ПОСТАНОВА
Іменем України
01 лютого 2021 року
Київ
справа № 826/5931/16
адміністративне провадження № К/9901/1594/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/5931/16
за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голови Конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2, членів Конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Національне агентство з питань запобігання корупції, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправними та скасування рішень,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року, ухвалену колегією у складі: головуючий суддя Арсірій Р.О., судді Кузьменко В.А., Огурцов О.П.,
на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі: головуючий суддя Мельничук В.П., судді Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України ( далі - відповідач 1, КМ України), Конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач 2, Комісія), голови Конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_2 (далі - відповідач 3, голова Комісії ОСОБА_2 ), членів Конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_3 (далі - відповідач 4, член Комісії ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - відповідач 5, член Комісії ОСОБА_4.), ОСОБА_5 (далі - відповідач 6, член Комісії ОСОБА_5 ), у якому з урахуванням доповнень просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії від 05 лютого 2016 року у частині не допуску кандидата ОСОБА_1 до етапу співбесід; від 14 березня 2016 року у частині відхилення скарги ОСОБА_1 від 08 лютого 2016 року; від 15 березня 2016 року у частині відхилення заяви ОСОБА_1 від 14 березня 2016 року; від 16 березня 2016 року щодо обрання кандидатами на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;
1.2. визнати протиправною бездіяльність Конкурсної комісії щодо нерозгляду на засіданні 16 березня 2016 року заяви кандидата ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року про відвід члена конкурсної комісії;
1.3. визнати протиправним та скасувати розпорядження КМ України від 16 березня 2016 № 159-р "Про призначення ОСОБА_6 членом Національного агентства з питань запобігання корупції" та № 160-р "Про призначення ОСОБА_7 членом Національного агентства з питань запобігання корупції";
1.4. визнати протиправною участь голови Комісії ОСОБА_2 та членів конкурсної комісії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у проведенні конкурсу з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції з підстав відводу (самовідводу).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність недопущення його 05 лютого 2016 року відповідачем 2 до подальших етапів конкурсу з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції з підстав наявності у нього досвіду роботи в органах прокуратури України. Конкурсна комісія, не зважаючи на відомості про наявний кращий досвід роботи, зазначений в анкеті самооцінювання позивача, надала перевагу гіршому професійному досвіду інших кандидатів на посаду члена НАЗК, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
2.1. Позивач указує на порушення порядку розгляду поданих ним документів з огляду на те, що вони не були досліджені всіма членами Комісії у межах відповідного її засідання. Позивач звернув увагу на те, що 05 лютого 2016 року під час засідання відповідач 2 подані ним для конкурсу документи не розглянув взагалі, ці документи з поліетиленових файлів не виймалися. Голова Комісії ОСОБА_2 лише констатувала, що ОСОБА_1 для участі в конкурсі на посаду члена НАЗК подана велика кількість документів, серед яких наявні складені ним протоколи про вчинення адміністративних корупційних правопорушень та постанови про порушення кримінальних справ. Факт нерозгляду цих документів Голова Комісії ОСОБА_2 підтвердила 14 березня 2016 року на засіданні Конкурсної комісії, зазначивши, що робота з документами ведеться не на засіданні, а перед засіданням.
2.2. Також позивач указує на протиправність позиції Комісії та її членів щодо відмови у розгляді поданих позивачем після прийняття Комісією рішення про недопуск кандидата ОСОБА_1 до наступних етапів конкурсу скарг та заяв.
2.3. Так, позивач 08 лютого 2016 року подав до Комісії скаргу на її рішення від 05 лютого 2016 року про недопуск його до наступного етапу конкурсу, в якій окрім аргументів незаконності такого рішення заявив відвід членам Комісії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та голові Комісії ОСОБА_2 . Цю скаргу на засіданні Комісії 14 березня 2016 року було відхилено без будь-якого обґрунтування, що на думку позивача є протиправним.
