Постанова
Іменем України
04 лютого 2021 року
м. Київ
справа №520/1982/18
провадження №61-16445св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Одеська міська рада,
відповідач - Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів Громіка Р. Д., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доОдеської міської ради, Управління державної казначейської служби України
у м. Одесі Одеської області, в якому просив: стягнути з Одеської міської ради на його користь збитки у вигляді упущеної вигоди на суму
1 403 167,56 грн та 1 500 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди; зобов`язати Управління Державної казначейської служби м. Одеси Одеської області перерахувати за рахунок коштів м. Одеси на його користь суму збитків у розмірі 1 403 167,56 грн та 1 500 000 грн моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що на виконання постанови Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2006 року у справі № 2-1936, яка набрала законної сили 15 листопада 2006 року та якою встановлена протиправність бездіяльності Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів стосовно звернень ОСОБА_1 у 1997 році, 20 серпня 2003 року та 15 травня 2004 року про надання земельної ділянки у межах міста (Київський район) для будівництва житлового будинку, 05 жовтня 2007 року Одеською міською радою прийнято рішення "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі", в додатку до якого пунктом 69 відповідний дозвіл надано ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 .
13 грудня 2011 року між позивачем та КП "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
20 листопада 2014 року позивач подав проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на затвердження Одеської міської ради. При цьому, не дивлячись на постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року, якою зобов`язано Одеську міську раду затвердити проект землеустрою, з моменту подання проекту по теперішній час, проект землеустрою не затверджено. Після подання проекту землеустрою вартість земельної ділянки становила 3 770 040 грн, станом на момент подання позову її вартість становить 2 426 850 грн.
Вартість земельної ділянки на той час та теперішній підтверджується висновками про оцінку майна.
Таким чином, зниження вартості земельної ділянки завдало позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди.
Оскільки, у позивача був намір продати придбану земельну ділянку, він вважає, що протиправними діями відповідача йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 403 167, 56 грн (1 352 190 (різниця між вартістю земельної ділянкою у 2015 році та на час звернення до суду)
+ 50977,56 (індекс інфляції 3,77 %) = 1 403 167,56 грн).
Протиправні дії з боку Одеської міської ради, що полягали в ненаданні позивачу земельної ділянки, завдали йому значної моральної шкоди, яку він оцінює в 1 500 000 грн. Протиправність дій полягала в тому, що неодноразово Одеською міською радою було відмовлено в задоволенні заяв позивача, після чого він був вимушений звертатися до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Враховуючи велику кількість звернень позивача до суду, з метою захисту своїх законних прав та інтересів, позивач зазнав значних витрат на правову допомогу. Крім того, все це негативно відобразилося на його стані здоров`я. Він почав себе гірше почувати, став більш знервований, погіршився сон. Протиправність дій з боку Одеської міської ради щодо нього триває ще з 1997 року. При цьому протиправність дій Одеської міської ради встановлено та підтверджується постановами судів.
Згідно з листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16 січня 2018 року позивача повідомлено, що проект рішення розглядався 08 лютого 2017 року та 04 жовтня 2017 року, але проект не набрав необхідної кількості голосів депутатів. При цьому, інші проекти рішень станом на 08 лютого 2017 року та 04 жовтня 2017 року були розглянуті.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
У задоволенні вимоги про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди в сумі 1 403 167,56 грн відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що матеріали справи та встановлені обставини, стосуються порушених життєвих зв`язків ОСОБА_1, враховуючи зусилля, яких він поклав для захисту своїх прав у суді, ті негативні емоції, які він відчував у зв`язку з невиконанням постановлених на його користь судових рішень, підтверджують факт наявності душевних страждань та завдання йому моральної шкоди.
Крім наведеного, суди послались на те, що бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо виконання судового рішення підриває довіру населення та сприяє формуванню у громадян, у тому числі у позивача, негативного ставлення до даних структур.
Установивши факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав завищеним розмір моральної шкоди, заявленого позивачем до відшкодування, та визначив цей розмір в сумі 5000 грн з урахуванням встановлених обставин та засад розумності, виваженості і справедливості.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди в сумі 1 403 167,56 грн, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що намір продажу земельної ділянки (власником якої ОСОБА_1 не є) не означає реальну можливість такого продажу. Позивач бажає отримати земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), але правова суть безоплатної приватизації земель фізичними особами полягає у передачі земельних ділянок для власних потреб, а не в комерційних цілях.
Збитки, про відшкодування яких просить ОСОБА_1, не є упущеною вигодою у розумінні ЦК України, оскільки не наведені конкретні обставини, на яких ґрунтується право заявляти про реальну можливість отримання доходів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Одеська міська рада, не погодилась з висновками судів попередніх інстанцій в частині стягнення на користь позивача 5000 грн моральної шкоди, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в оскаржуваній частині та відмовити у задоволенні цих вимог, а в іншій частині рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача 5000 грн моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не навели жодного обґрунтування протиправності дій, рішень чи бездіяльності Одеської міської ради, якими завдано моральну шкоду ОСОБА_1, не навели доказів, якими підтверджується наявність такої шкоди та її причинний зв`язок з протиправністю дій, рішень або бездіяльності відповідача.
