Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 753/6498/15-ц
провадження № 61-10851св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація,
треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком, та за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування висновку щодо визначення місця проживання дитини, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 11 листопада 2003 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року шлюб розірвано, дитина залишилися проживати з матір`ю. Між позивачем та відповідачем у зв`язку з судовими спорами про поділ майна подружжя склалися неприязні стосунки, які супроводжувалися численними конфліктами, що, на думку позивача, негативно впливало на психологічний розвиток малолітньої дитини ОСОБА_3 . ОСОБА_1 участі у вихованні дитини не бере, лише сплачує аліменти на її утримання згідно з рішенням суду.
Посилаючись на зазначене, ОСОБА_2 просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 із матір`ю - ОСОБА_2 (а. с. 2-4 т.1).
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивовано тим, що після розірвання шлюбу відповідач систематично чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні. Оскільки ОСОБА_2 вела аморальний спосіб життя, що слугувало також підставою для розірвання шлюбу, то ОСОБА_1 просив визначити місце проживання дитини з батьком для запобігання нанесенню численних моральних травм ОСОБА_2 малолітній ОСОБА_3 (а. с. 106-122 т. 1).
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування висновку Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що висновком Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 10 грудня 2015 року визначено місце проживання з матір`ю - ОСОБА_2 . Цей висновок, на думку позивача, є протиправним, прийнятим із порушенням установленого порядку, у спосіб, непередбачений законом, та за неповного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання.
У зв`язку з зазначеним, позивач просив визнати протиправним та скасувати висновок Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 10 грудня
2015 року № 101-12145/03 про визначення місця проживання ОСОБА_3 ; стягнути з Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації моральну шкоду у розмірі 12 000,00 грн (а. с. 2-7 т.5).
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року об`єднано в одне провадження цивільну справі № 753/10094/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку щодо визначення місця проживання дитини та
№ 753/6498/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, що під час тривалого судового розгляду справи доньці ОСОБА_3 виповнилося 14 років, а тому відповідно до статті 29 ЦК України остання має право вільно обирати місце свого проживання та не входить до переліку осіб, щодо яких встановлено обмеження вільного місця проживання, а тому відпала потреба визначення в судовому порядку питання щодо визначення місця проживання дитини. (а. с. 163, т. 6)
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2017 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання з матір`ю.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня
2020 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування висновку щодо визначення місця проживання дитини, відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з інтересів дитини, її віку, висловленої нею особистої позиції на засіданні колегіального органу Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації щодо того, з ким бажає проживати, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Судами враховано неприязні стосунки, які склалися між батьками дитини, а також думку самої дитини, яка неодноразово повідомляла про бажання проживати разом із матір`ю та клопотала про позбавлення батьківських прав батька.
Крім того, посилаючись на статті 160-161 СК України, статтю 29 ЦК України, суди виходили з того, що ОСОБА_3 на час розгляду справи у суді виповнилося
16 років, тому вона має право самостійно приймати рішення стосовно місця свого проживання, а суд позбавлений можливості визначати місце проживання особи, якій виповнилося 16 років, всупереч її волі за відсутності належних і достатніх для цього підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування висновку щодо визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що процесуально цей висновок Органу опіки та піклування не є рішенням, а носить рекомендаційний характер та може бути врахований на розсуд суду. Крім того, вказаний висновок постановлений за результатами розгляду заяви як матері ОСОБА_2, так і батька ОСОБА_1, а відсутність у ньому відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визначення місця проживання з батьком не потребується
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та короткий зміст вимог касаційної скарги
20 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2020 року, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи № 753/6498/15-ц з Дарницького районного суду м. Києва.
08 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи
№ 753/6498/15-ц.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (в частині вимог про визначення місця проживання дитини з батьком) застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 402/428/16-ц.
У частині вимог про визнання незаконним та скасування висновку органу опіки та піклування відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: статті 19 ЦК України, частин першої, другої статті 161 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та подана в строк, передбачений статтею 392 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2003 року (а. с. 5, т.1).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 липня 2013 року, шлюб розірвано (а. с. 71-76, т.1).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6, т.1).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 жовтня 2013 року у справі
№ 753/3709/13 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі ј частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 05 березня 2013 року й до повноліття дитини.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з батька дитини, та стягнення аліментів із матері дитини відмовлено. У вказаному рішенні встановлено, що донька сторін проживає з матір`ю, перебуває на її утримання, що визнається позивачем.
Висновком комісії з питань захисту прав дитини Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 101-12146/03 від 10 грудня 2015 року встановлено необхідність визначення місця проживання дитини разом із матір`ю - ОСОБА_2 . Відповідно до цього висновку від 27 листопада 2014 року відбулося засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядалося питання позбавлення батька дитини - ОСОБА_1 батьківських прав, а ОСОБА_3 наполягала на задоволенні прохання про доцільність позбавлення батьківських прав її батька (а. с. 8-10, т. 5).
26 листопада 2015 року було вдруге винесено на порядок денний комісії з питань захисту прав дитини та заслухано на засіданні в присутності ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 питання можливості визначення місця проживання ОСОБА_3 з одним із батьків. Неповнолітня ОСОБА_3 на засіданні вкотре зазначила, що бажає проживати з матір`ю і своєї думки не змінила (описова частина висновку
(а.с. 9, том 5).
Спеціалістами служби у справах дітей було відвідано житло, де мешкала ОСОБА_3 разом із матір`ю, та з`ясовано, що у квартирі створено всі необхідні умови для проживання, відпочинку та навчання, у тому числі, й розвитку та вдосконалення мистецьких здібностей дитини, а саме: відведено окрему ізольовану кімнату, в якій розміщені ліжко, письмовий стіл, стільці, фортепіано, враховано вік дитини та її потреби (а. с. 8-10, т.5).
Також спеціалістами Служби у справах дітей 14 липня 2015 року обстежено квартиру за місцем проживання батька дитини - ОСОБА_1 (попереднє обстеження житла здійснено 28 листопада 2014 року), інспектування у цей день не вдалося здійснити, оскільки у квартирі знаходилася велика кількість агресивно налаштованих людей. Як зазначив усно ОСОБА_1, у трикімнатній квартирі він проживає самостійно. Встановлено, що дитині, у разі її приїзду, відведено окрему кімнату, яка на час обстеження була придатна до проживання, відпочинку та навчання (а.с.8-10, т. 5).
Судами встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції мала повних 16 років, й відповідно до довідки форми № 3 від 14 квітня 2015 року, місце реєстрації має за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.126, т.1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.