Постанова
Іменем України
26 січня 2021 року
м. Київ
справа № 127/25394/18
провадження № 51-2133км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів: Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Круценко Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого,
визнаного невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення злочину обвинуваченим, а кримінальне провадження закрито.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1, порушуючи порядок обігу підакцизних товарів, установлений Законом України від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", упродовж січня-серпня 2017 року, більш точно дату, час та місце встановити не вдалось, за невстановлених обставин та у невстановлених осіб, незаконно придбав з метою збуту, без належних документів, які посвідчують якість та відповідність товару ДСТУ України, незаконно виготовлені алкогольні напої, а саме: горілку торгових марок "Білочка", "Finlandia", "Олександрія", "Nimiroff", "Козацька Рада", "Отаман", "Перша Гільдія", "Хортиця", "Преміум", "Vodka Boris JELZIN", "Medoff", "Перепілка", "Мороша", "Первак", коньяку торгової марки "Aznayri", в цілому загальним об`ємом 38 літрів.
Вказані незаконно виготовлені алкогольні напої ОСОБА_1 помістив до орендованого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де зберігав їх з метою збуту до 01.09.2017, поки не був викритий працівниками правоохоронних органів.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, упродовж січня 2017 - квітня 2018 року, більш точно дату, час та місце встановити не вдалось, за невстановлених обставин та у невстановлених осіб, повторно незаконно придбав з метою збуту, без належних документів, які посвідчують якість та відповідність товару ДСТУ України, незаконно виготовлені алкогольні напої, а саме: горілку торгових марок "Козацька Рада", "Medoff", "ATIKUS" загальним об`ємом 52 літри та горілку торгової марки "Finlandia" загальним об`ємом 48 літрів.
Вказані незаконно виготовлені алкогольні напої ОСОБА_1 помістив до орендованого гаражного приміщення № НОМЕР_1, розташованого на території гаражно-будівельного кооперативу № 3, за адресою: м. Вінниця, вул. Лермонтова, 65 та до автомобілю "Renault Kango", д.н.з. НОМЕР_2, де зберігав їх з метою збуту до 13.04.2018, коли був викритий працівниками правоохоронних органів.
Крім того, ОСОБА_1, 13.04.2018 незаконно придбані та незаконно виготовленні алкогольні напої, а саме: шість упаковок типу "bag-in-box" горілки торгової марки "Finlandia", загальним об`ємом 48 літрів, помістив у автомобіль "Renault Kango", д.н.з. НОМЕР_2 та транспортував з метою збуту.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 змінено в частині вирішення питання щодо речових доказів та доповнено резолютивну частину вироку. На підставі ст. 100 КПК незаконно виготовлену алкогольну продукцію, окрім алкогольних напоїв, долю яких вирішено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.10.2018 - визначено знищити; 72 ящики із порожніми скляними пляшками, 1 поліетиленову пляшку, ємністю 6 літрів, 31 поліетиленовий пакет з кранами, 127 штук металевих корків, 3 поліетиленових лійки, гумові шланги, електрофен будівельний, визначено передати у власність держави.
На підставі ст. 100 КПК ОСОБА_1 повернуто мобільні телефони, речі та документи, що зберігається в кімнаті речових доказів СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області.
Відповідно до ст. 100 КПК залишено при матеріалах кримінального провадження речові докази: чорнові записи з номерами контактів телефонів, 2 накладні та 2 чеки А-Банку від 05.03.2018 року.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.04.2018 на мобільний телефон марки "Нокіа" - скасовано, а телефон повернуто ОСОБА_1 .
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.06.2018 на автомобіль "Renault Kango", д.н.з. НОМЕР_2 - скасовано, а транспортний засіб залишено у володінні ОСОБА_3 .
У решті вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень кримінального процесуального закону. Зокрема, зі змісту касаційної скарги прокурора вбачається, що прокурор не погоджується з рішенням апеляційного суду, вважає, що цей суд належним чином не перевірив доводи його апеляційної скарги про безпідставне виправдання обвинуваченого, не звернув уваги на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінального процесуального закону, чим допустився порушень вимог ст.ст. 370, 412, 419 КПК.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_1 -Павленко О.О. просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
У відповідності до ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіривши доводи касаційної скарги прокурора про безпідставність виправдання ОСОБА_1 та доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, належними та допустимими доказами, колегія суддів приходить до висновку про неспроможність цих доказів.
Так, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що вирок суду першої інстанції оскаржувався прокурором з підстав достатності доказів для доведеності винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині. Зокрема, як встановила колегія суддів касаційного суду, у своїй апеляційній скарзі прокурор просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим за ч. 1 ст. 204 КК і призначити йому за цим законом відповідне покарання. Свої вимоги прокурор обґрунтував тим, що суд першої інстанції не навів жодних мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення, натомість однобічно та упереджено взяв до уваги лише докази, які визнані судом - як докази невинуватості особи. Також, прокурор зазначав, що судом першої інстанції безпідставно було визнано недопустимими докази винуватості ОСОБА_1 через те, що вони здобуті в рамках іншого кримінального провадження № 32017020000000064 від 27.07.2017.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши вказані доводи апеляційної скарги прокурора, прийшов до обґрунтованого висновку про те що, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204 КК, суд першої інстанції виконав вимоги закону та прийняв рішення, яке є законним, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вину обвинуваченого не доведено поза розумним сумнівом, а обвинувачення ґрунтується на недопустимих доказах, з чим погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Так, згідно зі ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 433 КПК касаційний суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте, касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених в касаційних скаргах, чи були додержані судами першої і апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
Так, перевіряючи доводи касаційної скарги прокурора, колегія суддів зазначає, що за змістом кримінального процесуального закону при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають: "ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом… Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи".