Постанова
Іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 749/1202/15-к
провадження № 51- 3613 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Щепоткіної В.В., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Рибачук Г.А.,
захисника Цебрика Л.В. (в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника Цебрика Л.В. на вирок Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року та вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 20 червня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Радвине Щорського району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 2 ч. 2 ст. 115КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2016 року ОСОБА_1 засуджено за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, за ч. 2 ст. 15 п.2 ч. 2 ст. 115 КК - 10 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 в строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення період з 24 жовтня 2015 року по 06 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідноз вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 жовтня 2015 року о 23.30 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у дворі свого господарства у с. Стара Рудня Чернігівської області, умисно з метою убивства своєї малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, взяв останню за ногу та кілька разів ударив її головою об ганок будинку, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких малолітня потерпіла померла на місці.
Після цього, ОСОБА_1 умисно, з метою убивства своєї малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, завдав йому численні удари руками по різних частинах тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження у виді перелому лівої ключиці, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку та перелому кісток склепіння черепа. Вважаючи, що виконав усі дії, необхідні та достатні для позбавлення життя ОСОБА_3, який перебував у непритомному стані, ОСОБА_1 залишив його лежати роздягненим на землі у холодну пору доби на подвір`ї домогосподарства, а сам пішов спати до будинку. Від не залежних від волі ОСОБА_1 обставин, його малолітнього сина з тілесними ушкодженнями, непритомного та переохолодженого було вчасно виявлено та госпіталізовано до лікарні.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 20 червня 2018 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п.2 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 в строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення період з 24 жовтня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року і до набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник Цебрик Л.В., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 , а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 і вичерпаністю можливості їх отримати. На обґрунтування своїх вимог вказує на відсутність в матеріалах кримінального провадження прямих доказів на підтвердження винуватості засудженого в умисному спричиненні смерті своїм малолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Крім того, вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 п. 2 ч. 2 ст. 115 КК через невстановлення прямого умислу на спричинення смерті потерпілому ОСОБА_3, що є необхідним для кваліфікації дій засудженого, як закінченого замаху на вбивство. Одночасно зазначає, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, отриманих з порушенням порядку їх збирання та внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Зокрема, оспорює законність проведення огляду місця події, слідчого експерименту, висновки судово-медичних експертиз та копії письмових документів. Крім того, зазначає про відсутність в матеріалах кримінального провадження дозволу слідчого судді або власниці домоволодіння ОСОБА_4 на проведення огляду житла, документів на підтвердження вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1, а також документів про відкриття доказів стороні захисту після закінчення досудового розслідування. Стверджує про те, що ОСОБА_1 на досудовому слідстві та в суді першої інстанції не було роз`яснено право на суд присяжних, право відводу, було порушено право на перехресний допит, не досліджено обставини здійснення психологічного тиску на нього під час досудового розслідування, внаслідок чого він був змушений оговорити себе та не забезпечено засудженого належною правовою допомогою. Крім того, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно покладено в основу обвинувального вироку показання надані ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, показання свідків обвинувачення надані з чужих слів, а також помилково не визнано обставиною, що пом`якшує покарання, захворювання засудженого на психічну хворобу та визнання обставиною, що обтяжує покарання - перебування засудженого в стані алкогольного сп`яніння. Окрім зазначеного, захисник указує на те, що в матеріалах провадження немає технічного носія інформації з фіксацією окремих судових засідань в суді першої інстанції та наголошує, що прокурор не мав повноважень на подання цивільного позову в інтересах медичної установи, в якому до того ж були зазначені суми грошових стягнень без письмових документів на підтвердження понесених витрат. Зазначає про неправильне зарахування ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення у строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК. Крім того, захисник вважає, що апеляційний розгляд відбувся з порушенням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів, не було проведено належної перевірки доводів апеляції засудженого щодо застосування до нього органами досудового розслідування фізичного насильства, а вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК.
В доповненнях до касаційної скарги захисник Цебрик Л.В.вказує про порушення правил підсудності під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, внесення виправлень в журнал судових засідань у непередбачений законом спосіб. Крім того, вважає недопустимими та незаконними доказами протокол огляду трупа та висновок додаткової амбулаторної судово-психіатричної експертизи. Зазначає про повідомлення ОСОБА_1 про підозру у незаконний спосіб, яку складено не уповноваженою особою. При цьому, вказує на відсутність в матеріалах провадження повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 2 ч. 2 ст. 115КК. Зазначає про відсутність в ОСОБА_1 ефективного захисту під час досудового розслідування і судового провадження у зв`язку з чим захисника ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Вважає призначене ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого через суворість.
Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення щодо нього та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Посилається на те, що в основу обвинувального вироку покладені недопустимі докази отримані з порушення його права на захист та внаслідок погроз застосування до нього фізичного насильства. Указує, що йому не роз`яснили права на суд присяжних та не забезпечили права на ефективний захист від висунутого обвинувачення. Вважає, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилася можлива версія вбивства малолітньої ОСОБА_2 та замаху на вбивство малолітнього ОСОБА_3 його дружиною ОСОБА_4, яка страждає на психічну хворобу і агресивно поводилася із дітьми. Стверджує, що в суді апеляційної інстанції безпідставно, повторно не були досліджені докази, зокрема показання свідків, які прямо не вказували на його причетність до скоєного, а навпаки свідчать про його позитивне ставлення до дітей і неможливість вчинити інкриміновані йому злочини. Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 420 КПК, оскільки не містить підстав відмови у задоволенні його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Цебрик Л.В. підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 .
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу захисника Цебрика Л.В.
У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника Цебрика Л.В.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.