2.4. Надалі, позивач у заяві від 14 березня 2016 року до Конкурсної комісії, звернув увагу останньої на те, що відповідно до пункту 13 Регламенту роботи конкурсної комісії не може брати участь в подальших засіданнях Конкурсної комісії надалі. Отже, член Комісії ОСОБА_4., який заявив самовідвід на засіданні 14 березня 2016 року, не може брати участь у подальших засіданнях Конкурсної комісії взагалі. Також, у цій заяві позивач просив переглянути усі питання порядку денного з урахуванням самовідводу члена Комісії ОСОБА_4, однак його заява на засіданні Конкурсної комісії 15 березня 2016 року була відхилена.
2.5. Приймаючи рішення від 16 березня 2016 року про обрання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 членами НАЗК Конкурсна комісії порушила конституційні засади рівності громадян у питанні доступу до державної служби та право позивача вільно бути обраним до органу державної влади, тобто до НАЗК, та не врахувала положення пункту 13 Регламенту роботи конкурсної комісії щодо неможливості участі члена Конкурсної комісії ОСОБА_4, який заявив самовідвід. Крім того, на засіданні Конкурсної комісії 05 лютого 2016 року самовідвід заявлено членом Комісії ОСОБА_5 під час голосування за кандидатуру ОСОБА_8, а 15 березня 2016 року - заявлено самовідвід головою Комісії ОСОБА_2 під час голосування за кандидатуру ОСОБА_7 .
2.6. Позивач також зазначає, що на засіданні Конкурсної комісії 16 березня 2016 року протиправно не розглянуто його заяву від 15 березня 2016 року про відвід члену Комісії ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_7 (далі ОСОБА_7 )
4. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
5. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду справи доказів недопуску позивача до наступного етапу конкурсу з підстав наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури суду надано не було. Судами попередніх інстанцій зазначено, що повноваження Конкурсної комісії, визначені Законом України "Про запобігання корупції", Положенням про конкурс та Регламентом роботи конкурсної комісії є дискреційними, а тому суд не вправі перебирати на себе її функції при вирішенні справи та визначення наявності окремих переваг або недоліків в одних кандидатів на зайняття посади члена НАЗК перед іншими кандидатами, на чому зокрема, ґрунтуються доводи адміністративного позову.
5.1. Суди попередніх інстанцій зазначили, що з відеотрансляції засідання Конкурсної комісії 05 лютого 2016 року, яка розміщена в мережі інтернет та перебуває у вільному доступі, слідує, що нею були розглянуті документи ОСОБА_1, за результатами чого прийнято рішення про недопуск позивача до наступних етапів конкурсу. За розсудом суду, правомірними є доводи голови Конкурсної комісії і щодо того, що подані позивачем документи досить об`ємні, тому вони вивчались і в період між засіданнями Комісії.
5.2. Подані позивачем заяви від 08 лютого 2016 року, від 14 та 15 березня 2016 року правомірно розглянуті Комісією в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян", оскільки ані Законом України "Про запобігання корупції", ані Положенням про конкурс, ані Регламентом роботи конкурсної комісії не передбачено можливість оскарження рішень Конкурсної комісії шляхом подачі до неї скарг та заяв. Рішення Комісії можуть бути оскаржені в судовому порядку.
5.3. Оскільки рішень щодо відводу (самовідводу) голови Комісії ОСОБА_2. та членів Комісії ОСОБА_3., ОСОБА_5 на засіданні Конкурсної комісії прийнято не було, у суду відсутні підстави вважати порушеним порядок діяльності під час здійснення процедури відбору членів НАЗК, а тому доводи ОСОБА_1 в цій частині також визнані судами попередніх інстанцій необґрунтованими.
5.4. Суди першої та апеляційної інстанцій також зазначили, що оскільки позивача 05 лютого 2016 року не було допущено до наступних етапів конкурсу, подані ним після цієї дати заяви та скарги в частині вимог про здійснення відводу окремих членів Конкурсної комісії, не можуть вважатися такими, що подані у передбачений законом спосіб, оскільки він втратив статус кандидата на посаду члена НАЗК. Доводи позивача в цій частині судом оцінено критично.
