Постанова
Іменем України
28 січня 2021 року
м. Київ
справа № 362/3163/13-ц
провадження № 61-11429св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Соломатіна Оксана Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3
відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Соломатіна Оксана Петрівна, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Есталіни Анатоліївнипро визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та її витребування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про визнання права власності та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Журби С. О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовомдо ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Соломатіної О. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А.про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та її витребування.
Свої вимоги мотивували тим, що мати позивачів та ОСОБА_4 - ОСОБА_6 проживала в АДРЕСА_1 і була власником даної квартири.
Оскільки ОСОБА_6 була хворою літньою людиною і страждала на втрату пам`яті, ОСОБА_1 останні декілька років здійснювала догляд за своєю матір`ю та проживала разом з нею в сусідній квартирі.
На початку липня 2012 року, ОСОБА_1 виявила копії довіреностей, одна з яких була підписана від імені матері, відповідно до якої ОСОБА_6 ще у 2011 році надала право розпоряджатися в повному обсязі квартирою, в тому числі продавати, іншій дочці - ОСОБА_4 ; інша довіреність була підписана ОСОБА_4 і також надавала право розпоряджатися даною квартирою ОСОБА_3 .
22 вересня 2011 року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_6 продала дану квартиру, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.
Позивачі вважають, що волевиявлення ОСОБА_6 під час укладання довіреності від 05 вересня 2011 року, яка зареєстрована в реєстрі за №1915 та посвідчена приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Соломатіною О. П. не було вільним та не відповідало її волі та намірам, оскільки ОСОБА_6 була хворою на ряд тяжких хвороб і до того ж вона страждала на втрату пам`яті, а тому дана довіреність є недійсною і як наслідок є недійсним договір купівлі-продажу, який було укладено за допомогою вищезгаданої довіреності.
Просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 вересня 2011 року кв. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
В жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання права власності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 22 вересня 2011 року ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності, посвідченої 05 вересня 2011 року приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Соломатіною О. П. за реєстровим № 1915 та ОСОБА_3, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин, уклали договір, за умовами якого продавець ОСОБА_6, в особі представника за довіреністю продав, а покупець ОСОБА_3 купив однокімнатну кв. АДРЕСА_1, загальною площею 54,50 кв. м, жилою площею 25,90 кв. м.
Зі змісту договору купівлі-продажу від 22 вересня 2011 року вбачається, що продаж, за домовленістю сторін, вчиняється за суму 257 312 гривень, що еквівалентно 32 000 доларів США. Продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку за продану квартиру, одержання від покупця грошей та відсутність по відношенню до покупця будь-яких претензій фінансового характеру.
В зазначеному договорі, крім предмету договору, суми договору і порядку розрахунків, визначені права і обов`язки сторін, заяви та гарантії, оплата витрат, понесених в зв`язку з відчуженням та придбанням квартири.
На підставі договору купівлі-продажу від 22 вересня 2011 року за ОСОБА_3 зареєстровано зазначену квартиру на праві приватної власності в комунальному підприємстві Київської обласної ради "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" за реєстровим номером 26462955, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав №31582910 від 07 жовтня 2011 року.
Тобто, сторонами дотримані всі вимоги закону при укладені договору купівлі-продажу від 22 вересня 2011 року щодо форми укладення договору, посвідчення його державної реєстрації та набуття права власності.
На сьогоднішній день, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які являються доньками колишньої власниці спірної квартири ОСОБА_6 заперечують право власності ОСОБА_3 на квартиру.
На момент укладення спірного правочину покупцю ОСОБА_3 не були відомі обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_6, більш того від її імені та в її інтересах діяла донька ОСОБА_4 на підставі чинної довіреності.
Внаслідок порушення відповідачами її житлових прав, їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, які зловживаючи своїми цивільно-процесуальними правами систематично ініціюють надумані судові спори.
Моральні страждання оцінювала в 6 000 грн.
Просила суд, визнати за нею право приватної власності на кв. АДРЕСА_1 ; відшкодувати їй за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 6 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанцій
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року первісний позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4, що діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_3, посвідчений 22 вересня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Є. А., за реєстровим № 2932.
Витребувано у ОСОБА_3 кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час підписання довіреності 05 вересня 2011 року ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що дає підстави для визнання договору купівлі-продажу, вчиненого на підставі її довіреності недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Соломатіної О. П., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коновалової Е. А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та її витребування - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги по 1 972,86 грн з кожного окремо.
