ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/14004/17
адміністративне провадження № К/9901/69169/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 360/5498/19
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ-ПАРТНЕР" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Бояринцева М. А.) від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мєзєнцев Є. І., Файдюк В. В., Чаку Є. В.) від 26 листопада 2018 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТБ-ПАРТНЕР" (далі - ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві:
- № 2112615147 від 10 серпня 2017 року згідно якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за період липень 2016 року на загальну суму 39 799 грн;
- № 21026151474 від 10 серпня 2017 року, згідно якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, і збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 193 953 грн та штрафними санкціями - 48 488,25 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом позивача підтверджується відповідними первинними документами.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, задоволено позовні вимоги.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 серпня 2017 року № 2112615147 та № 21026151474.
Стягнуто на користь ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" судовий збір у розмірі 4 233,61 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2018 року ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" у задоволенні позовних вимог.
5. 27 грудня 2018 року касаційну скаргу ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Бившева Л. І., Юрченко В. П.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 2321/0/78-20 від 26 листопада 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
8. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
9. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
10. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 12 липня 2017 року по 18 липня 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" з питань дотримання вимог податкового, валютного (бюджетного) та іншого законодавства, повноти нарахування та сплати податків до бюджетів усіх рівнів, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" за період з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2016 року.
12. За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт від 25 липня 2017 року № 112/26-15-14-07-01-10/34293547, яким встановлено порушення ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2017 року на загальну суму 233 752 грн, у тому числі по періодах: за червень 2016 року на суму 193 953 грн та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2016 року на 39 799 грн.
13. За висновками контролюючого органу, склад податкового правопорушення полягає у неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ОФЕРТ ГРУП", оскільки первинні документи не підтверджують настання реальних правових наслідків. Зокрема при дослідженні ланцюга постачання по ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" відповідачем встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів.
14. 28 липня 2017 року ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" подано заперечення на акт перевірки.
15. Листом від 08 серпня 2017 року за № 24792/10/26-15-14-07-01 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР", що його заперечення до акту перевірки від 25 липня 2017 року № 112/26-15-14-07-01-10/34293547 залишено без задоволення.
16. На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 10 серпня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 2112615147, яким ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 39 799 грн;
- № 2102615147, яким ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 242 441,25 грн, з яких 193 953 гр. - за основним платежем та 48 488,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
17. Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР" оскаржило їх в адміністративному порядку.
18. Рішенням Державної фіскальної служби України від 13 жовтня 2017 року № 23079/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10 серпня 2017 року № 2112615147, № 2102615147, а скаргу без задоволення.
19. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з необґрунтованості висновків відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій.
21. Зокрема, дослідивши надані позивачем первинні документи, які стосуються господарських операцій за участю ТОВ "ОФЕРТ ГРУП", і також були у розпорядженні відповідача, суди попередніх інстанцій встановили, що вони підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.
22. Суди попередніх інстанцій зауважили, що відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Транспорті засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
23. При цьому суди зазначили, що податкова інформація не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб`єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.
24. Крім того, суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на протокол допиту ОСОБА_2, як підтвердження нереальності господарських операцій ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР та ТОВ "ОФЕРТ ГРУП", з огляду на суперечливість пояснень, які надавалися зазначеною особою та відсутність вироку суду, яким було б встановлено вину ОСОБА_2 щодо придбання юридичної особи без мети реального здійснення господарських операцій.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
26. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень ПК України щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, а також ненадання позивачем документів на підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентом - ТОВ "ОФЕРТ ГРУП".
27. Зокрема скаржник наголошує, що у позивача повністю відсутні докази перевезення товарів. При цьому при дослідженні ланцюга постачання по ТОВ "ОФЕРТ ГРУП", встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару за номенклатурою, відмінною від номенклатури попередньо придбаних товарів. До того ж за висновками контролюючого органу про безтоварність господарських операцій ТОВ "СТБ-ПАРТНЕР та ТОВ "ОФЕРТ ГРУП" свідчить те, у останнього відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності (трудові ресурси, обладнання, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення).
28. Окремо скаржник звертає увагу на помилковість висновків судів щодо неможливості врахування пояснень ОСОБА_2, як директора ТОВ "ОФЕРТ ГРУП", наданих нею в межах кримінального провадження № 32017100080000017.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
31. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
32. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).
33. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
34. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").
35. Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
36. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
37. Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
38. Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
39. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
40. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.