5.5. Суди попередніх інстанцій погодилися із доводами позивача, що системне тлумачення положень Регламенту роботи конкурсної комісії та Положення про конкурс дає підстави для висновку, що член Комісії, щодо якого Комісією прийнято рішення про відвід (самовідвід) не може брати участь у проведенні конкурсу з відбору кандидатів на посаду членів НАЗК, а не лише щодо окремих питань, з приводу розгляду яких йому заявлено відвід (самовідвід).
5.6. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій визнали, що член Комісії ОСОБА_4. був позбавлений права приймати участь у вирішенні Конкурсною комісією 16 березня 2016 року питання про обрання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 членами НАЗК. Разом з тим, судами враховано, що станом на 16 березня 2016 року склад Комісії налічував 7 членів, як це визначено пунктом 17 Положення про конкурс. Тобто та обставина, що ОСОБА_4 не міг брати участь у проведенні конкурсу не вплинула на спроможність Комісії приймати рішення. Відповідно до протоколу засіданні Конкурсної комісії від 16 березня 2016 року за рішення про обрання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 членами НАЗК проголосувало по 7 членів Комісії, проти - по одному члену Комісії. При цьому, відповідно до відеозапису такого засідання ОСОБА_4 голосував за кандидатуру ОСОБА_7 та проти ОСОБА_6 . Беручи до уваги наведене, суд прийшов до висновку, що і ОСОБА_7 і ОСОБА_6 є такими, що набрали визначену Законом України "Про запобігання корупції" кількість голосів членів Конкурсної комісії при вирішенні питання про їх обрання.
5.7. За таких обставин суд констатував, що під час проведення Комісією конкурсного добору на зайняття посад членів НАЗК мали місце окремі порушення визначеного законодавством порядку його проведення, зокрема в частині подальшої участі у проведенні конкурсу члена Комісії ОСОБА_4., клопотання про самовідвід якого були підтримані рішенням Комісії від 14 березня 2016 року. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені порушення не вплинули в цілому на правомірність оскаржуваних позивачем рішень Комісії від 16 березня 2016 року щодо обрання кандидатами на посади членів НАЗК ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а тому суд не вбачав правових підстав для скасування зазначених рішень Комісії.
5.8. А відтак, за висновками судів попередніх інстанцій, відсутні підстави і для визнання протиправними та скасування розпоряджень Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 159-р "Про призначення ОСОБА_6 членом Національного агентства з питань запобігання корупції" та № 160-р "Про призначення ОСОБА_7 членом Національного агентства з питань запобігання корупції", прийняття яких було наслідком включно ухвалення Комісією відповідних рішень на засіданні 16 березня 2016 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
6. У грудні 2017 року до Верховного Cуду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просить задовольнити касаційну скаргу та скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року.
7. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності відповідачем обставин справи, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.
7.1. Суд апеляційної інстанції приймаючи ухвалу від 30 листопада 2017 року повно відтворив та механічно повторив доводи суду першої інстанції без будь-якого врахування та правового аналізу наведених у його апеляційній скарзі доводів, хоча останні ґрунтувалися на конкретно зазначених нормах актів законодавства України, тобто без застосування закону, який підлягав застосуванню, а також з неправильним тлумаченням закону. Судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано наведені ним в апеляційній скарзі та позовній заяві доводи.
7.2. На думку ОСОБА_1, оскаржувану постанову судом першої інстанції винесено у письмовому провадженні з грубим порушенням процесуальних засад розумності строків розгляду адміністративних справ відповідної категорії. Відповідно до частини 1 статті 112 КАС України строк розгляду становить не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, а справи щодо прийняття громадян на публічну службу вирішуються у строк не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк розгляду справи № 826/5931/16, яка віднесена до категорії прийняття громадян на публічну службу, з квітня 2016 року по вересень 2017 року із застосуванням скороченої процедури письмового провадження на його думку не можна розцінити розумним.
