ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 486/419/18
провадження № 51-4920км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Стороженка С. О., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
захисника (в режимі відеоконференції) Прутяна О. А.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 19 червня 2020 року, постановлений у кримінальному проваджені, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150120000100, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 серпня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за встановлених та детально наведених судом першої інстанції у вироку обставин 06 лютого 2018 року приблизно о 02:45, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи технічно несправним, але працездатним автомобілем марки "Opel Astra" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), технічна несправність якого полягала у невідповідності вимогам пункту 31.4.5 "г" Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме: у встановлені на одну вісь транспортного засобу шин різних моделей та з різним малюнками протектора, які ОСОБА_1 міг виявити завчасно перед виїздом, рухаючись по засніженій цементобетонній проїзній частині дороги від залізно-дорожньої станції "Южноукраїнська" у напрямку м. Южноукраїнськ, грубо порушив вимоги пунктів 2.9, 2.3 "б", 12.1 ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її змін, враховуючи погодні умови та дорожню обстановку не обрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху в безпосередній близькості автомобіля ВАЗ 21063 (державний номерний знак НОМЕР_2 ), що був припаркований на узбіччі власної смуги руху та допустив зіткнення з вказаним автомобілем.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) водій автомобіля ВАЗ 21063 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2, який в момент ДТП перебував біля переднього лівого крила власного транспортного засобу, отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Херсонський апеляційний суд 19 червня 2020 року, під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та потерпілих, в частині призначення ОСОБА_1 покарання, скасував вирок районного суду і постановив свій, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Зарахував засудженому у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 06 лютого 2018 року по 08 лютого 2018 року включно.
У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості та юридичної кваліфікації своїх дій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до його вказівок на те, що апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду, дійшов безпідставного висновку про неможливість його виправлення без ізоляції від суспільства, і що його звільнення на підставі ст. 75 КК не сприятиме меті покарання. Так, на думку засудженого, приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції, об`єктивно не врахував даних про його особу, обставин які пом`якшують і обтяжують покарання, факту відшкодування потерпілим завданої матеріальної шкоди і намагання відшкодувати моральну, наявності на його утриманні двох малолітніх дітей і дружини, визнання вини, щирого каяття та вибачення перед потерпілими.
У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, вказують на законність вироку апеляційного суду та відсутності підстав для задоволення касаційної скарги.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Прутян О. А. підтримали касаційну скаргу сторони захисту, просили її задовольнити на підставах, зазначених у цій скарзі.
Прокурор, посилаючись на безпідставність викладених у касаційній скарзі засудженого доводів, заперечив проти її задоволення, просив вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині засуджений не оскаржує.
Попри те, що засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, як на підставу для скасування вироку апеляційного суду, його касаційна скарга не містить доводів на обґрунтування цієї підстави.
Частиною 1 ст. 420 КПК встановлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог Закону.
Що стосується доводів засудженого на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.