ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 520/4501/19
адміністративне провадження № К/9901/405/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М.М., Усенко Є. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року (судді - Жигилій С.П., Русанова В.Б., Перцова Т.С.) у справі № 520/4501/19 за позовом приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці ДФС (правонаступник - Слобожанська митниця Держмитслужби) про скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
6 травня 2019 року приватне акціонерне товариства "Новий Стиль" (далі - Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18 січня 2019 року № UA807000/2019/000347/2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості поставки товару, визначеної за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема, частиною другою статті 53 МК України. Однак, незважаючи на надані документи та пояснення, відповідачем було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови. Спірним рішенням про коригування митної вартості товарів її було визначено за 6 методом із розрахунку 3.08 доларів США за 1 кг (206,6107 російських рублів за 1 кг). Таке рішення, на думку позивача, є незаконним та підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року адміністративний позов Товариства задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших, ніж основний, методів, причин неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору), для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.
Суд вказав на те, що відповідно до матеріалів справи автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) було виявлено ризики щодо імпортованого позивачем товару № 3 "поліамід склонаповнений чорний", та виникла необхідність перевірити достовірність декларування витрат на його транспортування. Натомість, відповідач, отримавши всі наявні у позивача документи на транспортування, а саме: довідку про транспортні витрати від 14 січня 2019 року та заявку, які містили відомості про вартість перевезення товару у розмірі 6 000,00 грн, безпідставно розпочав перевірку всього митного оформлення вказаного товару та всіх документів, на підставі яких було здійснено поставку та розмитнення товару. Крім того, під час судового розгляду справи представником позивача були долучені до матеріалів справи акт виконаних робіт, акт приймання-передачі товару та рахунок на оплату на суму 6 000,00 грн, які були складені на виконання умов договору про перевезення товару вже після розмитнення товару.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що неподання або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створило для нього негативних наслідків, оскільки, у даному випадку, були подані всі наявні документи, які давали змогу органу доходів та зборів достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.
Також рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містило порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого була взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом; відповідачем не було подано до суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята ним за зразок для обчислення. У результаті судового розгляду справи суд дійшов висновку, що вказані товари не є ідентичними чи подібними один одному; крім цього, суд вказав, що відповідачем не доведено, що ввезення таких товарів на митну територію України відбувалось на ідентичних чи подібних умовах доставки.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Таке рішення суду апеляційної інстанції базувалося на тому, що відповідно до приписів статті 55 МК України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, у випадку незгоди з рішенням про збільшення митної вартості товару, позивач мав право скористатись правом на випуск товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою вказаної статті (сплатити самостійно нараховані митні платежі та різницю між ними і митними платежами, нарахованими митним органом), вказавши у правому підрозділі графи 43 нової митної декларації порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом, а у п`ятій колонці графи 47 декларації щодо способу оплати - код розрахунку " 55".
Проте, судом першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не було враховано, що декларантом у поданій до Митниці новій митній декларації від 18 січня 2019 року вказані позначки зроблено не було, що свідчить про його згоду із визначеною відповідачем митною вартістю товару.
Відповідно, на думку апеляційного суду, спір між сторонами вичерпано і підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості відсутні.
При цьому, апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 жовтня 2018 року (справа № 816/2396/17).
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та стягнути з Державного бюджету України на його користь витрати зі сплати судового збору за касаційне оскарження.
Касаційну скаргу обґрунтовано доводами, викладеними у рішенні суду першої інстанції у цій справі.
Крім цього, позивач вказав, що, на його думку, стаття 55 МК України встановила право, а не обов`язок декларанта скористатися порядком випуску товару у вільний обіг під гарантію. При цьому, невикористання декларантом такого права не може автоматично позбавити його права на судове оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товару. Право на відповідне судове оскарження гарантовано статтею 8 Конституції України та встановлено, окрім статті 55 МК України, ще й статтями 24, 29 цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року. Митницею до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу, обґрунтований доводами, аналогічними висновкам суду апеляційної інстанції. Відповідач вказав на те, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів було прийнято у відповідності до вимог МК України, зокрема, ним обґрунтовано не було взято до уваги довідку про транспортні витрати, враховуючи що така довідка не є належним доказом відповідних витрат. Відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 16 січня 2019 року Товариство для митного оформлення товару подало до Митниці митну декларацію ІМ№ UA807170/2019/001932, згідно з якою вартість товару було визначено за основним методом (за ціною договору); митна вартість товару склала 172 742,98 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач разом з митною декларацією надав до Митниці контракт з ТОВ "РАДОМ" (Росія) від 27 липня 2017 року № 27072017, додаток до контракту, рахунок - фактуру, документи щодо транспортування (перевезення) товару, зокрема, договір про перевезення, довідку про транспортні витрати, автотранспортну накладну CMR (Road consignment note) та декларацію про походження товару, навантажувальні документи, сертифікат якості, інформацію про позитивні результати державних видів контролю, висновок СЕС, лист про непроведення страхування, копію митної декларації країни відправлення.
Під час здійснення перевірки митної вартості товару за вказаною митною декларацією за допомогою АСАУР виявлено ризики заниження митної вартості товару та зазначено про необхідність перевірки достовірності декларування витрат на транспортування, у зв`язку із чим про необхідність витребувати у декларанта заявлені у графі 44 митної декларації документи, що підтверджують транспорті витрати.
У зв`язку з виявленням ризиків, посилаючись на відсутність всіх відомостей, що підтверджують складову митної вартості задекларованих товарів, Митницею на адресу позивача був направлений запит від 16 січня 2019 року, відповідно до якого було запропоновано надати пояснення та додаткові документи, а саме: інформацію про відсутність обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві; відносин пов`язаності між покупцем і продавцем між собою особи, які вплинули на ціну товарів.