Постанова
Іменем України
27 січня 2021 року
м. Київ
справа № 501/1762/18
провадження № 51-5540 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Мазура М. В., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Білостоцького Олександра Сергійовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160160001132 від 29 серпня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України, та виправдано. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат. Цивільний позов ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" залишено без розгляду.
Згідно з цим вироком,порушуючи свої посадові обов`язки начальника відділу експлуатації ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", ОСОБА_1, діючи умисно, використовуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби, маючи злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, обравши предметом свого злочинного посягання майно ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", яке не було йому ввірене та не перебувало в його безпосередньому віданні, з метою особистого збагачення 25 серпня 2016 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, зателефонував ОСОБА_2 та запропонував йому виконати роботи з демонтажу та різки підкранових колій (рейок) на території ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон".
27 серпня 2016 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_2 разом зі своїми знайомими робітниками та ОСОБА_1 прибули на територію ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", куди їх за вказівкою ОСОБА_1, яку він надав використовуючи свої організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції начальника відділу експлуатації Товариства і зловживаючи своїм службовим становищем, пропустили через прохідну охоронці вказаної закритої території, де надалі найняті ОСОБА_1 працівники за допомогою спеціального обладнання "пропан і кисень" почали роботи з демонтажу та різки підкранових колій Р43 (ГОСТ 7173-54), довжиною 151 п.м.
29 серпня 2016 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 за допомогою ОСОБА_2 та інших робітників, які виконували вказівки ОСОБА_1, вважаючи їх правомірними, шляхом зловживання своїм службовим становищем надав розпорядження охоронцям впустити на закриту територію ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" ОСОБА_2 разом з іншими робітниками, а також автомобіль марки КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого був ОСОБА_3, які повинні були погрузити і вивезти з території ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон" демонтовані і порізані підкранові колії Р43 (ГОСТ 7173-54) довжиною 151 п.м., ринкова вартість яких становить 44 501,18 грн. Після цього ОСОБА_1, учинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, покинув територію ПАТ "Чорноморгідрозалізобетон", але злочину не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), зазначає, що всупереч ст. 376 цього кодексу судове рішення першої інстанціїоголошено у позаробочий час без обов`язкової участі обвинуваченого, захисника та прокурора. За його твердженням, копію цього рішення, негайно не було вручено прокурору, не роз`яснено учасникам кримінального провадження після проголошення його змісту, порядку і строків оскарження, а також права знайомитись із журналом судового засідання та подавати на нього зауваження. Вказує, що частина проголошеного вироку, зафіксованого на технічному записі, нерозбірлива та відрізняється від його тексту, що, на думку прокурора, є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону. Також вважає, що суд першої інстанції порушив таємницю нарадчої кімнати. Крім того, посилається на відсутність журналу судового засідання та технічного запису із фіксацією участі у судовому засіданні прокурора Кравченка А. М., прізвище якого зазначено у вступній частині вироку суду. Вказане, на переконання прокурора, є порушенням п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України. Також зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні від 13 жовтня 2020 року не надав оцінку вказаній обставині, чим допустив істотне порушення в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК України. Крім того, вказує, що всупереч ч. 3 ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не були повторно досліджені наявні в матеріалах провадження письмові та речові докази, а також надані в суді першої інстанції показання обвинуваченого, представника потерпілого та свідків.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Титаренко Ю. О. заперечував проти задоволення касаційної скарги представника державного обвинувачення Білостоцького О. С. та просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Водночас, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі прокурор, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Зміст ухвали апеляційного суду свідчить про те, що під час апеляційного розгляду було ретельно перевірено доводи прокурора, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі, із наведенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення, та не встановлено неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку вчиненому. Мотиви суду, з яких доводи сторони обвинувачення було визнано безпідставними, є обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, фактично не оспорюючи винесеного Іллічівським міським судом Одеської області рішення по суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, не погоджувався з виправдувальним вироком суду першої інстанції лише в частині порушення процесуального закону, оскаржив його в апеляційному порядку.
Так, згідно зі ст. 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією з основних засад судочинства. Зазначений конституційний припис покладає на суд обов`язок здійснювати повне фіксування судового процесу технічними засобами, оскільки саме за умови такого фіксування судового процесу гарантується конституційне право кожного на судовий захист, а також забезпечуються законність та інші основні засади судочинства.
Засада щодо гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами розкривається у ст. 27 КПК України і складається із трьох взаємопов`язаних елементів: 1) гласність судового провадження; 2) відкритість судового провадження; 3) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ураховуючи те, що зазначена норма-засада є цілісною, фіксування судового засідання є допоміжним елементом щодо двох інших елементів - гласності судового процесу, яка полягає у забезпеченні обізнаності учасників судового провадження щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їхніх копій, а також на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення (ч. 1 ст. 27 КПК України), та відкритості судового процесу - право кожного бути присутнім під час судового розгляду, за винятком випадків, визначених законом (ч. 2 ст. 27 КПК України).
Частиною 4 ст. 107 КПК України передбачено, що фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов`язковим, крім випадків, визначених у цій нормі (у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб).