ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21січня 2021 року
м. Київ
справа № 211/476/15-к
провадження № 51-2662км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Бущенка А. П., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
виправданого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Митрошина С. В. (в режимі відеоконференції),
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурорів Постаренка Д. В. та Ільницького О. В. на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 12014040720003108 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2019 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватими та виправдано за обвинуваченням у вчиненні інкримінованого злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті особливо небезпечних наркотичних засобів.
Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_1 18 грудня 2014 року близько 11:01 біля будинку № 78 на вул. Героїв АТО в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу під час проведення оперативної закупки зустрівся з залегендованою особою, від якої отримав 85 грн за збут наркотичного засобу "опій ацетильований" у кількості 1 мл, але вказаний наркотичний засіб не передав, домовившись про його передачу під час наступної зустрічі. Цього ж дня, близько 12:18 у 2-му під`їзді вказаного будинку ОСОБА_1 незаконно передав (збув) вказаній особі 0,8 мл рідини "опію ацетильованого" у медичному шприці об`ємом 2 мл.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, прокурори Постаренко Д. В. та Ільницький О. В. указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На думку прокурорів, суд першої інстанції необґрунтовано визнав зібрані у справі докази неналежними та недопустимими унаслідок чого безпідставно виправдав ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні цього злочину.
За їхнім переконанням, визнання місцевим судом постанови прокурора від 12 грудня 2014 року про контроль за вчиненням злочину, протоколу результатів проведення цієї негласної слідчої дії з відеозаписом та висновку судової експертизи наркотичних засобів неналежними та недопустимими доказами не узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.Вважають, що суд першої інстанції не надав належної оцінки усім наданим стороною обвинувачення доказам у їх сукупності, що суттєво вплинуло на законність прийнятого цим судом рішення.
Стверджують, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводів прокурора, наведених в апеляційній скарзі, та не навів підстав з яких визнав ці доводи необґрунтованими, а тому рішення апеляційного суду ухвалене без додержання вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У своїх запереченнях захисник Митрошин С. В. зазначає про законність оскаржуваних вироку та ухвали і просить залишити ці рішення без зміни, а касаційні скарги прокурорів без задоволення.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Прокурор у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора не підтримав і просив залишити оскаржувану ухвалу без зміни.
Виправданий та його захисник просили відмовити у задоволенні касаційних скарг і залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 92 КПК визначено, що обов`язок доказування висунутого обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У цій справі суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеної законом змагальної процедури у кримінальному процесі.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
При постановленні вироку у справі суд першої інстанції цих вимог закону дотримався.
Як убачається зі змісту цього рішення, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 і визнаного судом недоведеним, та підстави його виправдання із зазначенням конкретних мотивів, з яких суд визнав надані стороною обвинувачення докази недопустимими та неналежними.
Районний суд у судовому засіданні ретельно перевірив усі надані стороною обвинувачення докази, відповідно до ст. 94 КПК оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, у своєму вироку навів детальний аналіз цих доказів та надав відповідну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності.
Зокрема, свій висновок у вироку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину суд першої інстанції обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також дав належну оцінку іншим доказам у справі, а саме: постанові прокурора від 12 грудня 2014 року про проведення контролю за вчиненням злочину; протоколу про результати проведення цієї негласної слідчої дії з відеозаписом; протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 18 грудня 2014 року; протоколу обшуку від 18 грудня 2014 року; висновкам судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 58/10-1020 від 19 грудня 2014 року та спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв № 70/12-3303 від 13 січня 2015 року.