ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18395/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ващенко Т.М.)
від 09.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Коротун О.М.; судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.)
від 16.11.2020
у справі № 910/18395/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-Стандарт"
про визнання недійсним договору поруки,
за участю представників учасників справи:
позивача - Горобець Д.Г.;
відповідача - не з`явився;
третьої особи - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинено під впливом обману позивача відповідачем щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення права вимоги за кредитними зобов`язаннями попередніх боржників.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" відмовлено.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 залишено без змін.
2.3. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем не доведено існування обставин, з якими положення статті 230 Цивільного кодексу України пов`язують можливість визнання договору поруки недійсним.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.
3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №308/12128/15-ц та від 21.07.2020 у справі №910/18007/19 (щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України).
Крім того, вважає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою письмовий доказ, а саме: Рішення Правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ, згідно з яким ПАТ "КБ "Приватбанк" зобов`язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.
Також зазначає, що господарські суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів (зокрема, плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля), чим позбавили можливості довести обставини, на які він посилався у позові.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ТОВ "Лайк Сіті" (позичальник) та АТ КБ "Приватбанк" (банк) 20.10.2016 укладено кредитний договір №4Л16089Г (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк за наявності вільних коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 4 300 000 000, 00 грн для фінансування поточної діяльності в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди у визначені цим договором терміни.
Відповідно до п. А.2.1 та п. А.3 кредитного договору термін повернення кредиту - 28.10.2024.
Позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.1 договору (п. 2.2.1), сплатити відсотки за користування кредитом (п. 2.2.2), повернути кредит в строки/терміни, встановлені договором (п. 2.2.3).
Згідно з п. 6.1 кредитного договору останній в частині п. 4.4 набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.
Крім того, 20.10.2016 між ТОВ "Лайк Сіті" (поручитель) та АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4Р13800Д/П (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Реал-Стандарт" своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.12.2013 №4Р13800Д, за кредитним договором від 20.12.2013 № 4Р13802И, за кредитним договором від 19.02.2014 №4Р14139И, за кредитним договором від 17.02.2015 №4Р15044И.
Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.
Пунктом 5 договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником обов`язку п. 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання.
Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений у письмовій вимозі кредитора, впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).
Відповідно до п. 7 договору поруки у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках. Договірне списання оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.
Згідно з п. 8 договору поруки до поручителя, який виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договорами застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.
Відповідно до п. 10 договору поруки кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5-ти робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.
Також суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення, за якими здійснювалося погашення заборгованості за договором поруки, а саме: платіжне доручення №1373 від 20.10.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 13.12.2013 №4Р13800Д відповідно до договору поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016; сума грошових коштів - 551 735 208, 35 грн; платіжне доручення № 1374 від 20.10.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 20.12.2013 № 4Р13802И відповідно до договору поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016; сума грошових коштів - 147 348 471, 72 грн; платіжне доручення №1375 від 20.10.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 19.02.2014 № 4Р14139И відповідно до договору поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016; сума грошових коштів - 25 369 793, 66 грн; платіжне доручення № 1376 від 20.10.2016, в якому у графі "призначення платежу" вказано - виконання зобов`язання по кредитному договору від 17.02.2015 № 4Р15044И відповідно до договору поруки № 4Р13800Д/П від 20.10.2016; сума грошових коштів - 15 679 611, 99 грн.
Звертаючись з даним позовом, як встановили суди попередніх інстанцій, скаржник вказував на наявність підстав для визнання недійсним договору поруки, з огляду на таке.
За доводами скаржника, укладенню вказаних договорів (кредитного договору та договору поруки), а також інших договорів поруки передували ті обставини, що позивач зарекомендував себе як надійний та перспективний клієнт банку, що постійно нарощує обсяг необхідних банківських послуг.
