Постанова
іменем України
4 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 488/2146/18
провадження № 51-5492км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Ілянди О. І. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника Ілянди О. І. на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 5 травня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150050002894, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року за ч. 2 ст.187, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 6 місяців 10 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 187 КК - на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2010 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 2 місяці з конфіскацією майна.
Згідно з вироком 8 грудня 2017 року приблизно о 1:00 ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 2 по просп. Корабелів у м. Миколаєві, наздогнав потерпілу ОСОБА_2 та застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відкрито викрав у неї майно на загальну суму 550 грн.
Крім того, 23 грудня 2017 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 22 по вул. Океанівській у м. Миколаєві, наздогнав потерпілу ОСОБА_3, повалив на землю та застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я, відкрито викрав у неї майно на загальну суму 3549, 90 грн.
Також, 31 січня 2018 року приблизно о 18:15 ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись біля будинку № 325/4 по просп. Богоявленському у м. Миколаєві, наздогнав потерпілу ОСОБА_4 та штовхнув, від чого остання втратила рівновагу і впала, чим завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого, ОСОБА_1 ривком вирвав з рук потерпілої жіночу сумочку та заволодів її майном на загальну суму 600 грн.
Крім того, 31 січня 2018 року в проміжок часу між 19:00 до 19:30 ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись біля будинку № 7а по вул. Олега Ольжича у м. Миколаєві зайшов за потерпілою ОСОБА_5 до під`їзду вищевказаного будинку, наздогнав останню та наніс їй не менше трьох ударів в область голови та обличчя, чим завдав потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Після чого заволодів майном потерпілої на загальну суму 17600 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, судом в основу вироку покладено неналежні та недопустимі докази, що також залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, а тому судові рішення підлягають скасуванню.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати постановлені щодо ного судові рішення. На думку засудженого, в матеріалах кримінального провадження відсутні допустимі докази на підтвердження винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, а показання потерпілих є суперечливими.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційні скарги та просив їх задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження або неповноту судового розгляду, чинним законом не передбачено.