7.3. Скаржник також звертає увагу на те, що під час вирішення питання про розгляд справи № 826/5931/16 у порядку письмового провадження, судом першої інстанції не ставилось на розгляд питання у відкритому судовому засіданні про можливість такого переходу та не з`ясовувалось питання про необхідність заслуховування свідків чи експертів. Тому на думку скаржника, суд першої інстанції порушив право позивача на публічний розгляд справи, яке передбачено законодавством.
7.4. Висновок суду про відсутність доказів недопуску ОСОБА_1 до наступного етапу конкурсу з огляду на наявний у нього стаж роботи в органах прокуратури є незаконним, оскільки він суперечить засадам адміністративного судочинства та сутності адміністративного спору між сторонами, адже обов`язок доказування у даній справі відповідно до частини 2 статті 71 КАС України покладено на відповідача. Відкинувши єдиний запропонований саме позивачем у якості вірогідного критерію недопуску його до наступного етапу конкурсу - співбесіди та не встановили будь-якого іншого критерію для прийняття Конкурсною комісією негативного рішення стосовно нього. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що під час судового розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення Конкурсної комісії було цілковито необґрунтованим, однак суди дійшли протилежних висновків про необґрунтованість позовних вимог.
7.5. На думку ОСОБА_1, висновки судів попередніх інстанцій про те, що повноваження Конкурсної комісії стосовно проведення конкурсу з відбору кандидатів на посади членів НАЗК є дискреційними повноваженнями цієї Комісії, а суди не мають права перебирати на себе її функції при вирішенні даної справи та визначати наявність окремих переваг або недоліків в одних кандидатів на зайняття посади члена НАЗК перед іншими кандидатами, є незаконними. Відповідно до підпункту 1 пункту 6 статті 5 Закону України "Про запобігання корупції" рішення Конкурсної комісії має бути обґрунтованим. А згідно з підпунктом 8 пункту 11 Регламенту роботи конкурсної комісії прийняті на засіданні цієї комісії рішення, фіксуються у протоколі, який повинен містити обґрунтування рішення. В ході розгляду справи в судах попередніх інстанцій не перевірено наявність обґрунтування прийнятого 05 лютого 2016 року щодо позивача негативного рішення про недопуск його до наступного етапу конкурсу, хоча перевірка відповідності дій адміністративного органу вимогам законодавства відноситься до повноважень суду. Для з`ясування цих обставин не потрібно втручатися у дискреційні повноваження Конкурсної комісії.
7.6. Висновки судів попередніх інстанцій про можливість дослідження поданих кандидатами на посаду члена НАЗК документів між засіданнями є незаконними, оскільки законодавством чітко визначено спосіб та порядок дослідження поданих кандидатами особистих документів на розгляд Комісії. Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 6 статті 5 Закону України "Про запобігання корупції", підпункту 2 пункту 21 Положення про проведення конкурсу розгляд документів кандидатів відбувається на засіданні цієї комісії. На засіданні Конкурсної комісії 05 лютого 2016 року жоден з поданих ОСОБА_1 документів Комісією не розглядалися, фізично вони з поліетиленових файлів упродовж засідання не виймалися і не вивчалися, що підтверджується записом відеотрансляції цього засідання.
7.7. ОСОБА_1 вказує на те, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності розгляду відповідачем 1 заяв та скарг позивача відповідно до приписів Закону України "Про звернення громадян" суперечать вимогам цього закону та предмету позову, яким є необґрунтованість (відсутність зрозумілої мотивації) рішень Конкурсної комісії. Також судами попередніх інстанцій не з`ясовано обставину щодо відсутності мотивів відмови позивачу у задоволенні поданих до Конкурсної комісії заяв та скарг, як це передбачено частиною 4 статті 15 Закону України "Про звернення громадян". Наведене свідчить про невиконання судами завдань адміністративного судочинства щодо об`єктивного та всебічного розгляду справи, з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
7.8. На думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій про те, що він після недопуску до наступного етапу конкурсу втратив статус кандидата на посаду члена НАЗК є незаконним, тобто таким, що не ґрунтуються на нормах законодавства. Окрім того, впровадження такого неправового підходу унеможливлює взагалі будь-яке оскарження не лише у правовідносинах за участі Конкурсної комісії, але і будь-яких виборчих правовідносинах оскільки будь-який кандидат позбавлявся б статусу кандидата до подання ним будь-якої скарги. За таких обставин суди намагалися самоусунутися від дослідження наявності конфлікту інтересів у діяльності членів Конкурсної комісії.
