік - за 30 днів невикористаної відпустки;
- 2013 рік - за 30 днів невикористаної відпустки;
- 2014 рік - за 30 днів невикористаної відпустки;
- 2015 рік - за 30 днів невикористаної відпустки;
- 2016 рік - за 15 днів невикористаної відпустки;
- 2017 рік - за 16 днів невикористаної відпустки;
- 2018 рік - за 37 днів невикористаної відпустки;
1.4. зобов`язати ГУНП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за період з 2012 по 2018 рік, включно, з дати звільнення - 03 травня 2019 року по день винесення рішення у справі на користь позивача, з відповідним відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 03 травня 2019 року. Витяг з наказу ГУ НП в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с не містить інформації щодо нарахування частини невикористаної щорічної відпустки за час, що передує року звільнення, тобто з 2012 року по 2018 рік, включно, отже не враховано всі дні невикористаної оплачуваної щорічної відпустки та не нараховано до виплати компенсацію за всі дні невикористаної оплачуваної відпустки, чим порушуються його права та охоронювані законом інтереси.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, позов задоволено частково.
3.1. Визнано протиправною відмову відповідача щодо виплати при звільненні позивача грошової компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки за 2012, 2013 роки та за період з 2016 по 2018 рік, включно.
3.2. Стягнуто на користь позивача з відповідача суму компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в розмірі 50597,12 грн (з урахуванням утримання відповідних податків і зборів). В решті позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 02 травня 2019 року №146 о/с позивача звільнено зі служби в поліції, однак під час звільнення позивача зі служби не здійснено виплату компенсації за невикористані дня відпусток за 2012-2018 роки. Оскільки Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішній справ України 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок № 260) не регульовано питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні питання щодо стягнення компенсації за невикористану частину відпустки за 2016-2018 роки підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути компенсацію за невикористані 128 доби відпустки у сумі 50597,12 грн, з яких за невикористані 68 діб відпустки у період служби в поліції у 2016-2018 роки - 26476,48грн.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи наявні докази надання позивачу відпусток за 2014 та 2015 роки з отриманням відповідного грошового забезпечення на період відпустки. Вказав, що відповідач не допускав бездіяльності, а фактично відмовив позивачу у проведенні виплати компенсацій за невикористані дні відпусток за минулі роки, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Національної поліції України щодо виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у вищевказані періоди та зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за дні невикористаної відпустки належить задовольнити частково, визнавши протиправною відмову.
5.1. Стосовно позовної вимоги зобов`язати ГУ НП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є саме стягнення встановленої судом суми компенсації з відрахуванням при виплаті установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
5.2. Стосовно позовних вимог про внесення змін до наказу ГУ НП в Дніпропетровській області №146 о/с від 02 травня 2019 року щодо визначення виплати компенсації суд першої інстанції зазначив, що наявність такої інформації в наказі є доцільною у випадку визначення її відповідачем при звільненні для подальшої виплати позивачу, однак, оскільки сама виплата компенсації в даній справі є предметом розгляду, то належним способом захисту прав позивача буде стягнення суми компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки.
5.3. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ГУ НП в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористану відпустку за період з 2012 по 2018 рік включно, з дати звільнення (03 травня 2019 року) по день винесення рішення у справі на користь позивача, суд першої інстанції зазначив, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. 03 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУНП в Дніпропетровській області, у якій скаржник просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у частині задоволених позовних вимог скасувати і та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі
7. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
7.1. Так, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки його доводам про те, що позивач з 07 серпня 2006 року по 06 листопада 2015 року проходив службу у ГУ МВС України в Дніпропетровській області та був прийнятий на службу до ГУНП в Дніпропетровській області лише 07 листопада 2015 року. У зв`язку з чим, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за невикористані відпустки за період служби ОСОБА_1 у територіальному органі внутрішніх справ за 2012, 2013 роки, оскільки у вказаний період позивач безпосередньо перебував у відносинах публічної служби з суб`єктом владних повноважень - ГУ МВС України в Дніпропетровській області, що свідчить про відсутність між ОСОБА_1 та ГУНП в Дніпропетровській області будь-яких правовідносин в означений період.
7.2. Крім того, скаржник указує, на відсутність у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій нормативно-правового обґрунтування підстави для зобов`язання ГУНП в Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень виплатити суму компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ, а саме - ГУ МВС України в Дніпропетровській області.
7.3. Також, скаржник наголошує, що питання нарахування та виплати компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським врегульовано спеціальними нормами, які не потребують додаткового врегулювання, тому висновки судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин загальних норм трудового законодавства, якими й передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, на його думку, є безпідставними. Зазначає, що пунктом 8 розділу III Порядку № 260, який є спеціальною нормою, встановлено, що поліцейські, які звільняються мають право на компенсацію за невикористану відпустку лише за рік, у якому вони були звільнені.
7.4. Крім того, на переконання відповідача, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася обставина пропуску позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України у частині позовних вимог щодо стягнення з ГУНП в Дніпропетровській області компенсації за невикористані дні відпустки за 2012, 2013 роки вимоги.
8. 03 серпня 2020 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
9. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. 31 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач проти доводів та вимог такої заперечує та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
12. Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
13. Відповідно до наказу ДДУВС №256 від 07 серпня 2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.
14. 06 листопада 2015 року наказом ГУМВС в Дніпропетровській області №485 о/с позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а наказом ГУНП в Дніпропетровській області №1 о/с 07 листопада 2015 року - прийнятий на службу до Національної поліції України.