Постанова суду мотивована тим, що на момент розгляду справи позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі-продажу була визнана недієздатною, або існували інші підстави, передбачені статтею 215 ЦК України для визнання правочину недійсним.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання позивачів як на підставу для задоволення позовних вимог та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, а саме на те, що під час підписання довіреності 05 вересня 2011 року ОСОБА_6 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки з вимогами про визнання недійсною довіреності від 05 вересня 2011 року сторони не зверталися.
На час розгляду справи, матеріали справи не містять відомостей, що довіреність від 05 вересня 2011 року, згідно якої ОСОБА_6 уповноважила свою доньку ОСОБА_4 на представництво її інтересів щодо розпорядження кв. АДРЕСА_1 - визнана недійсною.
При прийнятті оскаржуваного рішення, на вищезазначене суд першої інстанції уваги не звернув і прийшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2019 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
05 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Васильківського районного суду Київської області.
30 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла витребовувана цивільна справа.
24 вересня 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Подолянко Т. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_5 мотивовано тим, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Тобто, хоч продавець квартири ОСОБА_6 і не визнана недієздатною чи обмежено дієздатною, її обсяг дієздатності, тобто здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не був достатнім для складання довіреності від 05 вересня 2011 року.
Також поза правовою оцінкою суду апеляційної інстанції залишився факт проживання ОСОБА_6 у спірній квартирі до моменту смерті, відсутність іншого житла, що у розумінні Верховного Суду (постанова від 12 вересня 2018 року у справі № 335/8252/14-ц, провадження № 61-6516св18) є одним із належних доказів, які підтверджують відсутність волевиявлення сторони правочину на відчуження свого житла.
Одночасно із вказаним суд апеляційної інстанції вказуючи про те, що довіреність, видана у момент, коли довіритель не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, не визнана судом недійсною, не надав належної правової оцінки нормам матеріального права, які регулюють представництво, у тому числі за довіреністю.
Представництво за своєю природою не є цілком самостійним правовідношенням. Таке правовідношення виникає та триває з метою укладення певного правочину від імені довірителя, для якого настане виникнення, зміна або припинення певних правовідносин, що пов`язано із укладанням правочину представником.
При цьому, саме довіритель повинен мати обсяг дієздатності, волевиявлення, здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, достатні для укладання правочину, на укладання якого уповноважується представник.
Судами встановлено, що за змістом довіреності від 05 вересня 2011 року ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_4 представляти її інтереси з питань, пов`язаних з розпорядженням (продаж, міна, оренда тощо) належної довірителю кв. АДРЕСА_1 .
За сукупності наведених вище обставин та норм матеріального права висновки суду апеляційної інстанції не можуть вважатися правильними. Враховуючи, що станом на 05 вересня 2011 року продавець квартири не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у неї було відсутнє волевиявлення на відчуження квартири, то і до представника не перейшов достатній обсяг дієздатності на укладання відповідного правочину.
Також, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що оспорюваний договір купівлі-продажу посвідчено з порушенням порядку, визначеного частиною 5 статті 55 Закону України "Про нотаріат", а саме не за місцем знаходження нерухомого майна та не за місцем знаходження (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину, у зв`язку із чим договір не може вважатися таким, що відповідає вимогам частини 1 та частини 4 статті 203 ЦК України.
Крім того, довіреність посвідчена 05 вересня 2011 року не підписувалася особисто ОСОБА_6, а була підписана ОСОБА_8 у зв`язку із похилим віком та слабким загальним станом здоров`я довірителя.
Разом із тим, судом апеляційної інстанції не були і досліджені істотні питання про те, що мається на увазі під слабким загальним станом здоров`я довірителя. Яким чином слабкий загальний стан здоров`я довірителя не дозволяв підписати документ, однак дозволив прибути до приватного нотаріуса із смт Глеваха до м. Васильків. Чим був підтверджений нотаріусу загальний слабкий стан здоров`я.
Таким чином, суд апеляційної інстанції невірно визначився зі змістом спірних правовідносин, безпідставно відхилив доводи позивачів про відсутність волевиявлення продавця на відчуження квартири та відсутність у продавця можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, залишив без правової оцінки факт порушення порядку (місця) посвідчення правочину та ухилився від правової оцінки істотних обставин, у зв`язку із чим помилково скасував правильне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Подолянко Т. В., просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскільки судом апеляційної інстанції, з урахуванням дійсних обставин справи, правильно застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню.