Постанова
Іменем України
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 607/2166/19
провадження № 51-5987км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника
Романіва І.Т. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 червня 2020 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019210010000018, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Новоставці Бучацького району Тернопільської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого - 26 квітня 2018 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; на підставі
ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від
23 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за
ч. 2 ст.185 КК України за фактом вчинення крадіжки майна ТОВ "Клевер сторс" у зв`язку з відсутністю в його діянні складу даного кримінального правопорушення.
За цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України за фактом вчинення крадіжки майна ТОВ "РУШ" до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня
2018 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 вересня 2018 року, приблизно о 10:00, перебуваючи в приміщенні магазину "Єва №1653", на вул. Й. Сліпого, 1 у м. Тернополі, діючи умисно, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, таємно викрав із торгівельного стелажу вказаного магазину тестер туалетної води чоловічої "Арманд Бейзі Блу", об`ємом 125 мл, вартістю 211,70 грн.
Викрадену річ обвинувачений ОСОБА_1 заховав у праву кишеню штанів та безперешкодно покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не заплативши за вказаний товар, чим спричинив ТОВ "РУШ" матеріальну шкоду на загальну суму 211,70 грн.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю достатніх доказів доведеності винуватості останнього у вчиненні інкримінованого злочину.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту та однобічність судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Стверджує про недоведеність наявності об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки розмір матеріальної шкоди, завданої потерпілій стороні ТОВ "РУШ", не був встановлений шляхом проведення експертизи, а всупереч вимогам ст. 242 КПК України вартість викраденого майна підтверджена довідкою ТОВ "РУШ" № 1274 від 19 листопада 2018 року, при цьому посилається на висновок, який міститься у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №420/1667/18.
Також захисник вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні свого рішення не звернув уваги на розбіжності даних, які містяться у протоколах огляду від 21 жовтня 2018 року та від 13 листопада 2018 року щодо ознак предмету викрадення.
На зазначені порушення захисником було вказано і в апеляційній скарзі, проте апеляцій суд в порушення вимог ст. 419 КПК України, не надав оцінки всім доводам його скарги та постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги захисника Романіва І.Т. вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно доводів касаційної скарги захисника про те, що місцевим судом
не встановлено достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено те, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом правильно зроблений висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, на підставі показань самого засудженого ОСОБА_1, який пояснив суду, що за вказаним місцем та часом з прилавку взяв та поклав собі в кишеню чоловічу туалетну воду та покинув приміщення магазину, не розрахувавшись; показань представника потерпілої сторони ОСОБА_2, який суду пояснив, що він працює фахівцем служби безпеки Волинського регіону ТОВ "Руш". Крадіжку майна ОСОБА_1 з магазину "Єва №1653" було виявлено за допомогою камер відеоспостереження та на запит поліції було надано відео з камер спостереження. Вказані показання свідка є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами.
Водночас, винуватість засудженого ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким судом першої інстанції надано належну оцінку, зокрема: заявою ОСОБА_3, керуючої магазином "Єва №1653", розташованого на вул. Й. Сліпого, 1 у м. Тернополі; протоколом огляду місця події від 21 жовтня 2018 року; протоколом огляду відеозапису події від
13 листопада 2018 року; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 листопада 2018 року за участю свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Таким чином, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочину, його наслідки.