1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



02 лютого 2021 року

м. Київ

справа №826/13307/17

адміністративне провадження №К/9901/35636/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник Офісу великих платників податків ДФС) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2019 (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді Оксененко О.М., Лічевецький І.О.),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (далі - позивач, ТОВ "Баядера Логістик", Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС; далі - відповідач, Офіс ВПП) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0000815016 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2ʼ 293ʼ 477,62 грн, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1 Указу Президента України ʼʼПро застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкиʼʼ від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95).

Позовні вимоги обґрунтовано доводами Товариства, що висновки контролюючого органу в акті перевірки від 21.09.2017 про перевищення установленого на підприємстві ліміту каси на загальну суму 1ʼ 146ʼ 738,81 грн є хибними, оскільки посадові особи відповідача під час перевірки не врахували наказ від 05.01.2016 №1 про встановлення ліміту залишку готівки в касі в розмірі 450ʼ 000,00 грн. Крім того, перевіркою не виявлено порушення на підприємстві встановленого правовими нормами порядку видачі грошових коштів під звіт та їх використання підзвітною особою (цей довід Товариство наводить на спростування висновку контролюючого органу, що залишок готівки в касі повинен визначатися з врахуванням сум готівки, зазначених у виявлених під час перевірки касових ордерах, які не підписані одержувачами коштів), що зафіксовано в акті перевірки, а видача готівкових коштів з каси Товариства підтверджена відповідними записами у касовій книзі, яка надавалася до перевірки. Зважаючи на це позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач довів правомірність застосування штрафу до Товариства за перевищення ліміту залишку готівки в касі.

Верховний Суд постановою від 21.02.2019 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2018 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою для скасування судових рішень стало порушення норм процесуального права, зокрема статей 73, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, а судові рішення внаслідок цих порушень не відповідають вимог статті 242 КАС.

Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення спору має значення з`ясування обставин щодо прийняття на підприємстві наказу від 05.01.2016 №1 про встановлення (зміну) розміру ліміту каси, а також, чи цей наказ надавався під час перевірки. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, обмежились лише висновком про виявлення під час перевірки видаткових касових ордерів, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписами одержувачів коштів, водночас доводам позивача щодо відображення сум, зазначених у видаткових касових ордерах, у видаткових відомостях суди оцінки не надали та не встановили, чи відповідають вони дійсності.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 31.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017 №0000815016.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з наказом від 05.01.2016 №1 на підприємстві встановлений ліміт готівки в касі на рівні 450ʼ 000,00 грн, а виявлені під час перевірки суми готівки на кінець робочого дня не перевищували цей рівень. Суд апеляційної інстанції, крім того, зробив висновок, що, оскільки Указ №436/95 втратив чинність з 21.06.2019, його норми не підлягають застосуванню, що також визнано апеляційним судом підставою для задоволення позову.

Офіс ВПП подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у якій заявляє вимоги про скасування вказаних судових рішень та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дали оцінки обставинам, які наведені у акті перевірки. Відповідач, зокрема наполягає, що наказ від 05.01.2016 №1 про встановлення ліміту залишку готівки в касі у сумі 450ʼ 000,00 грн на момент здійснення перевірки був відсутній, що підтверджено описом копій документів, отриманих під час документальної перевірки, копія якого долучена до матеріалів справи. Також відповідач зазначив, що відповідно до пункту 7.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України ʼʼПро затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україніʼʼ від 15.12.2004 №637, cума готівки за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом, додається до залишку готівки в касі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як такі, що відповідають вимогам статті 242 КАС.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ʼʼПро внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справʼʼ від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційних скарг відповідно до частини першої статті 341 КАС.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2ʼ 293ʼ 477,62 грн, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1 Указу №436/95, згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті ʼʼПро результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Баядера Логістик" податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017ʼʼ від 21.09.2017 №63/28-10-50-16-06/35871504 (далі - акт перевірки). Згідно з цим висновком позивач у період, охоплений перевіркою, порушив норми пунктів 2.8 та 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637), що полягало у перевищенні ліміту залишку готівки в касі за період з 05.01.2016 по 09.03.2016 включно на загальну суму 1ʼ 146ʼ 738,81 грн.

Такий висновок обґрунтований тим, що під час перевірки встановлено, що згідно з наказом від 13.10.2015 №11, наданого до перевірки, на підприємстві був встановлений ліміт готівки в касі у сумі 380ʼ 000,00 грн. Цей ліміт на кінець робочого дня в період часу з 05.01.2016 по 09.03.2016 включно перевищено, зважаючи на те, що у ході перевірки виявлені видаткові касові ордери, дати виписування яких припадають на цей же період, в яких немає підпису одержувачів готівки. У зв`язку з цим суми готівки, зазначені в цих видаткових касових ордерах, у відповідності з пунктом 7.24 Положення №637 додаються до фактичного залишку готівки в касі в день, на який припадає дата виписування видаткового касового ордеру.

У акті перевірки також зазначено, що перевіркою дотримання підприємством встановленого порядку видачі готівкових коштів під звіт та їх використання підзвітною особою порушень не встановлено.

Абзацом 2 частини першої статті 1 Указу №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Указ №436/95 визнаний таким, що втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20.06.2019 №418/2019.

Відповідно до пункту 2.8 Положення №637 (постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 N 148) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

Згідно з абзацом першим пункту 3.5 цього Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий цього пункту).

Пунктом 7.24 Положення №637 передбачено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Касаційний суд звертає увагу, що у наведених нормативних приписах вживається розділовий сполучник ʼʼабоʼʼ, який має семантичний відтінок протиставлення та означає взаємовиключний вибір з кількох елементів - ʼʼодин з двох можливихʼʼ, якими в даному випадку є: 1) касовий ордер; 2) видаткова відомість.

Однією з підстав для задоволення позову став висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що у період з 05.01.2016 по 09.03.2016 включно ліміт залишку готівки в касі був встановлений наказом директора ТОВ ʼʼБаядера Логістикʼʼ від 05.01.2016 №1 в сумі 450ʼ 000,00 грн. Цей наказ, як зазначив суд, надавався під час перевірки. Перевищення зазначеного ліміту готівки в касі підприємства, виходячи із встановлених під час перевірки залишків готівки в касі, в тому числі і з врахуванням сум готівки, зазначених у видаткових касових ордерах, виписаних з 05.01.2016 по 09.03.2016 включно, в яких немає підпису одержувачів коштів, не було.

Висновок, що наказ від 05.01.2016 №1 був наданий під час перевірки, суд обґрунтував посиланням на підтвердження цієї обставини в акті перевірки. Однак, у пункті 2.6 акта перевірки вказано, що узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки, міститься у додатку 4 до акта, водночас, в описі копій документів, отриманих під час перевірки від Товариства, наказ від 05.01.2016 №1 відсутній (а.с. 177, т. 1-й). Також, у пункті 3.3.3 акта перевірки зазначено, що ліміти залишку готівки в касі підприємства у період, охоплений перевіркою, встановлювалися згідно з наказами від 23.01.2014 №14, від 13.10.2015 №11, від 01.04.2016 №6, від 15.04.2016 №8, від 30.04.2016 №10. Право на надання заперечень на акт перевірки позивач не реалізував, додаткових документів, в тому числі, наказ від 05.01.2016 №1, у строк, встановлений пунктом 44.7 статті 44 ПК, не надав.


................
Перейти до повного тексту