7.9. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що попри наявність рішень щодо відводу (самовідводу) голови Конкурсної комісії ОСОБА_2 та членів Конкурсної комісії ОСОБА_3., ОСОБА_5 на засіданні цієї Комісії прийнято не було, відсутні підстави вважати порушеним порядок її діяльності при здійсненні процедури відбору членів НАЗК, є необґрунтованими. Попри надтривалий час розгляду справи у суді першої інстанції, суд навіть не розпочав з`ясовувати питання наявності чи відсутності конфлікту інтересів у діяльності членів Конкурсної комісії, проігнорував наведену ним ґрунтовну інформацію у його заявах, а також висловлені заяви про наявність у них конфлікту інтересів перед голосуванням по певних кандидатурах, та безпідставно проігнорувавши фізичну реалізацію ними таких заяв у формі не голосування по таких питаннях. Обмежившись формальними ознаками відсутності письмової фіксації відводу (самовідводу) суди безпідставно не враховують наявність їх документальної відеофіксації, неправомірно ставлячи формальне над змістовною сутністю наявного у членів Конкурсної комісії конфлікту інтересів виправдовують невиконання нормативно визначеного пункту 13 Регламенту обов`язку, а не права члена комісії взяти самовідвід у визначених випадках. Цим суди увійшли у протиріччя із подальшими власними висновками.
7.10. Судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що згідно з оголошенням про те, що 05 лютого 2016 року о 17 год 00 хв відбудеться засідання конкурсної відбудеться засідання Конкурсної комісії, наведено інформацію про те, що цього дня відбудеться засідання конкурсної комісії з відбору кандидатів на посади членів НАЗК. Під час засідання відбудеться розгляд анкет самооцінки тих кандидатів, які попередньо пройшли до наступного етапу відбору, зокрема і ОСОБА_1 . З наведеного слідує, що наступний етап 05 лютого 2016 року полягав виключно у розгляді наявності досвіду кандидатів у сфері боротьби та запобігання корупції та проведення аналізу анкет самооцінювання. Однак, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не було здобуто доказів вивчення Конкурсною комісією анкети самооцінювання позивача.
7.11. Окрім того, скаржник зазначив, що винесення Окружним адміністративним судом м. Києва постанови у цій справі 25 вересня 2017 року, тобто після звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із займаних посад членів НАЗК, викликає обґрунтований сумнів у неупередженості та об`єктивності адміністратвиного судочинства через реалізацію головуючим суддею Арсірієм Р.О. вимог статтей 27, 30 КАС України щодо самовідводу у зв`язку із розповсюдженим у засобах масової інформації у тому числі в електронних публікаціях і нформації щодо правовідносин, які є предметом контролю НАЗК, що здійснювався членом НАЗК ОСОБА_6.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Смоковича М.І. від 11 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року, який здійсненого на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 625/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 220 травня 2019 року № 14), що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28 грудня 2020 року закінчено підготовчі дії по справі закінчено, справа призначена до розгляду у касаційному порядку у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини 1 статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
11. Від третьої особи НАЗК надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на те, що останнє розпочало свою діяльність лише 15 серпня 2016 року надати будь-які пояснення, заперечення та докази щодо змісту і вимог касаційної скарги та того, чи мали місце обставини, які відбувались у період з 11 грудня 2015 року по 16 березня 2016 року та якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, у НАЗК відсутні. З огляду на викладене НАЗК просить розглядати справу без участі його представника.
12. Від відповідачів відзивів на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до статті 338 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) не є перешкодою для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
Установлені судами фактичні обставини справи
13. 29 грудня 2015 року на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України розміщено оголошення про проведення повторного конкурсу з відбору кандидатів на посади членів Національного агентства з питань запобігання корупції з викладенням інформації щодо вимог до кандидатів на посади членів НАЗК та переліку документів, які необхідно подати для участі у конкурсі з відбору кандидатів на посади членів НАЗК.