Під час вирішення даного спору в частині стягнення моральної шкоди судами не враховано правові висновки щодо застосування статті 1174 ЦК України у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постановах від 05 травня 2020 року у справі № 759/7011/18, від 09 липня 2020 року у справі № 220/680/17, від 22 січня 2020 року у справі № 490/5584/17, від 22 січня 2020 року у справі № 333/4063/17.
Судами неправильно вирішено справу та безпідставно стягнуто з Одеської міської ради моральну шкоду без з`ясування наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності міської ради по відношенню до ОСОБА_1, факту завдання позивачу моральної шкоди та їх причинно-наслідкового зв`язку.
При стягненні з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди судами належним чином не з`ясовано жоден з елементів, передбачених статтею 1174 ЦК України, для вирішення питання наявності підстав для відшкодування моральної шкоди.
Апеляційним судом проігноровано обставини у справі, які мають істотне значення, зокрема, в частині встановлення факту протиправності рішень, дій та бездіяльності міської ради, якими нібито завдано моральну шкоду ОСОБА_1, які повідомлялися суду апеляційної інстанції, проте безпідставно не були ним враховані при вирішенні справи в порушення статей 89, 263 ЦПК України.
Так, 21 січня 2020 року Одеською міською радою через канцелярію Одеського апеляційного суду подано додаткові пояснення у справі, в яких акцентувалась увага на тому, що постанову Київського районного суду
м. Одеси від 10 жовтня 2016 року у справі № 520/5836/16-а в частині зобов`язання Одеської міської ради у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність
ОСОБА_1 , площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на яку посилається Одеський апеляційний суд в оскаржуваному рішенні, скасовано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 520/5836/16.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 520/5836/16 прийнято нове рішення, яким зобов`язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_1, земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Заліпаєва Ю. В. виконавче провадження з виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року закінчено на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з повним фактичним виконанням судового рішення.
Таким чином, на сьогодні питання затвердження проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, вирішено чинним рішенням Одеської міської ради від 30 січня 2019 року "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі гр. ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", яке прийнято з урахуванням висновків П`ятого апеляційного адміністративного суду, викладених у постанові від 18грудня 2018 року у справі № 520/5836/20.
Проігнорувавши обставини, які мають вирішальне значення для вирішення питання наявності протиправного характеру у рішеннях, діях та бездіяльності Одеської міської ради, суди встановили факт завдання позивачу моральної шкоди невиконанням постановлених на його користь судових рішень, пославшись на судове рішення, яке не є скасованим, тоді як виконавче провадження з виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 520/5836/16 закінчене з підстав його повного фактичного виконання Одеською міською радою.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не лише проігнорували відсутність у позовній заяві належного обґрунтування такої шкоди погіршенням фізичного здоров`я (на підтвердження чого не надано жодних доказів), але й за власною ініціативою зробили оцінку психологічного та соціального стану позивача, яка ґрунтується виключно на суб`єктивних міркуваннях суддів. Жодних доводів щодо того, яким саме чином судами першої та апеляційної інстанцій було визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Одеської міської ради, в оскаржуваних рішеннях не наведено.
Оскаржуваними рішеннями стягнуто моральну шкоду за відсутності будь-якої протиправності дій міської ради, якими могла бути завдана така шкода, за відсутності будь-яких доказів її наявності та розміру, а також без з`ясування причинного зв`язку між діями та нібито завданою моральною шкодою.
Відзиви на касаційну скаргу іншими учасниками справи суду не подано
Фактичні обставини, встановлені судами
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 01 червня 2006 року у справі №2-1936 зобов`язано Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, на розгляд сесії Одеської міської ради.
На виконання вказаної постанови Одеською міською радою прийнято рішення від 05 жовтня 2007 року "Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі", відповідно до пункту 69 якого ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Після отримання розробленого позивачем проекту землеустрою Одеською міською радою розглянуто вказаний проект та прийнято рішення від 27 квітня 2016 року "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд - присадибна ділянка)".
Відмова у затвердженні проекту мотивована передбаченою частиною третьою статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забороною передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування та детального плану території (які на момент розгляду проекту затверджені не були).
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року у справі №520/5836/16-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27 квітня 2016 року та зобов`язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 кадастровий номер 5110136900:41:008:0016, площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
У провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області знаходиться виконавче провадження № 53246304 з примусового виконання зазначеної постанови.
Проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_2, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)" був винесений на розгляд сесій 08 лютого 2017 року та від 04 жовтня 2017 року, проте не набрав достатньої кількості голосів.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.