Постанова
Іменем України
26 січня2021 року
м. Київ
справа № 335/1895/19
провадження № 51-5705км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В. та Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Шутака Ю.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080000000348, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного основного покарання, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки, покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання залишено без зміни.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати та вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 17 листопада 2018 року о 23:55, керуючи автомобілем "Nissan Note 1.6",д.н.з. НОМЕР_1, рухався по проїзній частині просп. Соборності у місті Запоріжжі з боку вул. Лермонтова в напрямку вул. Гагаріна зі швидкістю не менше 60 км/год, що перевищує максимально дозволену в населеному пункті. Під час руху в районі опори ЛЕП №49 ОСОБА_1, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішохода ОСОБА_3 та маючи технічну можливість уникнути наїзду на нього, відповідних заходів до зниження швидкості не вжив та здійснив наїзд на пішохода, який перетинав проїзну частину пр. Соборності зліва направо по ходу руху автомобіля. Таким чином, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.. 12.3, п. 12.4, підп. б п.12.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, що згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № 9-869 від 27 грудня 2018 року, з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з подією ДТП. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 9 вересня 2019 рокувирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 вересня 2019 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2020 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ставить вимогу про скасування вироку і ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, посилаючись на несправедливе застосування інституту звільнення особи від покарання.
Свої вимоги потерпілий обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційні скарги прокурора та потерпілого, не врахував того, що всі дії ОСОБА_1 були направлені не на щире каяття, як зазначають суди у своїх рішеннях, а на уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Крім того, у своїй касаційній скарзі потерпілий зазначає, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду, не виконав вказівок Верховного Суду та послався на ті самі обставини, які були відомі під час розгляду кримінального провадження у місцевому суді, та незаконно звільнив винного від покарання без належного обґрунтування такої позиції.
Також потерпілий посилається на те, що ОСОБА_1 ввів в оману слідство та приховував ознаки учбового автомобіля та належного пристрою, який перебував на автомобілі "Nissan Note 1.6", що не може свідчити про активне сприяння розкриттю злочину та, на думку потерпілого, не вказує на щире каяття засудженого.
У запереченнях на касаційну скаргу потерпілого сторона захисту посилається на висновок Вознесенського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" в Запорізькій області, де зазначено про відсутність порушень обов`язків, покладених на засудженого судом, також позитивні характеристики останнього з місця роботи та проживання, відсутність обтяжуючих покарання обставин та пом`якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття винного та сприяння розкриттю злочину. Крім того, додають медичні документи про незадовільний стан дружини ОСОБА_1, яка страждає на тяжкі захворювання та є інвалідом 2 групи, а також медичне свідоцтво про народження доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка страждає на хворобу. У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ще раз просить вибачення у потерпілого, зазначає, що трагедії б не сталося, якби пішохід не вийшов на дорогу у невстановленому місці, запевняє суд, що в подальшому не допустить таких порушень та працею буде спокутувати свою провину. Просять судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу потерпілого, думку засудженого та його захисника, які заперечували проти задоволення касаційної скарги потерпілого, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги потерпілого, він погоджується з правильною кваліфікацією дій ОСОБА_1, однак вважає, що звільнення останнього від відбування призначеного покарання є несправедливим та м`яким покаранням за смерть його сина.
Доводи потерпілого про невиконання вказівок Верховного Суду та відсутність нових обставин, які стали підставою для звільнення особи від покарання, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини 2 статті 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Згідно зі статтею 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.