ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 369/13151/14-к
провадження № 51-2770км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Стороженка С.О., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Шупені М.М.,
виправданого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Іванькова П.В., який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 42014100000001116 за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишено без задоволення, а зазначений вирок стосовно ОСОБА_1 без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24.03.2011 № 363 р/с обіймаючи посаду інспектора відділу впровадження новітніх технологій з питань реєстраційно-екзаменаційної діяльності Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС України (підпорядкованого Департаменту автомобільної інспекції), маючи звання "майор міліції", будучи відповідно до примітки до ст. 364 КК України службовою особою та здійснюючи функції представника влади, 30 вересня 2014 року, достовірно знаючи, що при здійсненні операції "Перереєстрація при заміні номерного знаку" власники транспортних засобів сплачують передбачені законодавством податки і збори (обов`язкові платежі), а також вносять в установленому порядку ряд платежів, при цьому сплата будь-яких інших платежів за здійснення такої операції вимогами чинного законодавства України не передбачена, окрім сплати вартості номерних знаків легкових автомобілів, виготовлених відповідно до вимог державних стандартів, зловживаючи своїм службовим становищем, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди для себе шляхом її вимагання, висловив незаконну вимогу ОСОБА_2 за здійснення операції "Перереєстрація при заміні номерного знаку" - легкового автомобіля "ВАЗ-217030" на ім`я ОСОБА_3 з державного номерного знаку " НОМЕР_1 " на державний номерний знак " НОМЕР_2 " передати неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 500 (п`ятсот) доларів США, а за здійснення такої ж операції щодо легкового автомобіля "BMW Х5" на ім`я ОСОБА_4 з державного номерного знаку " НОМЕР_3 " на державний номерний знак " НОМЕР_4 " - неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США.
У другій половині того ж дня, ОСОБА_1, використовуючи надану йому владу та службове становище, перебуваючи на третьому поверсі будівлі АДРЕСА_2, діючи умисно, в інтересах ОСОБА_3, з корисливих мотивів, шляхом вимагання неправомірної вигоди, в порушення своїх функціональних обов`язків, одержав обумовлену раніше суму неправомірної вигоди в розмірі 500 (п`ятсот) доларів США від ОСОБА_2 , в національній валюті України в еквівалентному розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) гривень за вирішення питання щодо надання державного номерного знаку " НОМЕР_2 " та частину обумовлених раніше грошових коштів неправомірної вигоди в сумі 13000 (тринадцять тисяч) гривень, еквіваленту 1000 (одній тисячі) доларів США за вирішення питання щодо надання державного номерного знаку " НОМЕР_4 ".
Наступного дня, 1 жовтня 2014 року в період часу з 16:00 до 18:00 ОСОБА_1, діючи повторно, з метою уникнення кримінальної відповідальності та завуалювання отримання неправомірної вигоди, наказав ОСОБА_2 частину грошових коштів у сумі 100000 (сто тисяч) гривень за здійснення операції "Перереєстрація при заміні номерного знаку" залишити для нього в приміщенні каси, яка знаходиться на третьому поверсі тієї ж будівлі, безпосередньо начальнику відділення № 15 ПАТ "Радикал Банк" ОСОБА_5, що ним і було зроблено. А після цього в період часу з 17:30 до 18:00 ОСОБА_1, діючи повторно, з корисливих мотивів, в інтересах ОСОБА_4, отримав від ОСОБА_2 другу частину неправомірної вигоди у розмірі 147000 (сто сорок сім тисяч) гривень, після чого відразу ж був затриманий співробітниками ГВ БКОЗ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області та в результаті обшуку біля нього виявлено вказані грошові кошти.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Не погоджується з аргументами судів обох інстанцій щодо визнання недопустимими та неналежними ряду доказів сторони обвинувачення, зокрема, протоколу обшуку, окремих протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину. Стверджує, що сукупність доказів у їх взаємозв`язку є достатньою для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Також заперечує висновки судів щодо порушення правил підслідності та наявності ознак провокації злочину.
Від захисника Шупені М.М. надійшли заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких він наводить аргументи щодо законності та обґрунтованості ухвалених стосовно ОСОБА_1 судових рішень і просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
ПрокурорМатолич М.Р. у судовому засіданні суду касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу, подану прокурором Іваньковим П.В., частково, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Шупеня М.М. не погодився з доводами прокурора та просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_1 без зміни.
Виправданий ОСОБА_1 просив касаційну скаргу прокурора відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.
Так, із мотивувальної частини виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 убачається, що у ній викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого останньому, та підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення і дійшов висновку про відсутність в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Не погодившись з виправдувальним вироком стосовно ОСОБА_1, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу на цей вирок, яка за змістом аналогічна доводам його касаційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив усі її доводи, при цьому за клопотанням прокурора провів судовий розгляд з дослідженням фактичних обставин кримінального провадження, за результатами якого погодився з висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 та з наведенням у своїй ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення законно й обґрунтовано постановив залишити вказаний вирок без змін. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах "Ірландія проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Кобець проти України").
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Сам ОСОБА_1, будучи допитаним у судах першої та апеляційної інстанцій, категорично заперечив свою винуватість в інкримінованому злочині, вважав матеріали справи сфальсифікованими та наполягав, що грошей ні в кого не вимагав і незаконну винагороду не отримував.