На переконання скаржника, банк, володіючи повною фінансовою інформацією про позивача, усвідомлюючи високі економічні показники діяльності товариства, висунув позивачу пропозицію щодо можливості участі ТОВ "Лайк Сіті" у процедурі "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк". Така процедура, за твердженням скаржника зі слів співробітників банку, була ініційована Національним Банком України відповідно до рішення Правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, яким зобов`язано АТ КБ "Приватбанк" розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля. Згаданий план заходів, зі слів співробітників банку, передбачав переведення існуючого корпоративного кредитного портфеля на операційні компанії, які мають реальні та прозорі джерела походження доходів.
При цьому, за твердженням скаржника, представники банку наголошували на тому, що кредитні зобов`язання "старих боржників" забезпечені "надзвичайно" ліквідними активами, у тому числі корпоративними правами, товаром в обороті, цінними паперами та інше.
Так, за доводами скаржника, його дії з отримання кредитних коштів за кредитним договором були направлені на залучення таких коштів для погашення зобов`язань "старих боржників" банку в зазначених рамках реалізації плану "трансформації" кредитного портфеля АТ КБ "Приватбанк", ініційованого Національним Банком України. Тобто, укладення кредитного договору було обумовлено тим, що скаржник, здійснюючи погашення за рахунок отриманих кредитних коштів (за вказаним кредитним договором) заборгованості "старих" позичальників (боржників), в тому числі позичальника ТОВ "Реал-Стандарт" за кредитним договором від 13.12.2013 №4Р13800Д, за кредитним договором від 20.12.2013 № 4Р13802И, за кредитним договором від 19.02.2014 №4Р14139И, за кредитним договором від 17.02.2015 №4Р15044И (на підставі договору поруки), мав на меті отримати прибуток від реалізації активів або набуття права власності на них (переданих позичальниками в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами), так як зі слів банку, сукупна вартість активів, що передані в забезпечення, у декілька разів перевищує заборгованість "старих" позичальників перед банком.
Також, за доводами скаржника, сума отриманого від банку кредиту за кредитним договором майже співпадає із сумою сплачених ним грошових коштів в рахунок погашення заборгованості "старих" позичальників (боржників) за кредитними договорами, в тому числі заборгованості ТОВ "Реал-Стандарт" за кредитним договором від 13.12.2013 № 4Р13800Д, за кредитним договором від 20.12.2013 №4Р13802И, за кредитним договором від 19.02.2014 № 4Р14139И, за кредитним договором від 17.02.2015 № 4Р15044И.
У зв`язку з викладеними обставинами, як зазначає скаржник, протягом 2017 - 2018 років він намагався у судовому порядку отримати вказані документи від Приватбанку. Однак, як встановлено у рішеннях судів, АТ КБ "Приватбанк" і не був зобов`язаний передавати такі документи ТОВ "Лайк Сіті".
Таким чином, ані в порядку договору поруки, ані в судовому порядку, АТ КБ "Приватбанк" не передав позивачу документи, які б давали змогу позивачу звернути стягнення на активи, що забезпечували виконання зобов`язань "старих" боржників за кредитними договорами, зокрема документи, які забезпечували виконання зобов`язань ТОВ "Реал-Стандарт" за кредитним договором від 13.12.2013 № 4Р13800Д, за кредитним договором від 20.12.2013 №4Р13802И, за кредитним договором від 19.02.2014 № 4Р14139И, за кредитним договором від 17.02.2015 № 4Р15044И.
Наведені обставини, за твердженням скаржника, свідчать про те, що банк, як недобросовісна сторона правочину, навмисно, з метою виконання плану "трансформації" кредитного портфелю АТ КБ "Приватбанк", ввів в оману ТОВ "Лайк Сіті" щодо існування у банку договорів, укладених для забезпечення виконання зобов`язань "старих" боржників за кредитними договорами у розмірах, що суттєво перевищують розміри заборгованості за кредитними договорами.
Відсутність вказаних документів має істотне значення при укладенні як кредитного договору, так і договору поруки та підтверджує факт обману позивача, оскільки якби останній на момент укладення вказаного кредитного договору та договору поруки знав про відсутність договорів забезпечень, він би не вчиняв вказаних правочинів.
Враховуючи наведене, скаржник звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору поруки на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк Сіті" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №308/12128/15-ц та від 21.07.2020 у справі №910/18007/19, а саме: щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України.