РІШЕННЯ
Іменем України
01 лютого 2021 року
Київ
справа №9901/282/20
адміністративне провадження №П/9901/282/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., суддів: Бевзенка В.М., Желєзного І.В., Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
при секретарі судового засідання Лупу Ю.Д.,
за участю:
представника відповідача Байдаченко О.І.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/282/20
за позовом ОСОБА_1
до Президента України
про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
5 вересня 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, в якому просив:
визнати протиправним неналежний розгляд звернень ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року та 17 червня 2020 року до Президента України Зеленського В.О., враховуючи завдання адміністративного судочинства;
зобов`язати Президента України Зеленського В.О. повторно розглянути скарги ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року та 17 червня 2020 року, вжити інших заходів, які б унеможливлювали повторення вищевикладеної ситуації, та сприяли відновленню порушених конституційних прав позивача.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року до Президента України Зеленського В.О. та зобов`язання Президента України Зеленського В.О. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 9 вересня 2019 року повернуто ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №9901/282/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України в частині визнання протиправним неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року до Президента України Зеленського В.О., враховуючи завдання адміністративного судочинства, та зобов`язання Президента України Зеленського В.О. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року, вжити інших заходів, які б унеможливлювали повторення вищевикладеної ситуації, та сприяли відновленню порушених конституційних прав позивача.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Обґрунтовуючи позов у частині визнання протиправним неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року до Президента України, позивач указує на те, що розгляд його звернення відповідачем не призвів до захисту порушених прав. Так, позивач зазначає, що, посилаючись на положення статті 18 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), просив особистої участі під час розгляду його скарги з метою надання можливості подавати усні пояснення та письмові докази, на які посилався позивач у своїй скарзі, однак у вказаному проханні йому фактично було відмовлено. Вказане, на думку позивача, свідчить про неналежний розгляд його звернення від 17 червня 2020 року та порушення його конституційного права на звернення. Крім того, позивач вважає, що посадові особи відповідача невірно застосували положення статей 7, 18 та 19 Закону № 393/96-ВР, які визначають порядок направлення за належністю та розгляд письмових звернень.
13 листопада 2020 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, з якого вбачається, що останній не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що за правилами статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Відповідно до статті 7 Закону № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. Оскільки, у скарзі від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 піднімав питання (зокрема, щодо виконання Україною рішень Європейського суду з прав людини, ненадання територіальними органами Міністерства юстиції України правової допомоги, здійснення прийомів громадян територіальними органами Міністерства юстиції України), які належать до компетенції Міністерства юстиції України, то Президент України, враховуючи положення статей 5, 7 Закону № 393/96-ВР, переслав вказану скаргу за належністю, про що було повідомлено позивача. Відтак, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
16 листопада 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій позивач підтверджує доводи позовної заяви та вказує на помилковість заперечень відповідача, викладених у його відзиві.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі №9901/282/20 в частині визнання протиправним неналежний розгляд звернення ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року до Президента України Зеленського В.О., враховуючи завдання адміністративного судочинства, та зобов`язання Президента України Зеленського В.О. повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17 червня 2020 року, вжити інших заходів, які б унеможливлювали повторення вищевикладеної ситуації, та сприяли відновленню порушених конституційних прав позивача. Цією ж ухвалою справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 16 листопада 2020 року о 15.00.
З позовною заявою від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, де позивач, зокрема, заявив відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Желєзному І.В.
11 листопада 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання 16 листопада 2020 року, позивач просив розглядати справу без його участі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року, постановленою в судовому засіданні, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. від розгляду адміністративної справи №9901/282/20 визнано необґрунтованою. Заяву передано для проведення автоматичного розподілу для визначення судді, що здійснить розгляд заяви про відвід.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В. від розгляду адміністративної справи №9901/282/20 відмовлено.
Після вирішення питання про відвід судді Желєзного І.В. справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 14 грудня 2020 року о 15.00 год.
27 листопада 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання, де позивач, зокрема, заявив про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О.
3 грудня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання 14 грудня 2020 року, позивач просив розглядати справу без його участі.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року, постановленою в судовому засіданні, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від розгляду адміністративної справи №9901/282/20 визнано необґрунтованою. Заяву передано для проведення автоматичного розподілу для визначення судді, що здійснить розгляд заяви про відвід.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від розгляду адміністративної справи №9901/282/20 відмовлено.
Після вирішення питання про відвід судді Берназюка Я.О. справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18 січня 2021 року о 14.00 год., яке було перенесено на 1 лютого 2021 року 16.00 год у зв`язку із відсутністю повного складу судової колегії.
28 грудня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій, посилаючись на неможливість прибуття в судове засідання, позивач просив розглядати справу без його участі.
У судовому засіданні 1 лютого 2021 року представник відповідача надала усні пояснення, підтримала доводи, зазначені у відзиві на позовну заяву, та просила у задоволенні позову ОСОБА_1 до Президента України відмовити повністю.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Перевіривши матеріали справи, взявши до уваги пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі зверненням від 17 червня 2020 року, в якому скаржився, зокрема, на: рішення судів; невиконання Україною рішень Європейського суду з прав людини; відмову Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) у наданні безоплатної вторинної правової допомоги та непроведенні Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України (м. Дніпро) особистих прийомів громадян на підставі постанови Кабінету Міністрів України про карантинні заходи та просив надати пояснення з цього приводу.
Відповідач листом від 26 червня 2020 року №22/036561-04 переслав скаргу позивача від 17 червня 2020 року за належністю, а саме, до Міністерства юстиції України, про що було повідомлено позивача.
Позивач, вважаючи неправомірними такі дії Президента України щодо нерозгляду його звернення по суті та направлення його до Міністерства юстиції України, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.
V. ОЦІНКА СУДУ
Суд, вивчивши доводи позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх належними та допустимими доказами, дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи даний спір, Верховний Суд оцінює оскаржувані дії Президента України на відповідність їх вимогам статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, а також інших законів.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неправомірного, на думку ОСОБА_1, направлення його звернення від 17 червня 2020 року, адресованого Президенту України, до Міністерства юстиції України.
Так, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити до органів державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів урегульовані Законом № 393/96-ВР.
Цей Закон також забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Вказані вище конституційні положення, а також положення Закону № 393/96-ВР містять правову процедуру розгляду звернень особи, зокрема, до суб`єктів владних повноважень, яка гарантує доступ особи до інформації, обов`язок відповідного суб`єкта розглянути звернення і надати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з частиною першою статті 5 положення Закону № 393/96-ВР звернення громадян адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
За змістом частин першої та третьої статті 15 цього Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР передбачено, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Отже, звернення громадян повинен розглядати той орган, до компетенції якого належить вирішення порушених у цих зверненнях питань.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 6 червня 2018 року у справі № 9901/5/17, від 4 липня 2018 року у справі №800/580/17 та від 19 лютого 2020 року у справі № 9901/268/19.
Статтею 102 Конституції України визначено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.