Постанова
Іменем України
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 206/3087/18
провадження № 61-19028св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка не брала участі у розгляді справи, подавала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Маркело Валентина Олексіївна, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на сумісне майно подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 06 жовтня 1978 року по 24 вересня 2013 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюб, під час якого вони придбали домоволодіння розташоване, на земельній ділянці площею 1 000 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке, відповідно до договору купівлі-продажу було оформлене на відповідача.
Після розірвання шлюбу позивач продовжувала проживати та є зареєстрованою у цьому домоволодінні.
Також зазначала, що між нею та відповідачем виник спір щодо використання спільного майна подружжя та щодо її права власності у праві спільної сумісної власності.
Враховуючи вищевикладене, позивач просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з А-1-житловий будинок житловою площею 48 кв. м, Б, б-сарай, В-погріб, Г, Д-сараї, Е-душ, К-колодязь, Ж-уборна, З-навіс, 1-9 споруди, огорожі І,ІІ-мостіння, як на спільне майно подружжя.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська
від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння
АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 1 164 кв. м та складається з: житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 94,9 кв. м, житловою площею 46, 6 кв. м, веранди - І, коридору - 1, кухні - 2, санвузлу - 3, житлової кімнати- 4, житлової кімнати- 5, житлової кімнати - 6, прибудови літ. "а-1", прибудови літ. "а-1", прибудови літ. "а2-1", веранди літ. "а4-1", літньої кухні літ. "Б", літньої кухні літ. "б", літньої кухні літ. "б1", ганок літ. "б2", входу в погріб літ. "В", гаражу літ. "Д", гаражу літ. "Г", вбиральні літ. "Ж", навісу літ. "Л", навісу літ. "М", літнього душу літ. "Н", споруди, замощення № 1-16,І.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 1 164 кв. м та складається з: житлового будинку літ. "А-1" загальною площею 94,9 кв. м, житловою площею 46,6 кв. м, веранди - І, коридору - 1, кухні - 2, санвузлу - 3, житлової кімнати - 4, житлової кімнати - 5, житлової кімнати - 6, прибудови літ. "а-1", прибудови
літ. "а-1", прибудови літ. "а2-1", веранди літ. "а4-1", літньої кухні літ. "Б", літньої кухні літ. "б", літньої кухні літ. "б1", ганок літ. "б2", входу в погріб літ. "В", гаражу літ. "Д", гаражу літ. "Г", вбиральні літ. "Ж", навісу літ. "Л", навісу літ. "М", літнього душу літ. "Н", споруди, замощення № 1-16,І.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що домоволодіння АДРЕСА_1, про поділ якого заявлено вимоги, належить до спільної сумісної власності подружжя, відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, та в разі поділу такого майна їх частки є рівними.
Крім того, місцевий суд визнав ідеальні частки сторін у цьому майні без його реального виділу в натурі та залишив майно у їх спільній частковій власності, що відповідає вимогам статті 70 СК України та обраному позивачем способу захисту її прав на це майно, про виділ часток в натурі якого вона питання не ставить.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року повернуто.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду
від 01 серпня 2019 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишено без змін.
Оскаржуваною ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська
від 25 вересня 2018 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 не брав участі у справі та на час ухвалення оскаржуваного ним рішення питання про його права, обов`язки, свободи та інтереси судом не вирішувалося.
Також в ухвалі апеляційного суду вказано, що матеріали справи не містять доказів того, що ухвалене судове рішення завдає шкоди особі, яка не брала участі в справі - ОСОБА_3, що виражається у несприятливих для нього наслідках.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Маркело В. О., поданій у грудні 2020 року, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України як на підставу оскарження судового рішення, якою передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.
Крім того, ОСОБА_3 вказує, що його права оскаржуваним рішенням були порушені, оскільки спірне домоволодіння придбано за кошти, отримані від продажу квартири, співвласником якої він був.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.