14. Рішенням Конкурсної комісії, прийнятим на засіданні 30 січня 2016 року, кандидатів, зокрема, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано такими, які попередньо пройшли до наступного етапу відбору.
15. Рішенням Конкурсної комісії, прийнятим на засіданні 05 лютого 2016 року, кандидата ОСОБА_1 не допущено до наступного етапу конкурсу - співбесіди. Водночас, серед кандидатів, які були допущені до такого етапу конкурсу, були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
16. 08 лютого 2016 року позивачем на ім`я Конкурсної комісії подано скаргу, де він вимагав скасувати рішення Комісії від 05 лютого 2016 року в частині недопуску ОСОБА_1 до наступного етапу конкурсу - співбесіди.
17. Рішенням Комісії, прийнятим на засіданні 14 березня 2016 року, за наслідком розгляду цієї скарги позивача було прийнято рішення про відмову в поверненні до розгляду кандидатури ОСОБА_1 .
18. 14 березня 2016 року позивачем на адресу Комісії було подано заяву про необхідність розблокування роботи конкурсної комісії, яку було відхилено рішенням Комісії, прийнятим на засіданні 15 березня 2016 року.
19. Також, 15 березня 2016 року ОСОБА_1 на адресу Комісії було подано заяву про відвід члена Комісії ОСОБА_3, яка Комісією розглянута не була.
20. Рішенням Комісії від 16 березня 2016 року членами НАЗК обрано кандидатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
21. В цей же день головою Комісії ОСОБА_2 направлено на адресу Прем`єр-міністра України пропозицію про внесення на розгляд Кабінету Міністрів України подання про призначення на посади членів НАЗК ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
22. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 159-р та № 160-р членами НАЗК призначено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. За приписами частини другої статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
24. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
25. Згідно з приписами частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
26. Частинами першою та другою статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (в редакції станом на 05 грудня 2015 року, далі - Закон № 1700-VII) визначено, що Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.
27. Національне агентство утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього та інших законів України (частина 3 статті 4 Закон № 1700-VII).
28. Частинами першою, другою та третьою статті 5 Закону № 1700-VII визначено, що Національне агентство є колегіальним органом, до складу якого входить п`ять членів. Членом Національного агентства може бути громадянин України, не молодший тридцяти п`яти років, який має вищу освіту, володіє державною мовою та здатний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров`я виконувати відповідні службові обов`язки. Члени Національного агентства призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу. Одна і та сама особа не може обіймати цю посаду понад два строки підряд. Прем`єр-міністр України вносить для призначення Кабінетом Міністрів України на посади членів Національного агентства кандидатів, відібраних конкурсною комісією, склад якої затверджує Кабінет Міністрів України та яка здійснює організацію і проведення конкурсу.
29. Частиною першою статті 10 Закону № 1700-VII, якою визначено правовий статус членів Національного агентства, встановлено, що останні є державними службовцями.
30. Згідно з приписами частини дев`ятої статті 5 Закону № 1700-VII до складу конкурсної комісії входять: 1) особа, визначена Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмету відання якого належать питання боротьби з організованою злочинністю і корупцією; 2) особа, визначена Президентом України; 3) особа, визначена Кабінетом Міністрів України; 4) керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби; 5) чотири особи, запропоновані громадськими об`єднаннями, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції, які відбираються в порядку, визначеному Положенням про конкурс.
31. Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього на засіданні конкурсної комісії проголосували не менше шести членів конкурсної комісії. Положення про конкурс та Регламент роботи конкурсної комісії затверджуються Кабінетом Міністрів України. Роботу конкурсної комісії забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України. Засідання конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації та журналістів. Секретаріатом Кабінету Міністрів України забезпечується відео- та аудіофіксація і трансляція у режимі реального часу відповідної відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 48 годин до його початку (частини 5 статті 5 Закону № 1700-VII).