ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27січня 2021 року
м. Київ
справа № 711/10301/17
провадження № 51-2214км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Сидорова Г.Ю.,
виправдних ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Остапенко Ю.А., яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250000000138, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця Азербайджанської Республіки, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 369-2 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369-2 КК України.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Згідно з ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у період з лютого по березень 2017 року запропонував ОСОБА_1, який діяв у інтересах членів Фермерського господарства "Степ-Агро 2015" (далі - ФГ "Степ-Агро 2015"), надати йому неправомірну вигоду в сумі 49 000 євро за здійснення ним впливу на в.о. начальника відділу в Жашківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_3, який відповідно до примітки до ст. 369-2 КК України є уповноваженим на виконання функцій держави. Зокрема, з метою прийняття ним рішення щодо швидкого оформлення необхідних документів, пов`язаних із поділом та виділенням у власність 45 членам ФГ "Степ-Агро 2015" земельних ділянок загальною площею 102 га, розташованих в адміністративних межах Жашківської міської ради за межами населеного пункту, і, які з 16 вересня 2015 року орендує вказане фермерське господарство. А також здійснити вплив на керівництво Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо прийняття рішення про затвердження проектів землеустрою на вказані земельні ділянки та виділення їх у власність 45 членам ФГ "Степ-Агро 2015".
У свою чергу, ОСОБА_1, сприймаючи зазначену пропозицію ОСОБА_2 реально, погодився надати останньому неправомірну вигоду.
Так, близько 03 березня 2017 року 09:22 в офісному приміщенні АДРЕСА_3, згідно з попередніми домовленостями ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, а останній прийняв від ОСОБА_1 частину неправомірної вигоди в розмірі 10 000 євро. Загалом обвинувачений ОСОБА_1 передав обвинуваченому ОСОБА_2, а той прийняв неправомірну вигоду в сумі 49 000 євро, що відповідно до курсу валют, встановленого Національним банком України, станом на 03 березня 2017 року, становить 1 395 520 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вказує на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Наголошує на тому, що місцевий суд дав неправильну оцінку доказам, безпідставно визнав матеріали за результатами проведених оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) недопустимими доказами, що призвело до незаконного виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . За його твердженням, суд не проаналізував докази, якими підтверджується винуватість цих осіб в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях. Зазначає, що суди не звернули уваги на відсутність у розпорядженні сторони обвинувачення відповідних ухвал слідчих суддів, за якими було надано дозвіл на проведення як оперативно-розшукових заходів, так і НСРД. При цьому прокурор посилається на відмову апеляційного суду в наданні вказаних ухвал, що підтверджується листом від 11 квітня 2018 року. Вважає, що суди безпідставно застосували положення глави 21 КПК України під час вирішення питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих унаслідок проведення оперативно-розшукових заходів, оскільки положення цієї глави регулюють порядок здійснення НСРД.
Позиції учасників судового провадження
У поданих запереченнях захисник виправданих - адвокат Сидоров Г.Ю. вказує про законність судових рішень та необґрунтованість касаційної скарги, зазначаючи при цьому відповідні аргументи. Просить залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Прокурор Матолич М.Р. не підтримала касаційну скаргу, вважаючи її необґрунтованою, і просила залишити судові рішення без зміни.
Виправдані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх захисник Сидоров Г.Ю. заперечували проти задоволення касаційної скарги і погодилися з думкою прокурора щодо її необґрунтованості, просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку прокурора, захисника та виправданих, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості.
За статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1- 3 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Цих вимог закону місцевий суд дотримався.
З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, провів судовий розгляд згідно з положеннями ч. 1 ст. 337 КПК України, тобто в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як встановлено з матеріалів справи, суд у судовому засіданні відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив зібрані на досудовому слідстві докази, на підставі яких було пред`явлене обвинувачення, надавши їм належну оцінку.
Спростовуючи пред`явлене ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачення, суд зазначив, з яких підстав взяв до уваги одні докази та відкинув інші, а окремі докази визнав недопустимими, й обґрунтовано дійшов висновку про невинуватість цих осіб, вказавши у мотивувальній частині вироку підстави виправдання.
Так, визнаючи недопустимими доказами фактичні дані, зібрані під час проведення оперативно-розшукових заходів у виді: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж у період з 08 листопада по 30 грудня 2016 року та з 13 лютого по 18 березня 2017 року; спостереження за особою, обстеження публічно недоступного місця та здійснення аудіо-, відеоконтролю особи в періоди з 14 по 15 грудня 2016 року, з 22 лютого по 17 березня 2017 року, місцевий суд зазначив, що стороною обвинувачення не надано ухвал слідчих суддів апеляційного суду, на підставі яких ці дії було проведено, а отже перевірити, чи були під час досудового розслідування законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів та чи можуть бути використані результати їх проведення у доказуванні в кримінальному провадженні, не виявилося можливим.
Також суд першої інстанції визнав недопустимими доказами фактичні дані протоколів проведених НСРД з додатками, а саме: зняття інформації з транспортних комунікаційних мереж на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Черкаської області від 03 травня 2017 року № 1471т, № 1472т і 1473т, на яких, за версією сторони обвинувачення, зафіксовано спілкування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 між собою та з іншими особами; передачу неправомірної вигоди у вигляді коштів в іноземній валюті.
Вказані докази, на переконання суду, є недопустимими, адже сторона обвинувачення не відкрила стороні захисту ухвал слідчого судді, а вони як процесуальні рішення є правовою підставою проведення НСРД з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні бути перевірені та враховані судом під час оцінки доказів.
При цьому місцевий суд критично оцінив лист голови Апеляційного суду Черкаської області, яким підтверджено винесення слідчими суддями згаданих ухвал про проведення НСРД і відмовлено в їх наданні, оскільки їх не розсекречено та звернув увагу на наявні суперечності у змісті листа щодо періоду проведення НСРД.
До того ж порядок розсекречення ухвали слідчого судді, за якою надано дозвіл на проведення НСРД, здійснюється відповідно до встановленої процедури, однак суд дійшов висновку, що прокурором її не дотримано.
Крім цього, як зазначив місцевий суд, сторона обвинувачення не довела, що мали місце пропозиція, передача і одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.