15. Наказом ГУНП в Дніпропетровській області №146 о/с від 02 травня 2019 року позивача звільнено зі служби, при цьому, Наказ №146 о/с від 02.05.2019р. не містить інформації щодо частини невикористаної щорічної відпустки за час, що передує року звільнення, тобто із 2012 по 2018 роки включно.
15.1. Відповідно до витягу з наказу ГУНП в Дніпропетровській області №146 о/с від 02 травня 2019 року, в цьому наказі встановлено таке: преміювання за травень 2019 року у розмірі 133,408%; невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік складає 10 діб, додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2019 році складає 2 доби; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги: 12 років 08 місяців 26 днів; підстава - рапорт ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року.
15.2. Щодо відпусток позивача за 2016-2018 роки в період служби в Національній поліції вказаний наказ інформації не містить.
16. За час проходження служби в органах внутрішніх справ - з 01 січня 2012 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 двічі звертався з рапортом до керівництва Дніпропетровського міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області про надання щорічної відпустки (рапорти від 05 серпня 2014 року та від 30 липня 2015 року).
17. За час проходження служби Національній поліції ОСОБА_1 двічі звертався до керівництва ГУНП в Дніпропетровській області з рапортами про надання відпустки, про що свідчать рапорти від 09 грудня 2016 року та від 12 вересня 2018 року.
17.1. Водночас, витягами з наказів №358 о/с від 19 грудня 2016 року та № 256 о/с від 17 вересня 2018 року підтверджується, що позивачу надавалися частини щорічної оплачуваної відпустки за 2016 та 2017 роки.
17.2. Зокрема, згідно з наказом № 358 о/с від 19 грудня 2016 року позивачу надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік тривалістю 22 доби (з урахуванням 2 святкових днів) з 25 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги. Підстава: рапорт від 9 грудня 2016 року.
17.3. Наказом №256 о/с від 17 вересня 2018 підтверджується, що позивачу надана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік тривалістю 21 добу (з урахуванням 1 святкового дня) з 01 жовтня 2018 року по 21 жовтня 2018 року. Підстава: рапорт від 12 вересня 2018 року.
18. Відповідно до довідки ГУ НП в Дніпропетровській області від 12 вересня 2019 року №20/2-13-56аз, за 2016 позивач не використав частину щорічної основної відпустки в кількості 10 діб та додаткову відпустку за вислугу років у кількості 5 діб; за 2017 рік позивач не використав частину щорічної основної відпусти у кількості 10 діб та додаткову відпустку за вислугу років у кількості 6 діб.
19. Відповідно до документів, отриманих з Державного архіву МВС України, ГУНП в Дніпропетровській області, позивач:
- у 2012 році за отриманням відпусток не звертався (06 р.04 м. 24 д - Вислуга років для додаткової на кінець року);
- у 2013 році за отриманням відпусток не звертався (07 р.04 м. 24 д - Вислуга років для додаткової на кінець року);
- у 2014 році за отриманням відпусток звертався згідно з рапортом від 05 серпня 2014 року. Надано 30 діб відпустки, що підтверджується наказом ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області від 08 серпня 2014 року № 59 о/с (08 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року);
- у 2015 році за отриманням відпусток звертався згідно з Рапортом від 30 липня 2015 року. Надано 30 діб відпустки, що підтверджується наказом ДМУ ГУМВС в Дніпропетровській області від 04 серпня 2015 року № 63 о/с (09 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року);
- у 2016 році за отриманням відпусток звертався згідно з рапортом від 09 грудня 2016 року. Надано 20 діб відпустки, що підтверджується наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 09 грудня 2016 року № 358 о/с (10 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року 5 діб);
- у 2017 році за отриманням відпусток звертався згідно з рапортом від 01 вересня 2017 року. Надано 20 діб відпустки, що підтверджується наказом ГУНП в Дніпропетровській області від 17 вересня 2017 року № 256 о/с (11 р. 04 м. 24 д. Вислуга років для додаткової на кінець року 6 діб);
- у 2018 році за отриманням відпусток не звертався (12 р.04 м. 24 д - Вислуга років для додаткової на кінець року 7 діб).
20. 08 травня 2019 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою, якою вимагав провести перерахок днів щорічної невикористаної відпустки та невикористаної додаткової відпустки за період 2012-2019 року та внести зміни до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №146о/с від 02 травня 2019 року.
21. Листом від 28 травня 2019 року №20/12-К-131 ГУ НП в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що відповідно до пункту 10 статті 93 розділу ІХ Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону, тому підстави для внесення змін до наказу ГУНП в Дніпропетровській області №146о/с від 02 травня 2019 року відсутні.
Нормативне регулювання
22. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
24. Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
25. Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
26. Аналогічні положення містяться у частині першій статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР.
27. Частиною першої статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року) визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
28. Станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року) порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначало Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
29. Згідно із пунктом 49 Положення №114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв`язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв`язку з навчанням.
30. Приписами пунктів 51, 52 Положення №114 передбачено, що тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв`язку з особливо складними умовами служби.
Чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, вона після одужання продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.
31. Відповідно до пункту 55 Положення №114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).
При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку.
За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
32. Відповідно до пункту 56 Положення № 114 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.
Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
33. У випадках надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року).
34. Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
35. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ (06 листопада 2015 року), а також установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
36. Пунктом 1.6. Інструкція №499 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
37. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
38. Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
39. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
40. Згідно з частиною першою статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.